Шарлотта Прусська (1831—1855)

Шарлотта Прусська (нім. Charlotte von Preußen), повне ім'я Фредеріка Луїза Вільгельміна Маріанна Шарлотта Прусська (нім. Friederike Luise Wilhelmine Marianne Charlotte von Preußen), 21 червня 183130 березня 1855) — прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, кронпринцеса Саксен-Мейнінгену у 18501855, донька принца Пруссії Альбрехта та нідерландської принцеси Маріанни, дружина кронпринца Саксен-Мейнінгену Георга.

Шарлотта Прусська
Charlotte von Preußen
Ім'я при народженні нім. Friederike Luise Wilhelmine Marianne Charlotte von Preußen
Народилася 21 червня 1831(1831-06-21)
Палац Шонхаузен під Берліном, Королівство Пруссія
Померла 30 березня 1855(1855-03-30) (23 роки)
Майнінген
·післяпологові ускладнення
Поховання Майнінгенський парковий цвинтарd
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність композиторка, піаністка
Знання мов німецька
Титул принцеса Пруська
Рід Гогенцоллерни, Ернестинська лінія Веттінів
Батько Альбрехт Прусський
Мати Маріанна Нідерландська
Брати, сестри Александріна Прусська, Вільгельм фон Гогенауd, Альбрехт Прусськийd і Фрідріх фон Гогенауd
У шлюбі з Георг Саксен-Мейнінгенський
Діти Бернхард, Георг Альбрехт, Марія Єлизавета

Життєпис ред.

Шарлотта з'явилась на світ 21 червня 1831 року у палаці Шонхаузен під Берліном. Вона стала первістком в родині принца Пруссії Альбрехта та його першої дружини Маріанни Нідерландської, народившись за дев'ять місяців після весілля батьків. Згодом, сім'я поповнилася сином Альбрехтом і донькою Александріною. Ще двоє дітей померли у віці немовляти.

Пруссією в цей час керував дід Шарлотти, Фрідріх Вільгельм III, Нідерландами правив інший дідусь — Віллем I. 1840-го року вони обидва померли, і престоли посіли її дядьки.

Жила родина у палаці Принца Альбрехта на Вільгельмштрассе у Берліні.[1][2]

1845 року мати пішла із родини. Діти були залишені під нагляд батька, фактично ж ними опікувалася бездітна королева Єлизавета. У Шарлотти рано була помічена схильність до музики, для розвитку її таланту запрошували найкращіх майстрів того часу. Серед вчителів принцеси були Вільгельм Тауберт, Теодор Куллак та Юліус Штерн. Перу Шарлотти належить низка фортепіанних п'єс, пісень та військових маршів, між яких Швидкий марш (марш гвардійських кірасир) № 55 та Defiliermarsch für türkische Musik № 162.

За Шарлоттою упадав спадкоємець саксонського престолу Альберт, однак дівчина віддала перевагу іншому залицяльнику — Георгу Саксен-Мейнінгенському, який після Датсько-пруської війни продовжував робити військову кар'єру у Берліні. Наречений був кронпринцем Саксен-Мейнінгену, наразі герцогством володів його батько Бернхард II. Час заручин був нетривалим, оскільки пара женилася через взаємне кохання. З точки зору політики, шлюб також був вигідним.

 
Вілла Карлотта — весільний подарунок від матері

Із 24-річним Георгом Шарлотта побралася у 18 років. Весілля відбулося 18 травня 1850 року в палаці Шарлоттенбург у Берліні. Як весільний подарунок, молодятам було відведено північне крило Мармурового палацу в Потсдамі. Мати, що вже мала іншу сім'ю, презентувала доньці віллу на озері Комо, яку назвала її ім'ям.[3] Георг, невдовзі, зайнявся оздобленням приміщення.[4]

Союз був дуже вдалим, подружжя мало багато спільних інтересів. Обоє були пристрасно закохані у театральне мистецтво, і навіть разом брали участь у придворних аматорських спектаклях.

Жили молодята, переважно, у Берліні та Потсдамі, повертаючись до Мейнінгену для народження дітей. Всього у подружжя їх було четверо, троє з яких вийшли з віку немовляти:

  • Бернхард (1851—1928) — останній герцог Саксен-Мейнінгену у 1914—1918 роках, був одружений із Шарлоттою Прусською, мали єдину доньку;
  • Георг Альбрехт (1852—1855) — пішов з життя в дитячому віці за два місяці до смерті матері;
  • Марія Єлизавета (1853—1923) — відома піаністка, одружена не була, дітей не мала.

Середній син Георг Альбрехт помер взимку 1955 року, коли мати була вагітна четвертою дитиною. Син народився 29 березня, однак, наступного дня і він, і Шарлотта пішли з життя.

Обох поховали на парковому цвинтарі Мейнінгену.[5] Георг був невтішним і до кінця життя не змирився із смертю коханої дружини.

Донька Марія Єлизавета успадкувала музичні здібності матері і стала відомою піаністкою.

Генеалогія ред.

Фрідріх Вільгельм II
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Карл II
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
Вільгельм V
 
 
Вільгельміна Прусcька
 
 
Фрідріх Вільгельм II
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм III
 
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
Віллем I
 
 
 
 
 
 
Вільгельміна Прусська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт Прусський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маріанна Нідерландська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. Палац Принца Альбрехта [1] [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Маріанна Оранж-Нассау [2] [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (нід.)
  3. Офіційний сайт вілли Шарлотти. Історія [3] [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
  4. Герцог Георг II Саксен-Майнінгенський і Вілла Карлотта [4] [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.] (нід.)
  5. Гогенцоллерни [5] [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література ред.

  • Ebel, Otto. Women Composers: A Biographical Handbook of Women's Work in Music. Chandler-Ebel. 1913
  • Koller, Ann Marie. The Theater Duke: George II of Saxe-Meiningen and the German Stage. Stanford University Press. 1984. ISBN 0-8047-1196-8.[6] [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
  • Osborne, John. The Meiningen Court Theatre, 1866-1890. Cambridge University Press. 1988. ISBN 0-521-30394-X.

Посилання ред.