Вікіпедія

Шалигине

Шалигинська територіальна, Шосткинський район, Сумська область

Шали́гине — селище в Україні, центр Шалигинської селищної громади Шосткинського району Сумської області. Населення становить 3203 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Селище Шалигине
Герб Шалигиного
Іллінська церква
Іллінська церква
Іллінська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Шалигинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Шалигине 
Основні дані
Засновано наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Статус із 2024 року
Площа 12 км²
Населення ▼ 2330 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 41470
Телефонний код +380 5444
Географічні координати 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667
Водойма річка Лапуга


Відстань
Найближча залізнична станція: Глухів
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 41470, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11
Голова селищної ради Разін Володимир Васильович
Карта
Шалигине. Карта розташування: Україна
Шалигине
Шалигине
Шалигине. Карта розташування: Сумська область
Шалигине
Шалигине
Мапа

Шалигине у Вікісховищі

Географія ред.

Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи.

Історичні відомості ред.

  • Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
  • Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
  • З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії[2].
  • У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську[3].
  • У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
  • У січні 1918 року в Шалигиному було окуповане червоними. На початок квітня того ж року селище звільнили гетьманці, але у жовтні Путивльський червоний партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було окуповане червоними.[2]
  • 16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивльського повіту було передану зі складу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
  • Восени 1929 у Шалигиному почалася примусова колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.[2]
  • На початку жовтня 1941 року німецькі війська ввійшли до Шалигиного. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було зайняте.[2]
  • 1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[2]
  • Село постраждало внаслідок голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 років.

Російсько-українська війна ред.

Докладніше: Обстріли Шалигинської селищної громади

Увечері 3 травня 2022 року військові РФ зі своєї території, за інформацією Державної прикордонної служби України, здійснили вісім обстріли околиць селища Шалигине з реактивної системи залпового вогню[4][5][6].

Уранці 16 травня було зафіксовано чотири вибухи в бік селища Шалигине[7].

Населення ред.

Шалигине ред.

1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[2].

У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[8].

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[9].

Ковйонки ред.

1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[8].

У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[9].

Після об'єднання ред.

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[10].

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[11].

Динаміка населення
1819 1862 1880 1913[2] 1959 1980[12] 1984 1989 2001 2016
Шал.—857 2 239
(Шал.—1081;
Ковй.—1158) 		2 565
(Шал.—1548;
Ковй.—1017) 		Шал.—2 340 6 652 4 570 4 000 3 457 3 203 2 363
▲ ▲ ▲ ▲ ▼ ▼ ▼ ▼ ▼

Розподіл населення за рідною мовою (2001) ред.

українська мова російська
16,17 % 83,64 %

Пам'ятки ред.

 
Храм Пророка Іллі

В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття.[3] Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє Іллінська церква (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.

У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.

За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.

Природні ред.

 
Сім джерел

У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця»[3]. «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C[3]. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.[13]

На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).

Персоналії ред.

У селищі народилися:

Галерея ред.

     
Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф.
і пам'ятник односельчанам
Пам'ятник загиблим героям
Будинок культури
   
Шалигінська спеціальна
ЗОШ-інтернат
Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Примітки ред.

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ а б в г д е ж История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине [Архівовано 2 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Лілія Христенко, Анна Скрипняк, Крістіна Члек (4 травня 2022). Десятий тиждень російсько-української війни: що відбувається на Сумщині. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
  5. ↑ Калатур, Анастасія (4 травня 2022). Сумщина: Росіяни обстріляли три села, два десятки “прильотів”. Українська правда (укр.). Процитовано 20 червня 2022.
  6. ↑ У Сумській області окупанти 21 раз обстріляли область з території росії. Українські національні новини (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
  7. ↑ Крістіна Члек, Катерина Ворона, Юлія Марковська (18 травня 2022). Вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень 12. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  8. ↑ а б рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
  9. ↑ а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  10. ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. [Архівовано 2012-05-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. [Архівовано 2012-01-18 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
  13. ↑ Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шалигине&oldid=41606216