Чорногорська Національна Армія
Чорногорська Національна Армія[1], або Чорногорська Народна Армія(серб. Crnogorska Narodna Vojska)[2] — армія, верховним командувачем якої був чорногорський політик-колабораціоніст і сепаратист Секула Дрлевич.[3] Виникла внаслідок угоди про гарантії безпеки, укладеної 22 березня 1945 Павле Джуришичем із Секулою Дрлевичем, згідно з якою 8-ма Чорногорська армія четників, що під командуванням Джуришича відступала з Чорногорії до Словенії, переходила під верховне командування Дрлевича як Чорногорська Національна Армія, де Джуришич зберіг оперативне командування (як начальник штабу).[4]
| Чорногорська національна армія | |
|---|---|
 Чорногорський «алай-баряк» (alaj-barjak) був прапором армії | |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Чорногорія |
| Належність | Незалежна Держава Хорватія |
| Війни/битви | Битва на Лієвче-Полі |
| Командування | |
| верховний командувач | Секула Дрлевич |
| оперативний командувач | Павле Джуришич |
Вояки Джуришича перейшли під командування Дрлевича 8 квітня 1945 р. Хоча на шляху до Словенії вони мали перетнути територію НДХ на правому березі Сави, підконтрольну військам усташів і домобранства, усташі у цих підрозділів зброю не вилучали. Їх спочатку зосередили в казармах у Старій Градишці, а потім передислокували в Окучани, де вояки були передані під контроль 2-го, а потім 5-го усташівського корпусу. Джуришича після його здачі усташам 17 квітня 1945 року, вони, швидше за все, знищили в концтаборі Ясеноваць.
Дрлевич, повернувшись у Загреб, де він за підтримки влади НДХ утворив Чорногорську державну раду з наміром знову спробувати відновити незалежну чорногорську державу, 17 квітня 1945 р. видав прокламацію зі своєю політичною програмою та запропонував своїй «армії» боротися як із новою Югославією, так і з четниками Дражі Михайловича[5]
Армія пробувала евакуюватися до Словенії поїздом через Загреб. У хаосі бойових дій та капітуляції у травні 1945 р. більшість її бійців були заарештовані партизанськими силами та після прискореного судового процесу були розстріляні в районі Зиданого Мосту. Дехто був завербований у нову югославську армію, і лише одиницям вдалося потрапити за кордон, де вони десятиліттями проживали як політичні емігранти. Секулу Дрлевича було вбито у листопаді 1945 в Австрії.
Армія була результатом спроб Секули Дрлевича створити військо, що складалося б із чорногорців, які проживали за межами Чорногорії.[6]
Примітки ред.
- ↑ Tomasevich, Jozo (1 січня 1975). The Chetniks. Stanford University Press. с. 447. ISBN 978-0-8047-0857-9.
There they would align themselves with Drljevic under the name "Montenegrin National Army," with DjuriSic retaining operational command, and would be moved west by rail transport.
- ↑ Minić, Miloš (1993). Oslobodilački ili građanski rat u Jugoslaviji 1941-1945. Agencija "Mir". с. 231.
- ↑ Tomašević, Jozo (1979). Četnici u Drugom svjetskom ratu: 1941-1945. Sveučilišna naklada Liber. с. 395.
- ↑ Basta, Milan (1986). Rat je završen 7 dana kasnije. OOUR. с. 471.
- ↑ Magazine of contemporary history. Institut. 1971. с. 88.
- ↑ Magazine of contemporary history. Institut. 1971. с. 89.
Посилання ред.
- Dr. Radoje Pajović, "Kontrarevolucija u Crnoj Gori: Četnički i federalistički pokret 1941.-1945.", Obod, Cetinje 1977. (сербо-хорв.)