Чина горохоподібна
| Чина горохоподібна (Lathyrus pisiformis) | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Чина гороховидна
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Lathyrus pisiformis L. 1753 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Чина горохоподібна або Чина гороховидна[1] (Lathyrus pisiformis L.) — рослина з роду чина, родини бобових. Народна назва: горошок гороховатий.
Загальна біоморфологічна характеристика ред.
Багаторічна трав'яниста рослина висотою 50 — 100 см з довгим зеленим кореневищем. Стебла, майже прямостоячі, вузькокрилаті, злегка чіпляються за допомогою листових вусиків. Прилистки великі, яйцеподібні, з подовжено-загостреною верхівкою, біля основи іноді зубчасті, 20 — 55 мм завдовжки, 7 — 18 мм завширшки. Листя блакитно-зелені знизу, складаються зазвичай з 4-6 пар яйцеподібних або овальних листочків, 25-50 мм завдовжки, 10 — 30 мм завширшки, приквітки лускаті, майже непомітні. . Листова вісь закінчується вусиком. Квітконоси коротші за листя, з 8 — 15 квітками. Квітки невеликі, 10 — 15 мм завдовжки, червонувато-бузкового кольору. Квітконіжки коротші за чашечки. Чашечка короткотрубчата, з невеликим потовщенням біля основи, її зубці трикутні. Прапор округло-еліптичний, з темним сітчастим жилкуванням, з виїмкою на верхівці, на широкому нігтику. Крила довгасто-ланцетні, на нігтику. Човник по нижньому краю зігнутий майже під прямим кутом. Боби лінійні, злегка стислі з боків, 40 — 50 мм завдовжки, 4 — 5 мм завширшки. Стулки бобу темно-бурого кольору. Насіння майже кулясте, буре, 10 — 12 у бобі. Рубчик дорівнює 1/6 частини окружності насінини. Каріотип — 2n = 14. Цвіте в травні, плодоносить у червні. Кореневище розташоване у ґрунті на глибині 3 — 4 см. Проростання насіння підземне. У перші 7 — 10 років у чини горохоподібної зберігається головний корінь, потім він відмирає і залишаються додаткові корені, що відходять від кореневища, утвореного основами відмерлих надземних пагонів. У процесі онтогенезу змінюється і характер надземного пагона — з прямостоячого він перетворюється на такий, що підводиться, чіпляється.
Екологія ред.
Зустрічається в листяних, мішаних і хвойних лісах, але найбільш характерна для широколистяних лісів. Росте під пологом лісу і по узліссях, у заростях чагарників, по схилах ярів, рідко — по степових луках.
Поширення ред.
Загальне поширення: Середня Європа, Китай (Сіньцзян-Уйгурський автономний район), Монголія. На території колишнього СРСР: Європейська частина — всі райони, крім Карело-Лапландського, Нижньо-Волзького і Криму; Кавказ — Передкавказзя, Західний Сибір, Східний Сибір, Сахалін, Середня Азія.
В Україні: Черкаська, Чернігівська, Івано-Франківська, Харківська, Хмельницька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Вінницька, Луганська області.
Хімічний склад ред.
В зеленій масі в кінці цвітіння більше 15 % протеїну, 3,3 % жиру, 14 мг% каротину, понад 300 мг% рутину.
Використання та господарське значення ред.
Використовується як кормова рослина досить високої якості, добре поїдається великою рогатою худобою і кіньми у складі сіна. В народній медицині застосовували при набряках. Добрий медонос, дає багато нектару.
Охоронні заходи ред.
Входить до Регіональних червоних списків рослин Дніпропетровської, Львівської і Сумської областей[2].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
- ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0
Джерела ред.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934—1964
- Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 379.
- Флора Северо-Востока Европейской части СССР. / Под ред. А. И. Толмачева. — Ленинград: Наука, 1976. — Т. 3. — 293 с.
- Флора Центральной Сибири. / Под ред. Малышева Л. И., Пешковой Г. А.. — Новосибирск: Наука, 1979. — Т.2. — С.638.
- Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.524-525.
- Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с.
- Цвелев Н. Н. Определитель сосудистых растений Северо-Западной России (Ленинградская, Псковская и Новгородская области). — СПб.: Изд-во СПХФА, 2000. — C. 515.
- Hulten, E. & Fries, M. 1986. Atlas of North European vascular plants: north of the Tropic of Cancer. I—III. — Koeltz Scientific Books, Konigstein.
- «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения». Дикие родичи культурных растений. Lathyrus pisiformis L. — Чина гороховидная.(рос.)
- Лесные травянистые растения. Чина гороховидная (Lathyrus pisiformis L.)(рос.)
- Lathyrus pisiformis на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) (англ.)
- Lathyrus pisiformis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) (англ.)