Чайковці

Чайковці — члени народницьких гуртків, які отримали назву по імені одного з лідерів — М. В. Чайковського.

Історія ред.

З початку 1870-х років в Петербурзі існувало кілька народницьких гуртків, на чолі яких стояли М. А. Натансон, С. Л. Перовська та М. В. Чайковський.

У 1871 році вони об'єдналися, і членів підпільного товариства стали називати «чайковці». Всього в об'єднанні перебувало близько 100 осіб, відділення таємного товариства виникли в Москві, Казані та інших містах.

У 1872 році до петербурзького гуртка чайковців приєднався князь Кропоткін Петро Олексійович (1842—1921), вчений-географ, згодом — теоретик анархізму.

У роботі гуртка брали активну участь:

З осені 1872 року — Д. О. Клеменц, С. М. Кравчинський, О. І. Корнілова, А. Д. Кувшинська
з 1873 року — Л. Е. Шишко, Л. А. Тихомиров, А. О. Франжолі, з 1874 року — Л. А. Діческуло

У гуртках також були Ф. В. Волховський, С. С. Синьогуб , М. А. Чарушин, Л. І. Корнілова та ін.

Головною справою «чайковців» була пропаганда серед робітників. Робилися спроби налагодити роботу і на селі.

На початку 1874 р поліція заарештувала багатьох «чайковців», у тому числі П. О. Кропоткіна, але це не зупинило наміченого «чайковцями» на 1874 рік «ходіння в народ».

Джерела ред.

Чайковцы // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
Чарушин, Николай Аполлонович // Энциклопедический словарь т-ва «Бр. А. и И. Гранат и К°». — Т. 40, Вып. 4-8: Социализм. — [1926]