Цар царів
Цар Царів або Шахиншах[1] — титул, який використовувався в кількох монархіях та імперіях в античні часи, та, згодом, за часів середньовіччя використовувався у тюркських об'єднаннях (каган — хан ханів, який у тогочасному світі дорівнював титулу імператор). Титул вперше було запроваджено на Близькому Сході.
| Цар царів | |
 | |
| Юрисдикція | Імперія Ахеменідів, Парфія і Держава Сасанідів |
|---|---|
Спочатку титул сару (šarru) був титулом правителів міст-держав чи очильників окремих племен. Різновидом цього титулу був титул шах. З утворенням великих державних об'єднань в пізній бронзовій ері, лідери племен чи об'єднань, підкорюючи інші групи, вибудовуючи ієрархічну структуру управління (зберігали як правило місцеву родо-племінну верхівку чи панівний прошарок певних громад) запровадили новий титул — шах шахів, який визначав їх виключне, панівне становище.[2] Перший з відомих правителів, що використав титул шах шахів (šarru šarrāni) був асирійський Тукульті-Нінурта I (13 століття до н. е.). Від ассирійців титул шах шахів запозичили мідійські правителі, а, згодом, й перси, від яких, в свою чергу, його було запозичено кушанами та тюркськими народами.
Назва згадується в Єврейській Біблії (מלך מלכיא), застосована до Навуходоносора (Набу-кудуррі-уцур) і Артаксеркса. У Данила 2:37, Данило тлумачить сон Навуходоносора, про те, що
- «Тобі, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, і силу, і славу»
У християнстві цар царів (βασιλευς των βασιλευοντων) є одним з назв Ісуса, застосованих в 1-му посланні Тимофію 6:15 і Книзі Одкровення 17:14, 19:16.
Імператори Ефіопії мали титул «король королів» (nəgusä nägäst).
У ІІ тис. до Р.Х. на Близькому Сході існувала традиція взаємно використовувати титули, які перекладались як «Великий король» між державами, як спосіб дипломатичного визнання одне одного рівним. Тільки правителі держав, які не підлягали жодному іншому правителю і були досить потужні, щоб викликати повагу у своїх сусідів, мали право використовувати титул «великого короля». Це були монархи Єгипту, Ямхаду, Хеттів, Вавилонії, Мітанні (до її розпаду в XIV столітті до Р.Х.), Ассирії (лише після розпаду Мітанні) і недовгий час держава Мікенів.
В релігіях ред.
Юдаїзм ред.
В юдаїзмі, «Цар царів» — на івриті, Мелех ха-M'лахім (Melech ha-M'lachim) — це вираз, який посилається на Бога, ім'я якого не може бути сказано. Як правило, відображається у вигляді Melech Malchei Ha-M'lachim (Цар Царів Царів), і ставить його на один щабель вище титулу вавилонських і перських царів, які згадуються в Біблії (зокрема, в книзі Даниїла).
Християнство ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
Іслам ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
Буддизм ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
Політичні ред.
Іран (Персія) ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
Кушанська імперія ред.
Елліністичний світ ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2014) |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 15 грудня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ (англ.) Lowell K. Handy, Among the host of Heaven: the Syro-Palestinian pantheon as bureaucracy , 1994, ISBN 9780931464843 , p.112
|
Це незавершена стаття про урядування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |