Вікіпедія

Христина Катракіс

інтернаціональна художниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Катракіс.

Христина Кущ-Катракіс (англ. Christina Kushch-Katrakis, нар. 16 грудня 1980, Київ) — американська художниця українського походження, мистецтвознавиця, телеведуча[5], арт-критикиня і педагогиня. Почесна членкиня Національної спілки художників України (2008).

Христина Кущ-Катракіс
Christina Katrakis
При народженні Христина Анатоліївна Кущ
Народження 16 грудня 1980(1980-12-16) (43 роки)
Київ
Національність українка
Країна США США
Жанр живопис
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Університет штату Арканзас[en]
Університет Мемфіса[en]
Діяльність художниця
Напрямок поп-арт[1]
Вплив Марія Примаченко, Джед Джексон
Звання почесна членкиня Національної Спілки Художників України (2008)[4]
Нагороди Серія картин «Зона» була включена до колекції ООН «The 2010 Highly Commended Artists» для участі в світовому турне «2010 Freedom to create[en] Exhibition»[2][3]
Сайт katrakis.com
CMNS: Христина Катракіс у Вікісховищі

Дитинство ред.

Христина народилась 16 грудня 1980 у Києві в сім'ї з глибокими творчими коренями. Її батько — відомий український скульптор Анатолій Кущ[6], мати — етнографка й історикиня мистецтва Галина Семенівна Кущ (Пількевич)[7][8]. Прапрадід Ксенофонт Катракіс був знаним іконописцем та монументальним живописцем церковних фресок з грецького острову Крит[9] (згодом його прізвище взяла собі і Христина[10]).

Дід по материнській лінії — останній цар Грузії та Вірменії (царський рід Багратіоні і Дадиани) і принц литовського царського роду (Царський рід Ягайло Гедимін) — Симон Багратіон Дадиани Гедимін Пільків, його бабуся по материнській лінії була Ізабелла де Савой з королівського роду Савойских королів П'ємонту і Сардинії. Бабуся по материнській лінії — польсько-українська графиня, внучка графині Евеліни Ганської, подружжя Оноре де Бальзака. Батьківська лінія: батько — відомий скульптор Анатолій Кущ (Катракіс) з Критської родини художників, його кузин — Манос Катракіс — відомий грецький актор.[11]

Тож і Христина з дитинства долучилась до мистецтва. Її батько згадує: «Здається, Христина з першого дня життя не розлучалася з пензлем. Одного разу поїхали з нею в Грузію до друзів. Їй тоді було чотири роки. Поки ми пили вино, Христина всі стіни будинку розписала. Малювала голих вершниць»[12].

Коли Христині було 6 років, вона постраждала від Чорнобиля[13]. "Дача, де ми жили тоді, була за 30 кілометрів від реактора. Через це довго мала проблеми зі щитоподібною залозою. Мій син народився із «чорнобильським» серцем. Це коли воно має багато дірочок. Помер, коли йому було вісім днів. І я захотіла зробити щось таке, щоб усім розповісти, що я пережила. Почала малювати «Зону», — згадувала Христина Катракіс в одному з своїх інтерв'ю[9].

Згодом за серію картин «Зона» була нагороджена премією ООН в галузі мистецтва «Свобода творити». У картинах є елементи з творчості художниці Марії Примаченко. В дитинстві Христина з мамою приїжджали до Марії в її село. «Вона подарувала мені картину „Великий звір їсть зорі“. Відтоді вона завжди зі мною. Марію Примаченко називаю своїм ангелом-охоронцем. Коли малювала „Зону“, відчувала її присутність. Тому в деяких картинах є ті самі зорі й той самий звір»[8][14].

Христина виїхала в Америку, коли їй було 10 років. Тоді її батько отримав замовлення на монумент у Чикаго. Батьки повернулися в Україну, а дівчинка залишилася навчатись в США[15].

Коли її батько робив Монумент у Києві на честь десятиріччя незалежності України у 2001 році, як модель для статуї Берегині автор Анатолій Кущ вибрав свою дочку, художницю зі світовим ім'ям Христину Катракіс.

Навчання ред.

У 1992—1993 навчалась в Англійському міжнародному інституті іноземних мов у Вашингтоні, в 1993—1994 — в Католицькій школі Св. Миколая в Чикаго, в 1993 — в Школі мистецтв «Глен Еко», Меріленд.

У 1994—1998 навчалась в Києві, де здобула середню освіту у галузі мистецтва — з золотою медаллю закінчила Державну художню середню школу імені Т. Г. Шевченка. В 1996—1998 також навчалась на курсах з мистецтва, мистецтвознавства і анатомії в Італії і Франції (Академія Лоренцо де Медічі[en] у Флоренції та Університет Сорбонна у Парижі).

У 1998—2000 навчається в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (курс В. Шаталіна і Т. Яблонської), а також на курсах з історії і археології при Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

В 2002 році Христина отримує ступінь бакалавра мистецтв (B.A.) і бакалавра вишуканих мистецтв (B.F.A.) в Державному університеті штату Арканзас. Там же у 2003 здобуває ступінь магістра мистецтв (M.A.). У травні 2005 захищає дисертацію в Університеті Мемфіса і здобуває найвищу в США академічну ступінь в галузі образотворчого мистецтва для практикуючих художників — магістр вишуканих мистецтв (M.F.A.)

Викладацька і кураторська діяльність ред.

В 2003—2004 як асистент Університету штату Арканзас викладає мистецтво (рисунок і живопис). У 2004—2006 в Університеті Мемфіса викладає рисунок, структурний рисунок/анатомію, живопис, акварель.

Володіючи кількома мовами, зокрема, українською, російською, англійською, польською, грецькою, давньогрецькою, італійською, іспанською, грузинською, угорською[16], Христина Катракіс також читає лекції з історії мистецтв, мистецтвознавства і сучасного мистецтва, здійснює кураторство в художніх галереях.

У 2000 виступала як приватний репетитор з мистецтва, засновник, директор і інструктор програми приватної Академії мистецтв Kallista Art Academy (Греція, Італія і США).

В 2007 в рамках освітнього туру по Греції читала лекції з історії мистецтв. В 2010 — лекції з живопису, графіки і історії мистецтв в Арт-центрі MBG Art Center і в Brooks Museum of Art[17] (Мемфіс). В 2010—2011 — лекції в Katrakis Gallery, де вона одночасно є власником і куратором. В 2011 — лекції і кураторство в Mironova Gallery[18]. В 2011—2012 — куратор арт фонду музею Воронова. В 2005—2012 — кураторська діяльність на виставках в музеях і галереях США та інших країн (аукціон Крістіз (східноєвропейська філія), Brooks Museum of Art, США, Caelum Gallery, Kouros Gallery, Anna Tzarev Gallery, Нью-Йорк, Art Museum of Memphis, Мемфіс, UIMA museum of Modern Art, Чикаго).

Бере участь у соціальних проектах президента США Барака Обами[19].

Роботи і виставки ред.

Основні роботи Христини Катракіс:

Роботи Христини Катракіс знаходяться в колекціях Білла Клінтона, Бреда Пітта, Джорджа Клуні, Софі Лорен, Шер, Тіни Тернер, відомих шанувальників і бізнесменів Європи, США і Канади[19].

Христина Катракіс бере участь в численних виставках і проектах, серед яких:

  • 2014: Ultra Violet Light (курирування спільного арт-проекту Ігоря Калінаускаса і Ізабель Коллін Дюфрен[en])[21][22]
  • 2013: Соціальний проект «Людина — не острів». Мистецьке об'єднання «Леміш», Львів[23].
  • 2011: Персональна виставка «Зростаючи»[24]
  • 2011: Серія робіт «Дерево життя», Виставка арт-аукціону Крістіз.
  • 2008: «В світле майбутнє», виставка на запрошення посла України в Америці, як художника, який буде представляти Україну. Вашингтон, США.
  • 2008: «Украініано Веро» в Палаці мистецтв «Український дім» за підтримки Державного комітету телебачення та радіомовлення України[25].
  • 2006—2011: участь в понад 150 виставках галерей Нью Йорка, Лос-Анжелеса, Чикаго, США.
  • 2006: «Степ» — художня книга ілюстрацій, США.
  • 2005: «Її Одіссея», «Весняне шоу», «Книга», «Монохроматичний світ», «Вечеря з Сафо» — музей Університету Мемфіса, США.
  • 2004: «Політично збуджене» — галерея «Delta Axis» в Marshall Arts Gallery, Мемфіс, Теннесі, США.
  • 2004: «Урожай скорботи» — виставка мистецтва, присвячена голодомору в Україні, музей Університету Мемфіса, США.
  • 2004: «Одіссея № 1» — виставка-конкурс мистецтва, Мемфіс.
  • «Одіссея-подорож» — виставка мистецтв, темпера по дереву, Університет штату Арканзас, Джонсборо, США.
  • 2003—2004: «Атлантида» — мультипроекти: фрески темперою, кераміка, скульптура, документальний фільм, оригінальний саунд-трек, оригінальні танці, концерт-шоу. Головна галерея, концертний хол Арканзаського університету.
  • 2003: «Жаль» — інсталяція, присвячена голодомору в Україні. Музей Університету Мемфіса, США.

Її картини на чорнобильську тематику були включені до колекції ООН «The 2010 Highly Commended Artists» і взяли участь у світовому турне «2010 Freedom to create[en] Exhibition»[2][3][26].

Інша діяльність ред.

Діяльність Христини багатогранна. Крім занять мистецтвом вона також займається бізнесом (Христина є президентом компаній «K&K Ceramics» і «Boutique-Villas» Real Estate, засновником «World Tracker» Global Travel & Philanthropy Blog[27], президентом Міжнародної Академії мистецтв), як колишня фотомодель Христина періодично бере участь у фотосесіях, як співачка записала кілька музичних альбомів у стилі етно-модерн (зокрема, альбом «Atlantis»[28]), багато уваги приділяє благодійній діяльності (програма «Give a Voice to Children»[29]).

Христина також плідно працює в кінематографі:

Роки Фільм, програма Країна, студія, режисер Участь
2011-2012 Художній фільм «Хроніки темних шляхів» США, Німеччина; режисер Мері Ламберт художник[16]
2012 Документальний фільм «Створення пристрасті» Італія, продюсер Мауро Калеві, режисер Манфредо Летео[30], постановник Стефано Біні[31] художник-постановник, автор сценарію, ідея, сюжет
2012 Культурно-освітні програми на телебаченні канали PBS[32] і Renaissance Center (США) художник по проектах, менеджер, со-продюсер
2010—2012 Документальні фільми і художній фільм «Зона» Visionaire Media (Голлівуд, США), режисер Мері Ламберт художник-постановник, креативний консультант, со-сценарист, со-продюсер

Відгуки про творчість ред.

Роботи Христини несуть в собі «транснаціональний» характер, оскільки досліджують саму взаємозалежність між міфічним та нагальним, між древнім та сучасним, між місцевим та глобальним. Її семіотика є явно міфічною, але художнє відображення є сучасним й мінливим. Більш того, її роботи сповнені сенсом переконливої універсальності, де зображені нею фігури є неначебто закарбованим, схопленим у мить якогось особистого вчинку, чи зусилля, вони є суцільно справжніми, реальними, доступними та знайомими
Мистецтвознавець, професор Олександр Сидоренко (США)[9]
Мені подобається на її полотнах море. Воно не холодне, як у Айвазовського, а тепле, літнє. Хочеться в ньому скупатись
Музикант Олег Скрипка[12]
Вона дивовижний художник, я люблю емоційні оповіді її картин
Голлівудський кінорежисер Мері Ламберт[13]
Віктор Пінчук обіцяв нас познайомити. Казав, вона класна художниця. Бачу, він правий. Зараз мало художників, в яких відчувається рука майстра. Намазали, наляпали - і готово. А вона детально промальовує кожну деталь
Художник Сергій Поярков[12]


Примітки ред.

  1. ↑ Любимица Брэда Питта привезла в Киев выставку (рос.)
  2. ↑ а б Freedom to create. Main Prize — Commended 2010 (англ.)
  3. ↑ а б 2010 Freedom to Create Prize: Highly Commended Entries(англ.)
  4. ↑ Катракис Кристина[недоступне посилання]pete-art.com (рос.)
  5. ↑ Програма «Знайомтесь. Я українець!» з Христиною Катракіс (2014)ТВі
  6. ↑ Фото Христини Кущ-Катракіс з батьками
  7. ↑ Christina Kushch-Katrakis
  8. ↑ а б «Зону» намалювала після смерті синаГазета по-українськи, № 1343 за 23.12.2011
  9. ↑ а б в Олександр Сидоренко. Світ Христини Катракіс (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2015.
  10. ↑ Ліна Кушнір. Скульптура — це тяжке мистецтво. Інтерв'ю з Анатолієм Кущем — Україна молода. № 224, 30.11.2010
  11. ↑ http://konshu.org/section/sculpture/1767.html
  12. ↑ а б в Картини Христини Кущ-Катракіс є в Клінтона
  13. ↑ а б Bill Ellis. Touched by tragedy of Chernobyl, artist's work radiates power [Архівовано 29 березня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  14. ↑ Конец света. Искусство ЧернобыляКонстантин Дорошенко(рос.)
  15. ↑ Дівчина з пам'ятника схожа на мене"Газета по-українськи", № 1170 за 04.02.2011
  16. ↑ а б Резюме Христини Катракіс [Архівовано 2015-02-05 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. ↑ http://www.brooksmuseum.org
  18. ↑ http://www.mironova-gallery.com
  19. ↑ а б Спробуйте літо на смак з Христиною Катракіс
  20. ↑ Christ Amidst the Church—The Rev. Bleakley Window [Архівовано 2015-02-10 у Wayback Machine.](англ.)
  21. ↑ Христина Катракіс про проект «Світло ультрафіолету»Еспресо.TV
  22. ↑ «Ultra Violet Light» project — Dali, Picasso, Warhol & I. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2014.
  23. ↑ Репортаж про проект «Людина — не острів» / Канал ZIK
  24. ↑ Открытие выставки «Зростаючи». Кристина Кущ-Катракис[недоступне посилання](рос.)
  25. ↑ Каталог «Украініано Веро» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2015.
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ «World Tracker» Global Travel & Philanthropy Blog. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
  28. ↑ The Atlantis Project [Архівовано 2015-02-05 у Wayback Machine.](англ.)
  29. ↑ Give a Voice to Children (англ.)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 24 лютого 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ http://www.stefanobini.com
  32. ↑ PBS Documentary — Christina Katrakis (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Христина_Катракіс&oldid=41250452