Хондрити
Хондрити — найпоширеніший тип кам'яних метеоритів, що становить близько 90 % усіх кам'яних метеоритів. Характерною рисою хондритів є наявність хондр — сферичних часток розміром до горошини, що містяться в основній тонкозернистій масі метеорита. Для хондритів (у порівнянні з ахондритами) характерним є більший вміст металів і сульфідних мінералів. Вони містять значну кількість нікелистого заліза (Fe-Ni) у вигляді дрібних зерен.
Із погляду сучасної космохімії вважається, що хондрити — найменш змінена фаза конденсованої в протопланетній хмарі речовини.[1]
Елементарний склад хондритів близький до складу Сонця і значно відрізняється від земних порід. Близько 85 % хондритів складаються з крапель силікатної речовини, що застигла у формі кульок — хондр, занурених у тонкозернисту масу, яка являє собою продукт розкристалізації тієї ж силікатної речовини. Головними її складовими є олівін та ортопіроксен, у невеликих кількостях наявні плагіоклаз та кальцієві піроксени, звичайними домішками є нікелисте залізо, троїліт (FeS), вітлокіт (його основна складова — фосфат кальцію Ca3[PO4}2)[1].
Класифікація ред.
За класифікацією Прайора (1923)[джерело?], хондрити поділяли відповідно до збільшення процентного вмісту Ni в нікелистому залізі й підвищення частки оксиду Fe у магнезіальних силікатах, на 3 групи: енстатитові, бронзитові й гіперстенові. Мазон (Mason, 1960) і Рінґвуд (Ringwood, 1961) виділяли 5 груп хондритів[джерело?]: енстатитові, олівін-бронзитові, олівін-гіперстенові, олівін-піжонітові та вуглецеві.
Сучасна класифікація поділяє хондрити на два підтипи[1]:
- Звичайні хондрити — найбільш поширений клас. Поділяється на групи або за вмістом заліза та його хімічним станом (H-група, L-група та LL-група), або залежно від мінерального складу (олівін-бронзивітові, олівін-гіперстенові та олівін-піжонітові);
- Вуглецеві хондрити — їх особливістю є великий вміст легких елементів та їх сполук, зокрема, води, вуглецю, сірки, складних органічних сполук (виявлено гетероциклічні сполуки, амінокислоти). Розподілені на чотири великі групи, які названо за типовими представниками: CI (Івуна), CM (Мігеї), CO (Орнанс) та CV (Вігарано).
Див. також ред.
Джерела ред.
- ↑ а б в Хондрити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2014) |
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хондрити |
- Natural History Museum, meteorite catalogue [Архівовано 12 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Meteorite articles, including discussions of chondrites in Planetary Science Research Discoveries [Архівовано 27 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- The British and Irish Meteorite Society [Архівовано 24 березня 2021 у Wayback Machine.]