Хлів

	Хлів
	Хлів у Вікісховищі

Хлів — «будівля для свійської худоби та птиці; те саме, що сарай».^[1]; критий загін для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати релігійне або забобонне пояснення.

Походження прасл. *xlěvъ неясне: згідно з однією з версій, це слово має германську етимологію (від прагерм. *hlew, *hlaiw, пор. гот. hlaiw — «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою — це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з прасл. *klětь, «кліть»)^[2].

У господарстві ред.

Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і опади. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін.

Традиційно хлів будують з деревини, у колгоспах хліви будували в основному з цегли та бетону, через високу теплопровідність даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують стійлами, яслами, автонапувалками, дренажем для стоку гноївки. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місце для складування гною (гноярку).

У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення^[1], через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт.

Прислів'я ред.

Розкидаймо хлівець та нарубаймо дрівець
Бджола з дупла, а свиня з хліва (із записів М. Номиса)
Моє діло теляче, наїлося та в хлів (із записів М. Номиса) — мене це не стосується, я не повинен втручатися^[3]

Інше ред.

Хліви для різних видів худоби (птиці) мають окремі назви: вівчарні, корівники, свинарні, курники.
Загін, частина подвір'я із хлівами для худоби також відомий як «обо́ра»^[4].
Маленький хлів для відгодовування тварин називається саж.

Примітки ред.

↑ ^а ^б Хлів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
↑ Телячий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Обора // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання ред.

Хлів // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2007. — 1000 екз.

[СУМ-1] а ^б Хлів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[3] Телячий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Обора // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1]

[2]

[3]

[4]