Хижняк Антон Федорович
| Хижняк Антон Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
8 грудня 1907 Зачепилівка | |||
| Помер | 15 жовтня 1993 (85 років) | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Харківський педагогічний інститут | |||
| Мова творів | українська | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Анто́н Фе́дорович Хижня́к (8 грудня 1907, Зачепилівка — 15 жовтня 1993, Київ) — український письменник, журналіст та редактор.
Життєпис ред.
Народився 8 грудня 1907 року в селі Зачепилівка, Костянтиноградського повіту (тепер Зачепилівський район Харківської області). Закінчив Харківський педагогічний інститут; працював журналістом.
Перший його твір вийшов друком 1927 року. На початку 1930-х років працює редактором газети Красноградськоï МТС. 1941 року закінчив Харківський педагогічний інститут.
У березні 1944—1950 роках був відповідальним редактором Львівської обласної газети «Вільна Україна». У 1950—1961 роках був головним редактором «Літературної газети».
Помер восени 1993 року.
Творчість ред.
Автор збірок оповідань «Львівські оповідання» (1948), «Килимок» (1961), «Краса життя» (1962); п'єси «На Велику землю» (1949); повістей «Тамара» (1959), «Невгамовна» (1961), «Онуки спитають» (1963), «Нільська легенда» (1965), «Київська прелюдія» (1977); роману «Данило Галицький» (1951). Крім того, нариси, публіцистика тощо.
Родина ред.
Син — Хижняк Ігор Антонович — доктор історичних наук, доктор політичних наук, професор, академік Української академії політичних наук.
Донька — Вікторія (1929 р. н.) — етнограф, співробітниця Музею етнографії та художнього промислу[1] та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, дружина відомого компартійного борця з «українським буржуазним націоналізмом» Валентина Маланчука[2]. Онуки письменника виїхали до Москви у 2000-х роках.
Визнання ред.
За повість «Нільська легенда» одержав міжнародну премію ім. Гамаля Абделя Насера. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.
Зачепилівський колгосп установив премію імені комбрига Якова Захаровича Покуса. Перша премія була вручена Антону Федоровичу Хижняку, а він передав її у фонд Миру.
Примітки ред.
- ↑ Степан МАКАРЧУК. ЕТНОГРАФИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МУЗЕЮ ЕТНОГРАФІЇ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ У ЛЬВОВІ: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)/ ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Інтерв'ю з донькою В. Маланчука Лесею Савченко. (рос.)
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
- Антон Хижняк
Посилання ред.
- Хижняк Антон Федорович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 602.