Хащувате

село Хащувате
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Район	Голованівський район
Громада	Гайворонська міська громада
Основні дані
Засноване	перша згадка 1362
Колишня назва	Качучинка,; Качуринка
Населення	2260
Поштовий індекс	26331
Телефонний код	+380 5254
Географічні дані
Географічні координати	48°18′15″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.30417° пн. ш. 29.94444° сх. д.Координати: 48°18′15″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.30417° пн. ш. 29.94444° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	148 м
Водойми	р. Південний Буг
Найближча залізнична станція	Хащувате (вузька колія),; Гайворон
Місцева влада
Адреса ради	с. Хащувате, вул. Небесної Сотні, 54
Сільський голова	Засядьвовк Роман Павлович
Карта
	Хащувате
	Хащувате
Мапа
	Хащувате у Вікісховищі

Хащувате — село в Україні, у Гайворонській міській громаді Голованівського району Кіровоградської області. Населення становить 2260 осіб.

Історія ред.

Водонапірна башта, 1913 рік

Село Хащувате вважається відомим з 1362 року^[1], хоча вочевидь воно набагато давніше.

На той час входило до Великого князівства Литовського і називалось Качучинка. Тут була фортеця та підземні ходи. На початку XV століття перейменоване у Хащувате.

В елекції короля РП за 1754 рік назване Качуринкою.^[2]

З кінця XVIII до першої половини XX століття мало статус містечка.

У 1785 році було центром ключа, який належав Потоцькому. В містечку була винокурня, яка належала графу.^[3]

У 1847 році маєток з землями викупив поміщик Лопушанський. У селі налічувалося 290 душ чоловічої статі, було 143 двора.

У 1850 році в містечку існувала католицька каплиця парафії у с.Тернавка (Тернівка). Після 1894 році каплиці вже не було^[4].

В 1867 році у Хащуватому відкрито парафіяльну школу, в якій навчалося 35 хлопчиків і 18 дівчаток.

З 70-х років XIX ст. Хащувате стало волосним центром. Розбудова села пов'язана з будівництвом мережі вузькоколійних залізниць та станції, яка існує досі, найголовнішим залізничним вузлом є Гайворон.

У 1903 році в книзі Крилова приведена назва - Хащовата, містечко Гайсинського повіту Подільської губернії^[5], власність Н. та А. Карелів (Карель був лікарем царя Олексанадра ІІ)^[1]. У цей час в містечку налічувалося вже 720 дворів та 4335 душ, знаходились православна церква, 3 хедера, однокласне сільське училище, церковно-парфіяльна школа, аптека, 3 аптечні склади, сільський банк, міщанська управа, пошта, водяний млин, готель, 4 заїзжі будинки, раз на 2 тижні - ярмарок.

1 травня 1907 року місцеві селяни підпалили поміщицький маєток.

У 1913 році почалося будівництво сільської лікарні.

Період УНР, СРСР ред.

16 січня 1920 року у Хащуватому під час Першого Зимового походу зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. 18 січня чорношличники переправилися в Хащуватому на правий берег Південного Буга. 4 березня 1920 року полк знову вступив до Хащуватого і погромив у ньому прихильників окупаційної московської влади. Втрати ворога сягали 40 осіб. Після цього полк зупинився в Хащуватому на ночівлю, а 5 березня вирушив далі у похід^[6].

В лютому 1923 року в селі створено с/г артіль "Хлібороб", потім артіль «Серп», колгосп «Колонія», лимарська артіль «Власна праця», артіль «Кравець», ковальська артіль "Возовик", цегельна артіль. Запрацювала початкова та дві 7-річні школи.

Проводились показові комуністичні шоу, як наприклад, збір коштів для голодуючих робітників Рурського басейну в Німеччині^[3].

З 1923 року село стало районним центром.

У 1930 році почалася примусова колективізація, було створено 5 колгоспів після чого у 1932 році, якраз перед Голодомором, район приєднали до Грушківського району, оскільки вирішили, що в селі недостатньо професійних кадрів для організації серійного вбивства через голодомор.

Справжньою трагедією стали три Голодомори, найстрашніший — другий. Про Голодомор у цих краях найчастіше згадували вихідці з Хащуватського району, які від вірної смерті тікали без паспортів, пішки, повзком, щоб не застрелили, до Голованівська та Умані. Ті, хто був ближчим до керівництва, змогли дійти до залізничної станції і вчепитися за теплушку, якою колихалися всю ніч до Вінниці. До речі, сучасні пенсіонери і досі їздять на базар цією ж антикварною теплушкою.

Меморіал в пам'ять про Хащуватську трагедію

Найганебнішою сторінкою історії Хащуватого є те, що місцеві прихвосні в гонитві за посадою і тарілкою похльобки, якою в мирний час годували б і свині, брали участь в виморенні голодом і розстрілі селян.

29 липня 1941 року містечко було захоплене німецькими військами.

Під час німецької окупації 16 лютого 1942 року в селі було розстріляно більш ніж 1000 євреїв, з них 376 дітей.^[7] Деяких з виживших прихистили у себе місцеві селяни.

13 березня 1944 року у Хащувате зайшли радянські війська.

З 1950 року в селі діяв об'єднаний колгосп "Україна", голові колгоспу Д. Т. Войтишину було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Тільки з 1965 року в колгоспі впроваджено грошову оплату праці.

В 60-80-х роках у селі працювали хлібоприймальний пункт, районна контора «Заготскотвідгодівля», овоче-фруктова база, ветеринарний пункт, райоб’єднання «Сільгосптехніки», лікарня на 150 ліжок і 5 відділень, школа, ясла, дитсадок, бібліотеки, будинок культури з гуртками та двома оркестрами,їдальні, 9 магазинів.

Наш час ред.

У час незалежності в селі працює декілька с/г підприємств по вирощуванню зернових,бобових, олійних культур, оптової торгівлі тваринами, виробництва олії, ремонту транспортних засобів.^[8] Діє КЗ Хащуватський ліцей, дитсадок, пошта, магазини.

Відкрито меморіал на честь загиблих у Хащуватській трагедії.

Працює церква на честь св.Миколая УПЦ (МП).

У Хащуватому виявлено поклади каоліну.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2522 особи, з яких 1154 чоловіки та 1368 жінок^[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2289 осіб^[10].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Відсоток
Українська	97,70 %
Російська	2,12 %
Молдовська	0,09 %
Білоруська	0,04 %
Болгарська	0,04 %

Пам'ятки ред.

До цікавих пам'яток села відноситься комплекс споруд волосної лікарні з водонапірною баштою у неоготичному стилі.

Є братська могила воїнів часів ІІ Світової війни з пам'ятником.

У 2013 році на території єврейського кладовища почали спорудження великого меморіалу в пам'ять жертв Хащуватської трагедії. Цей комплекс є одним з найбільших у Європі меморіалів в пам'ять про Холокост.^[7]

В літературі ред.

У 1984 році уродженець містечка письменник Меламуд Х.Г. написав збірку оповідань "Хащеватские рассказы"^[12].

Відомі особи ред.

Повстенко Олекса Іванович (1902 - 1973) - український та американський архітектор, історик мистецтв, директор музею Софії Київської

Дрьомін Ярослав Павлович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Солгутовський Леонід Ізрайлович (1925—2002) — учитель, автор книг, на теми краєзнавства, лауреат обласної премії імені В. Ястребова, засновник музею 5-ї гвардійської танкової армії.
Меламуд Хаїм Гершкович (1907-1993) - український єврейський письменник, писав на їдиш, українською та російською мовами^[13].