Вікіпедія

Хана Браді

чеська дівчинка

Хана Брадіова (чеськ. Hana Bradyová більш відома як Хана Браді чеськ. Hana Brady, 16 квітня 1931, Нове-Место-на-Мораві, Височина, перша Чехословацька Республіка — 23 жовтня 1944, Освенцім, Генерал-губернаторство, Польща) — чеська дівчинка єврейського походження, убита в період Голокосту. У 2002 році про неї була написана біографічна книга «Чемодан Хани»[8][9].

Хана Браді
чеськ. Hana Brady
Народилася 16 травня 1931(1931-05-16)[1][3][4]
Прага, Чехословаччина[5]
Померла 23 жовтня 1944(1944-10-23)[1][2] (13 років)
Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх[6][1] або Освенцим, Малопольське воєводство, Республіка Польща[1]
·отруєння ціаністим каліємd
Країна  Чехословаччина
Місце проживання Нове Место-на-Мораві[3]
Знання мов чеська[7]
Батько Karel Brady-Metzld
Брати, сестри George Bradyd
Сайт hanassuitcase.ca

Біографія і сім'я ред.

Хана Брадіова народилася 16 квітня 1931 року в чеському місті Нове-Место-на-Мораві в родині роздрібних торговців Карела (1898—1942[10]) і Маркети Бради (1907—1942[11]). У Хани був старший брат Георг (1928—2019). За його спогадами, Хана любила кататися на лижах і займалася гімнастикою[12]. У березні 1941 року мати Бради була арештована за те, що відправляла гроші братові в Бельгію, і на якийсь час потрапила до в'язниці в Їглаве, після чого була переведена в концтабір Равенсбрюк. Наприкінці вересня того ж року гестапо заарештувало і батька. Після цього дівчинка не бачила своїх батьків[13]. Вони обидвоє загинули в Освенцімі в 1942 році[14].

Дітей прихистив їх дядько Людвік[15], чоловік молодшої сестри Карела, уникнув депортації завдяки своєму німецькому походженню. Його дружина також потрапила в концтабір, але змогла вижити[16]. 14 травня 1942 року Хана і її брат Георг отримали повістки в центр депортації в Тршебич. Після чотирьох діб очікування брата і сестру доставили в концтабір Терезієнштадт. Тут вони провели два роки. У концтаборі Георга помістили в дитячий барак L417. Тут же був ув'язнений Петро Гінц, 16-річний головний редактор журналу «Vedem». Хана відвідувала уроки музики і малювання[17]. У 1944 році Георг і Хана були різними ешелонами перевезені в Освенцім. Через кілька годин після приїзду Хану відправили в газову камеру[18].

Георг пережив Освенцім, так як зумів влаштуватися працювати водопровідником. Звільнившись і з'ясувавши, що його сестри і батьків не залишилося в живих, Георг переїхав в Торонто, де разом з іншими пережившими Голокост в 1951 році заснував слюсарну фірму. Він одружився, у нього народилося троє синів і дочка, яку він назвав в пам'ять про загиблу сестру Лара Хана Брейді (так «Brady» вимовляється по-англійськи). Георг помер в січні 2019 року[14][19].

«Чемодан Хани» ред.

 
Фотографія оригінальної валізи Хани

У 2000 році куратор Центру вивчення Голокосту в Токіо Фуміко Ісіока (яп. 石岡史子 石岡史子) звернулася в державний музей Аушвіц-Біркенау з проханням передати їй кілька експонатів для виставки, присвяченої долям малолітніх в'язнів концтаборів[20]. Серед отриманих предметів знаходилася невелика валіза, на якій було написано ім'я Хани Бради, її дата народження і напис Waisenkind («Сирота»). Експонат викликав інтерес у японських дітей[8][9]. Ісіока зайнялася вивченням історії Бради, в ході чого їй вдалося виявити п'ять малюнків, створених Ханой, в Еврейскому музеї в Празі[21]. Через музей Ісіока також знайшла адресу проживання брата дівчинки в Торонто і відправила йому лист з пропозицією популяризувати історію його покійної сестри[22]. Георг з ентузіазмом відгукнувся. Вперше стаття про Хані вийшла в єврейській газеті в Канаді.

Продюсер Карен Левін (англ. Karen Levine зняла документальний фільм про історію зустрічі Бради і Ісіоки[14]. У 2002 році Левін випустила біографічну книгу «Чемодан Хани» (англ. Hana’s Suitcase), що стала бестселером. Твір отримав літературну премію Сіднея Тейлора, засновану Асоціацією єврейських бібліотек Австралії[23]. Він був переведений 40-а мовами світу і використовувався в шкільному навчанні[24]. У 2006 році книга також була удостоєна премії від Яд ва-Шема. У 2009 році був випущений документальний фільм «Inside Hana's Suitcase» , заснований на книзі Левін[8][13].

У 2004 році з'ясувалося, що валіза є копією, так як оригінал був знищений нео-нацистами в Бірмінгемі[13], за іншими даними, був загублений під час пожежі[14]. Оскільки музей Аушвіц-Біркенау не вважав за потрібне повідомити про це Ісіока, кілька років валіза вважалася оригінальною. На думку сім'ї Бради, той факт, що валіза виявилася копією, не знижує цінність експоната[25].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б The Database of Victims of the Nazi Persecution — Прага: Terezín Initiative Institute.
  4. ↑ Database of the Terezín Memorial
  5. ↑ https://yvng.yadvashem.org/nameDetails.html?language=en&itemId=5612278
  6. ↑ Library of Congress Library of Congress Name Authority File
  7. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  8. ↑ а б в Tutu D. Hana’s Suitcase, new edition with foreword by Nobel Peace Prize winner (англ.). Second Story Press. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  9. ↑ а б Ковалевская Е. (8 октября 2003). «Чемодан Ханы» – японка проследила судьбу чешской еврейской девочки, а канадка написала о ней книгу. Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  10. ↑ Karel Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  11. ↑ Marketa Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  12. ↑ Vaughan D. "HANA'S SUITCASE": THE STORY OF A CZECH GIRL WHOSE TRAGIC DEATH TOUCHED THE HEARTS OF CHILDREN IN JAPAN (англ.). Radio Praha. Процитовано 21 травня 2019.
  13. ↑ а б в New film adds hope to Hana’s suitcase (англ.). The Star. 29 апреля 2009. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  14. ↑ а б в г Businessman George Brady, 90, was a Holocaust survivor who was haunted by the loss of his sister (англ.). The Globe and Mail. Процитовано 11 лютого 2019.
  15. ↑ Levine, 2003.
  16. ↑ Ludvik & Heda Hayek (англ.). hanassuitcase.ca. Процитовано 21 травня 2019.
  17. ↑ Hana Brady (англ.). hanassuitcase.ca. Процитовано 21 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  18. ↑ Peterson S. Good Books Matter. — Pembroke Publishers Limited, 2008. — P. 145. — ISBN 978-1551382326.
  19. ↑ Fraňková, R. (12 січня 2019). Czech Holocaust survivor George Brady dies at age 90 (англ.). Czech Radio. Процитовано 12 січня 2019.
  20. ↑ Коднер Е. (03.11.03). «Чемодан Ханы» — в проекте Nextbook. Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  21. ↑ 'Hana's Suitcase' has American premiere (англ.). Ynet. Процитовано 21 травня 2019.
  22. ↑ Orich A. Remembering Hana. Canadian Literature (англ.). canlit.ca. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  23. ↑ Коднер Е. (13.11.03). Уроки Холокоста в книге «Чемодан Ханы». Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  24. ↑ Danenberg D.  // Yad Vashem Education Awards. — 2006.
  25. ↑ Hana’s suitcase turns out to be a replica // Canadian Broadcasting Corporation. — 2004. — 10 April.

Література ред.

  • Levine K. Hana’s Suitcase. — Albert Whitman & Company, 2003. — 120 p. — ISBN 978-0807531471.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хана_Браді&oldid=41788163