Халатников Ісаак Маркович

радянський фізик

Ісаак Маркович Халатников (* 17 жовтня 1919(19191017), Катеринослав — 9 січня 2021, Чорноголовка) — радянський і російський фізик-теоретик, дійсний член РАН (1984). Перший директор Інституту теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау, один з творців радянської атомної бомби.

Халатников Ісаак Маркович
рос. Исаак Маркович Халатников
Народився 17 жовтня 1919(1919-10-17)
Катеринослав, Українська СРР[1]
Помер 9 січня 2021(2021-01-09) (101 рік)
Чорноголовка, Московська область, Росія
Країна СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
МДУ[2]
Галузь акторське мистецтво, фізика[3] і теоретична фізика[3]
Заклад Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН
Інститут теоретичної фізики імені Л. Д. Ландау РАНd
МФТІ
Лейденський університет[4]
Посада директор Інституту теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау
Вчене звання професор[d], академік Російської академії наук і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь Доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ландау Лев Давидович
Вчителі Ландау Лев Давидович
Аспіранти, докторанти Бєлінський Володимир Олексійовичd
Членство Лондонське королівське товариство
Російська академія наук
Академія наук СРСР
Партія КПРС
Війна німецько-радянська війна
Відомий завдяки: теорії надплинності Ландау-Халатникова
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден Олександра Невського орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

Золота медаль імені Л. Д. Ландауd (1974)

нагорода Марселя Гроссманна (2012)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (9 червня 1994)

Біографія ред.

Народився в єврейській родині, у Катеринославі. Був працьовитим школярем, перемагав на різних математичних олімпіадах. Закінчив Дніпропетровський державний університет (1941). Студентом університету склав іспити з теоретичного мінімуму Леву Ландау, який запросив його стати своїм аспірантом.

У 1945-65 працював в Інституті фізичних проблем АН СРСР.

C 1965 по 1992 рік директор Інституту теоретичної фізики ім. Л. Д. Ландау.

Доктор фізико-математичних наук (1952), академік АН СРСР (1984, член-кореспондент з 1972).

Професор МФТІ, був членом редколегії журналу «Фізика низьких температур».

Обраний іноземним членом Лондонського королівського товариства (1994).

Праці з теорії квантових рідин, надпровідності, квантової електродинаміки, квантової теорії поля, релятивістської гідродинаміки, квантової механіки, загальної теорії відносності, релятивістської астрофізики та космології.

Великий вплив справила на І. М. Халатникова спільна робота з Л. Д. Ландау (найбільш відома теорія Надплинності Ландау — Халатникова). Автор досліджень з основ квантової електродинаміки (спільно з А. А. Абрикосовим і Ландау). Після смерті Ландау, незважаючи на завантаженість адміністративними справами директора інституту, працював в області загальної теорії відносності і космології, де здобула популярність т. Н. сингулярність Бєлінського; — Халатникова; — Ліфшиця.

Сталінська премія СРСР (1953).

Премія імені Л. Д. Ландау АН СРСР (1974), премія Марселя Гроссманна (2012).[5]

Дружина — Валентина Миколаївна Щорс (дочка Миколи Олександровича Щорса і Фруми Ростової-Щорс).

Бібліографія ред.

  • Халатников І. М. Введення в теорію надплинності. — М.: «Наука». Головна редакція фізико-математичної літератури, 1965. — 160 стор.(рос.)
  • Халатников І. М. Теорія надплинності. — М.: «Наука», 1971.(рос.)
  • Халатников І. М. Дау, Кентавр та інші (Top nonsecret) Видавництво: ФИЗМАТЛИТ 224 стр. 2007 ISBN 978-5-9221-0877-5(рос.)

Примітки ред.

  1. Халатников Исаак Маркович // Халатников Исаак Маркович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. а б Czech National Authority Database
  4. Leidse Hoogleraren
  5. MG13 MARCEL GROSSMANN AWARDS (PDF) (англійською) . International Center for Relativistic Astrophysics[en]. Процитовано 1 квітня 2024.

Джерела ред.

Посилання ред.