Фітоценологія
Фітоценологія — розділ геоботаніки, який вивчає фітоценози, або рослинні угруповання. У її рамках досліджується склад, структура, динаміка та поширення фітоценозів.[1]
Геоботаніка є наукою про рослинний покрив Земної кулі, що крім фітоценології включає ботанічну географію (географію рослин і географію рослинності), синфітосозологію, агрофітоценологію тощо.
Напрями фітоценології ред.
Задачами фітоценології є всебічне вивчення фітоценозів, а також їхня класифікація та інвентаризація на Землі[2].
Історія ред.
Дослідження рослинних угруповань на противагу вивченню окремих рослин потроху відбувалися впродовж XVIII—XIX століть, починаючи ще з праць Карла Ліннея. Натомість важливість вивчення саме угруповань було підкреслене на III Міжнародному ботанічному конгресі в Брюсселі 1910 року. Там було прийняте рішення виділяти «рослинну асоціацію» як елементарну одиницю класифікації рослинності. Піонерами фітоценології вважають швейцарського ботаніка Карла Шретера[en] і француза Шарля Флао[en].[3]
У СРСР розвивалася школа фітоценологів Володимира Сукачова. У Європі домінуючою була франко-швейцарська школа Жозіаса Браун-Бланке. Також сильними були шведська (Ейнар Дю Рі) та американська (Фредерік Клементс) школи.[4]
Примітки ред.
Джерела ред.
- Л. М. Фельбаба-Клушина, В. І. Комендар (2001). Фітоценологія з основами синфітосозології: навчальний посібник. Ужгород: Ужгород. ун-т. с. 212. ISBN 966-7400-13-7.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка)
Посилання ред.
- Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |