Фут-фетиши́зм (англ. foot fetishism) або подофілі́я (від дав.-гр. πόδες — «ноги», дав.-гр. φιλία — «любов») — сексуальний потяг до ніг, зокрема стоп. Є найпоширенішим напрямом сексуального фетишизму як серед чоловіків, так і жінок.

Ілюстрація Мартіна ван Маеле, 1926 р.

Характеристики ред.

 
Фото жіночих стіп зблизька

Фут-фетишизм, як правило, не замінює генітальної сексуальної активності, але може доповнювати її. З'являється переважно в підлітковому віці незалежно від соціального оточення. Фут-фетиш — найпоширеніший з сексуальних фетишів. З-поміж фетишистів понад 40 % складають саме фут-фетишисти[1].

Предмети інтересу в фут-фетишизмі різноманітні, зазвичай це розмір стопи, пальців, п'яти, їх форма, педикюр і прикраси, невізуальні деталі, такі як запах, фактура, взаємодія з ногами — масаж, дотики, поцілунки, лоскотання, лизання, смоктання пальців. Існують також підвиди фут-фетишу, такі як потяг до взуття (ретифізм, від французького письменника Ніколя-Едме Ретіфа), або прикрас ніг на кшталт кілець чи ланцюжків[1].

Фізіологічними підставами фут-фетишизму переважно визнається близькість функціональних зон кори головного мозку (див. кортикальний гомункулус), що відповідають за ноги та статеві органи. Інші пояснення полягають у тому, що в формі стулених стіп вбачається подібність до жіночих або чоловічих статевих органів; або що ноги і геніталії перебувають в одному візуальному вікні, тож дивлячись на одне, людина зазвичай бачить і місцерозташування другого і вони пов'язуються в розумі[1][2].

Фут-фетишизм у культурі ред.

 
Нога статуї Артеміди, II ст. н. е.

Перші відомі зображення, котрі можна вважати зображеннями фут-фетишизму, належать цивілізації Стародавнього Єгипту і датуються 2600—2100 роками до н. е. Жіночі стопи сексуалізувалися в Стародавній Греції та вважалися інтимною частиною тіла. Ідеалом вважалася «нога богині» зі вказівним пальцем, дещо довшим за інші. Богині-дівчата традиційно зображалися взутими, тоді як у дорослих босі стопи могли слугувати засобом зваблення. Сакральний прояв фут-фетишизму вбачається у ритуалах омивання ніг на Близькому Сході та цілування ніг шанованих осіб чи роззування при вході до храму, як це практикується в індуїзмі та буддизмі. В культурі Китаю з X по XX століття сексуальними вважалися малі стопи, тому дівчатками їх забинтовували, що призводило до візуального зменшення стопи при її деформації. В культурі Стародавньої Японії дітям в імператорській родині заборонялося торкатися ногами землі, оскільки вони вважалися надто чистими для цього. В європейській культурі жіночі стопи сексуалізувалися на рівні з грудьми та сідницями[3].

Фут-фетиш є поширеною складовою БДСМ-практик[4]. З фут-фетишизмом пов'язані фут-селфі або «футсі» (footsie) — фото стіп (переважно босих), що публікуються в соціальних мережах[5], особливо Instagram[6][7]. Їхньому поширенню сприяє те, що фото цієї тематики не підпадають під заборонену, як порнографічні[7].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в In Feet First. Psychology Today (амер.). Процитовано 16 липня 2019. 
  2. September 27, Natalie Wolchover |; ET, 2011 12:21pm. Why Do People Have Foot Fetishes?. Live Science. Процитовано 18 липня 2019. 
  3. Feet Worship and the Origins of Reflexology. Knoji (англ.). Процитовано 18 липня 2019. 
  4. Are Sexual Fetishes Psychologically Healthy?. Big Think (англ.). 19 лютого 2017. Процитовано 18 липня 2019. 
  5. Urban Dictionary: foot selfie. Urban Dictionary (амер.). Процитовано 18 липня 2019. 
  6. The Foot Selfie Is Taking Over Instagram (Hashtag Feet Pictures). www.footfiles.com (англ.). 5 жовтня 2016. Процитовано 18 липня 2019. 
  7. а б Martineau, Paris. Inside Instagram’s foot fetish community. The Outline (англ.). Процитовано 18 липня 2019. 

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Kazdin, Alan E. (2000). Encyclopedia of Psychology: Develop-Gooden (en). American Psychological Association. ISBN 9781557986528. p. 364—365.