Вікіпедія

Фріц Гроссманн

історик мистецтва

Фріц Гроссман (нім. Fritz Grossmann, 26 червня 1902, Станіслав — 1984, Лондон) — історик мистецтва. Заступник директора Манчестерської художньої галереї[en]; професор історії мистецтв в Університеті Вашингтону в Сіетлі.[6]

Фріц Гроссманн
Народився 26 червня 1902(1902-06-26)[3][2]
Станиславів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 16 листопада 1984(1984-11-16)[1][2] (82 роки)
Кройдон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія[4]
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Віденський університет (1927)
Науковий ступінь доктор наук[d] (1932)
Знання мов англійська[4]
Заклад Вашингтонський університет і Манчестерська художня галереяd
Роки активності 1925[5] — 1984[5]

Біографія ред.

Фріц Гроссман народився у Станіславі на Галичині в Австро-Угорській імперії (нині Івано-Франківськ) і був сином головного хірурга австро-угорської армії.

Вивчав історію мистецтв у Віденському університеті під керівництвом Йозефа Стжиговського[en], а також відвідував лекції Юліуса фон Шлоссера[en], Ганса Тітце[en], Свободи та Генріха Глюка.[7] Закінчив університет у 1927 році, а в 1932 році завершив докторську дисертацію на тему нім. "Die Passions- und Marienlebenfolge im Wiener Schottenstift und ihre Stellungin der Wiener Malerei der Spätgotik", в якій досліджував вівтар Бенедиктинського шотландського монастиря[en] у Відні. Завдяки тісній дружбі з іншими членами Віденської школи історії мистецтв[en], особливо Фріцом Новотним[en] і Гансом Тітце, долучився до просування робіт сучасних художників у Відні. Був близьким другом також таким художникам та скульпторам як Георг Ерліх, Беттіна Ерліх, Герхарт Франкл, Фріц Вотруба, Георг Меркель, Теодор Фрід[en], Лісель Сальцер і Лоїс Прегарбауер. Здебільшого це художники, що входили до мистецької групи Гаґенбунд і були пов'язані із Zinkenbacher Malerkolonie на Вольфгангзее.[8]

Працював викладачем у народному університеті і вів регулярну передачу про історію мистецтва на віденському радіо. З 1930 року був австрійським редактором чеського журналу про сучасне мистецтво Forum, а також писав для Belvedere.

Переїзд до Лондона ред.

У грудні 1938 року, внаслідок аншлюсу, він виїхав з Відня до Лондона, де працював як дослідник у роботі Людвіга Бурхарда над каталогом Corpus Rubenianum.[9][10][11] У цей час він зацікавився нідерландським мистецтвом і, зокрема, роботами Гольбейна і Брейгеля. У 1945 році він допомагав Ентоні Бланту каталогізувати німецькі та нідерландські картини в Королівській колекції для виставки «The King's Pictures», що проходила в Королівській академії мистецтв у 1946-7 роках. Він був також близьким другом і радником колекціонера Антуана Сейлерна[en], який зібрав знамениту колекцію картин Princes Gate Collection, передану галереї Курто[en] в 1978 році. У 1955 році вийшло його дослідження про Пітера Брейгеля Старшого, яке швидко стало стандартом досліджень про художника, а наступного року він редагував для Phaidon Press доповнений переклад праці «Від ван Ейка до Брейгеля» Макса Фрідлендера.

Манчестер і Сіетл ред.

У 1960 році Фріц Гроссман перейшов до Манчестерської міської художньої галереї[en], де став заступником директора. У цей період він організував декілька помітних виставок, зокрема, робіт Вацлава Голлара (1961) і зразків маньєризму (1965). Пішов у відставку в 1966 році і незабаром став запрошеним професором історії мистецтв в Університеті Вашингтона, Сіетл, з якого він остаточно пішов на пенсію в 1972 році. Решту життя прожив у Далечі[en] в Лондоні.[12][13]

У 2013 році в музеї Zinkenbacher Malerkolonie Museum у Санкт-Гільгені відбулася виставка картин, зібраних Фріцом Гроссманом і пов'язаних з малярською колонією та Гаґенбундом.[14] У 1985 році колекцію документів та дослідницьких архівів Фріца Гроссмана про Пітера Брейгеля Старшого було передано бібліотеці Рубеніанум в Антверпені.[15]

Вибрані твори ред.

  • Grossmann F (1931), Zur Wiener Kubin-Ausstellung. "Belvedere’’. 10.
  • Grossmann F (1932) Malende Dichter und dichtende Maler. Wien: Gesellschaft zur Förderung moderner Kunst Hagenbund (каталог для виставки у Відні).
  • Grossmann F (1934) Der Marler Gerhart Frankl. Forum BdII
  • Grossmann F (1938) Die Tafelmalerei des 14. und 15. Jahrhunderts in Österreich, Vienna
  • Grossmann F (1950) Holbein, Torrigiano and some portraits of Dean Colet: a study of Holbein's work in relation to sculpture. Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. 13..
  • Grossmann. F (1951) Holbein Studies—I. Burlington Magazine 93 (Feb. 1951)
  • Grossmann. F (1951)Holbein Studies—II. Burlington Magazine 93 (April 1951)
  • Grossmann F.(1951) Bruegel's 'Woman Taken in Adultery' and Other Grisailles, Burlington Magazine 94.
  • Grossmann F (1955) Bruegel: The Paintings, Complete Edition. Phaidon London.
  • Grossmann F (1957) «Flemish Paintings at Bruges» Burlington Magazine 99, January1957.
  • Grossmann F (1961) Breughels Verhältnis zu Raffael und zur Raffael-Nachfolge. Festschrift Kurt Badt zum 70. Geburtstage..
  • Grossmann F, (1961) A Religious Allegory by Hans Holbein the Younger, Burlington Magazine 103(1961): 49
  • Grossmann F.(1963). Between Renaissance and Baroque: European Art: 1520—1600. Manchester City Art Gallery.
  • Grossmann F (1973) Notes on sources of Bruegel's Art, Album Amicorum J G Van Gelder,
  • Grossmann, F. (1973)Some Observations on G.de La Tour and the Netherlandish Tradition, Burlington Mag., Sept. 1973, pp. 576‐33. 1–494.

Біографічна література ред.

  • Arnbom, MarieTheres et al.,(2013), Bilder aus den Koffer: Die Sammlung Fritz Grossmann und die wiederentdeckung von Theodor Fried. Austellung Museum Zinkenbacher, 13 Juli bis 13 Oktober 2013. St Gilgen
  • Cuvelier, H. (2015) Empathy and deep understanding, Fritz Grossmann (1902–84) and his Bruegel Archive at the Rubinianum, in Nijkamp L. et al. (eds) Picturing Ludwig Burchard 1886—1990. A Rubens Scholar in Art-Historical Perspective. Harvey Miller/Brepols, London/Turnhout, pp. 133–150.

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/469580
  2. ↑ а б в RKDartists
  3. ↑ Інститут історії мистецтва Нідерландів
  4. ↑ а б Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ а б RKDartists
  6. ↑ Grossmann, Fritz. arthistorians.info (англ.). Dictionary of Art Historians. 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  7. ↑ «Cuvelier», pg 135.
  8. ↑ Museum Zinkenbacher Malerkolonie (нім.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  9. ↑ Rubenianum | in Antwerpen. www.rubenianum.be. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  10. ↑ Fritz Grossmann. www.univie.ac.at (нім.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  11. ↑ Wendland, Ulrike. Biographisches Handbuch deutschsprachiger Kunsthistoriker I'm Exil: Leben und Werk der under den Nationalsozialismus verfolgten und vertriebenen Wissenschaftler. Munich: Saur, 1999, vol. 1, pp. 249—250
  12. ↑ Times Obituary 7 December 1984
  13. ↑ Gombrich E H Fritz Grossmann (obituary) Burlington Magazine, 127, June 1985
  14. ↑ Arnbom Marie-Theres et al, Bilder aus den Koffer: Die Sammlung Fritz Grossmann und die wiederentdeckung von Theodor Fried. Austellung Museum Zinkenbacher, 13 Juli bis 13 Oktober 2013. St Gilgen
  15. ↑ The Fritz Grossmann Collection | Rubenianum. www.rubenianum.be. Процитовано 15 лютого 2019.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2019)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фріц_Гроссманн&oldid=40852141