Французький інститут Далекого Сходу

Французький інститут Далекого Сходу (ФІДС) (фр. L'École française d'Extrême-Orient (EFEO) — французький інститут, що спеціалізується на вивченні азійських спільнот, заснований в 1898 році як «Археологічна місія в Індокитаї».

Французький інститут Далекого Сходу
EFEO
48°51′52″ пн. ш. 2°17′32″ сх. д. / 48.86444444447177204° пн. ш. 2.2922222222499777° сх. д. / 48.86444444447177204; 2.2922222222499777Координати: 48°51′52″ пн. ш. 2°17′32″ сх. д. / 48.86444444447177204° пн. ш. 2.2922222222499777° сх. д. / 48.86444444447177204; 2.2922222222499777
Тип науково-дослідний інститут
Країна  Франція
Розташування Maison de l'Asied
Засновано 1898
Засновник Поль Думер
Директор Nicolas Fiévéd
Приналежність Міністерство вищої освіти та наукових досліджень Франціїd
Членство у
  • PSL Universityd і Réseau des écoles françaises à l'étrangerd
  • Штаб-квартира Париж
    Адреса avenue du Président-Wilsond
    Сайт efeo.fr
    Мапа
    CMNS: Французький інститут Далекого Сходу у Вікісховищі

    Історія ред.

    Був дослідницькою організацією, на зразок тих, що вже до цього були створені в Римі та Афінах. Спочатку розташовувався в Сайгоні, потім в Ханої, весь час до початку Другої світової знаходився під патронажем генерал-губернатора Індокитаю.

    У 1954 році (поразка Франції при Дьєнб'єнфу) штаб-квартира ФІДС переїхала на постійне місце в Париж.

    У сферу наукових інтересів входять Південна і Південно-Східна Азія, Далекий Схід. Регіональні дослідницькі центри знаходяться в Гонконзі (КНР), Пуні і Пудучеррі (Індія), Джакарті (Індонезія), Кіото і Токіо (Японія), Пномпені і Сиємреапі (Камбоджа), Сеулі (Південна Корея), В'єнтьяні (Лаос), Куала-Лумпурі (Малайзія), Рангуні (Бірма), Бангкоку і Чіангмаї (Таїланд), Тайбеї (Тайвань), Ханої (В'єтнам).

    Література ред.

    • Catherine Clémentin-Ojha et Pierre-Yves Manguin, Un Siècle pour l'Asie, l'École française d'Extrême-Orient, 1898—2000, Les Éditions du Pacifique/École française d'Extrême-Orient, Paris, 2001