Французький протекторат у Тунісі
Французький протекторат у Тунісі (фр. Protectorat français de Tunisie; араб. الحماية الفرنسية في تونس al-ḥimāya al-Fransīya fī Tūnis, офіційно Регентство Тунісу[1][2][a]. (французька Régence de Tunis)) — колишня колонія Франції в Північній Африці у 1881—1956 рр. Протекторат Французької третьої республіки був встановлений над колишньою провінцією Османської імперії за часів Французької колоніальної імперії й тривав до оголошення Тунісом незалежності в 1956.
| Регентство Тунісу Régence de Tunis (французька) | ||||
| Протекторат Франція | ||||
| ||||
|
| ||||
| Гімн | ||||
 на карті французьких колоній в Африці (світло-синій) 1913 | ||||
| Столиця | Туніс 36°50′ пн. ш. 10°09′ сх. д.H G O | |||
| Мови | арабська, берберські, французька, Італійська, турецька | |||
| Релігії | Сунізм, Юдаїзм, Римо-католицька церква | |||
| Форма правління | Конституційна монархія | |||
| Беї | ||||
| - 1859—1882 | Мухаммад III ас-Садик (перший) | |||
| - 1943—1956 | Мухаммад VIII аль-Амін (останній) | |||
| Генерал-губернатори | ||||
| - 1885—1886 | Поль Камбон (перший) | |||
| - 1954—1955 | П'єр Бойе дю Молін(останній) | |||
| Верховний комісар | ||||
| - 1955—1956 | Роже Сейду | |||
| Історія | ||||
| - Договір в Бардо | 12 травня 1881 | |||
| - Туніська кампанія | 1942—1943 | |||
| - незалежність | 20 березня 1956 | |||
| Площа | ||||
| - 1881 оцінка. | 155 000 км2 | |||
| Населення | ||||
| - 1939 оцінка | 2 600 000 л. | |||
| Густота | 16,8 осіб/км² | |||
| Валюта | Туніський ріал (до 1891) Туніський франк (1891—1958) | |||
| ||||
Туніс за часів Османського правління був невеликою провінцією в складі імперії, проте мав значний ступінь автономії за часів бея Мухаммада III ас-Саліка.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Territories Within the Area of Responsibility of the Office of Near Eastern and African Affairs. United States Department of State. Division of Research for Near East and Africa, Office of Intelligence Research. 1949. с. 1.
- ↑ Herbert Treadwell Wade, ред. (1927). Tunis. The New International Year Book. Dodd Mead and Company. с. 733.
The government, known as the Regency of Tunis, is under the French foreign office
- ↑ Non-self-governing Territories. Т. 2. United Nations General Assembly Committee on Information from Non-Self-Governing Territories. 1950. с. 120 fn 27.
- ↑
- Наприклад, у
- Handbook of Commercial Treaties, Etc., with Foreign Powers. His Majesty's Stationery Office, 1931. p. 232.
- Treaty Information Bulletin. Issue 39. Department of State. U.S. Government Printing Office, 1933. p. 16.
Нотатки ред.
- ↑ Назва «Регентство Тунісу» збереглася від османського Тунісу, де бей Тунісу номінально був принцом-регентом османського султана;[3] термін продовжував використовуватися як de jure назва протекторату[4]
Література ред.
- Б. М. Гончар. Бардоський договір 1881 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Andrew, Christopher. M.; Kanya-Forstner, A. S. (1971). The French 'Colonial Party'. Its Composition, Aims and Influences. Historical Journal (14): 99—128.
- Cohen, William B. (1971). Rulers of Empire. The French Colonial Service in Africa. Hoover Institution Press.
- Broadley, A. M. (1881). The Last Punic War: Tunis, Past and Present. Т. I. William Blackwood and Sons.
- Broadley, A. M. (1882). The Last Punic War: Tunis, Past and Present. Т. II. William Blackwood and Sons.
- Langer, W. (1925–1926). The European Powers and the French Occupation of Tunis, 1878–1881. American Historical Review (31): 55–79 & 251–256.
- Ling, Dwight L. (1979). Morocco and Tunisia, a Comparative History. University Press of America. ISBN 0-8191-0873-1.