Франциск Смуглевич
Франциск Смуглевич (пол. Franciszek Smuglewicz, лит. Pranciškus Smuglevičius, 6 жовтня 1745, Варшава — 6 (18) вересня 1807, Вільно) — польський художник.
| Франциск Смуглевич | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
6 жовтня 1745[1][2][…] Варшава, Річ Посполита[1] | |||
| Смерть | 18 вересня 1807[1][2][…] (61 рік) | |||
| Вільнюс, Російська імперія | ||||
| Поховання | цвинтар Расу | |||
| Країна |
 Річ Посполита | |||
| Діяльність | художник, викладач університету | |||
| Роки творчості | 1765[4] — 1807[4]–1807[4] | |||
| Працівник | Вільнюський університет | |||
| Батько | Лукаш Смуглевич | |||
| Мати | Q30100424? | |||
| Брати, сестри | Antoni Smuglewiczd | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв, Національні галереї Шотландіїd, Литовський художній музейd, Національний музей у Варшаві, Національний музей у Кракові, The Wilsond, Національний музей і Museum of the Warsaw Archdiocesed | |||
|
| ||||
 Франциск Смуглевич у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Першими вчителями були батько — художник Лукаш Смуглевич (крім Франциска, ще чотири його сини пов'язані з образотворчим мистецтвом) і родич Шимон Чехович.
У 1763—1764 роках навчався в Римі в Антоніа Марона[ru] з 1765 року як стипендіат короля Станіслава Августа в римській Академії святого Луки. У Римі працював над інтер'єром костнла Святого Станіслава[en], також співпрацював з Вінченцо Брена при інвентаризації палацу Нерона. В освітніх цілях копіював твори майстрів.
У 1784 році повернувся у Варшаву. У 1785 році, після перерви, з 1797 року жив і працював у Вільнюсі, в 1786—1797 роках у Варшаві, де заснував приватну школу живопису.
Заснував кафедру живопису і малюнку в Головній віленські школі у 1803 році перетвореній в імператорський Віленський університет, і керував нею; професор (1797). Це був початок так званої Віленської школи живопису. Його учнями були, серед іншого: Йосип Олешкевич, Йосип Пішак, Мацей Топольський[pl] і Матеуш Токарський[pl].
В 1800—1801 роках на запрошення царя Павла І жив і працював в Санкт-Петербурзі, зокрема оформляв інтер'єри Михайлівського замку
Був похований на цвинтарі Расу у Вільнюсі. Проте точне місце його поховання було невідомо вже в кінці XIX століття.
Творчість ред.
Живопис своїм характером класичний (переважно картини на теми давньої історії й Біблії, портрети; побутові сцени), з елементами бароко. Писав картини для костелів Варшави та інших міст Польщі. У вільнюському костелі Святих Петра і Павла знаходиться одне з полотен Смуглевича на релігійну тему — «Прощання св. Петра і Павла» (1804).
Автор циклу акварелей з видами архітектурних пам'яток Вільно (1785; Художній музей Литви), які мають значення джерела цінної іконографічної інформації про колишні або безповоротно перебудовані споруди. Завдяки багатьом репродукціям широко відомі акварелі Смуглевича, які зафіксували ворота вільнюської міської стіни й руїни королівського замку у Вільнюсі.
У 1802 році разом з братом Антонієм Смуглевичем декорував зал засідань в Головній Веленській школі зараз Зал Смуглявічуса Вільнюського університету (читальний зал рідкісної книги бібліотеки університету).
Творчість мала великий вплив на розвиток литовського образотворчого мистецтва.
-
Литовські сяляни -
-
Скіфські посли у Дарія . Біля 1785 -
-
-
Есфір перед Ксерксом. 1778
Відомі твори ред.
- «Литовські селяни» Вільнюська картина галерея Художнього музею Литви)
- «Смерть Віргінії» (Вільнюська картина галерея Художнього музею Литви)
- «Скіфські посли у Дарія» (Вільнюська картина галерея Художнього музею Литви)
- «Портрет сім'ї Прозор» (1789, Національний музей, Варшава)
- «Присяга Костюшко» (1797, Національний музей у Познані, Познань)
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #129760668 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Franciszek Smuglewicz
- ↑ а б в RKDartists
Література ред.
- Дробов Л. Н. Живопись Белоруссии XIX — начала XX в. : «Навука і тэхніка»,1974.
- Гісторыя беларускага мастацтва: У 6-ці т. Т. 3: Канец XVIII — пач. XX ст. / Рэдкал.: С. В. Марцэлеў (гал. рэд.) і інш.; рэд. тома Л. М. Дробаў, П. А. Карнач. — Мн.: «Навука і тэхніка», 1989.
- Pranciškus Smuglevičius ir jo epocha. Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla, 1997. ISBN 1392-0316-10.