Франсіско Сеа Бермудес

Франсіско Сеа Бермудес (ісп. Francisco Cea Bermúdez; 28 жовтня 1779 — 6 липня 1850) — іспанський дипломат, державний і політичний діяч, двічі очолював іспанський уряд, став останнім державним секретарем (після нього посада мала назву голови Ради міністрів Іспанії).

Франсіско Сеа Бермудес ісп. Francisco Cea Bermúdez
Державний секретар Іспанії
11 липня 1824 — 24 жовтня 1825 року
Монарх:	Фернандо VII
Попередник:	Луїс Марія Саласар
Наступник:	Педро де Алькантара Альварес де Толедо Інфантадо
29 листопада 1832 — 15 січня 1834 року
Попередник:	Хосе Кафранга Костілья
Наступник:	Франсіско Мартінес де ла Роса
Народження:	28 жовтня 1779(1779-10-28) Малага, Андалусія, Іспанія
Смерть:	6 липня 1850(1850-07-06) (70 років) Париж
Поховання:	Cementerio de San Martín, Madridd
Країна:	Іспанія
Партія:	Ліберальні демократи
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Кар'єра

У доволі ранньому віці виїхав до Санкт-Петербурга, де був секретарем генерального консула, а від 1812 року займав пост іспанського повіреного у справах. 1820 року отримав призначення на посаду посла в Константинополі, а 1823 — в Лондоні.

У липні 1824 року вперше очолив уряд Іспанії. На тому посту провадив політику поміркованого абсолютизму, втім мав був змушений долати серйозні перешкоди з боку клерикальної партії й карлістів. Результатом того протистояння стала відставка уряду після розстрілу провідника карлістів Хорже Бессієреса.

На початку 1826 року Сеа Бермудес був призначений послом у Дрездені, 1828 — знову в Лондоні. На батьківщину повернувся 1833 року. Там він знову очолив уряд, втім у січні 1834 року був змушений поступитись владою партії конституціоналістів. Після відставки, здебільшого, жив у Парижі, залишаючись довіреним радником екс-королеви Марії-Христини.

Джерела

• Зеа-Бермудез, Франциско // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)