Фосфофіліт
Фосфофіліт — рідкісний мінерал, гідратований фосфат марганцю, заліза і цинку. Назва походить від його хімічного складу (один з видів фосфатів) та грецького слова грец. phýllon — «листок», через його спайність. Камінь цінується за свій гарний зеленувато-синій колір (колір кристалів варіюється від синьо-зеленого до світло-зеленого, втім іноді знаходять прозорі камені фосфофіліту). Утворює кристали товстотаблитчатого габітусу та інших призмаподібних форм, з характерним двійниковим проникненням або кристалізацією типу «риб'ячий хвіст».
| Фосфофіліт | |
|---|---|
 Кристали фосфофіліту в материнській породі | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pp[2] |
| Хімічна формула | Zn₂Fe²⁺(PO₄)₂·4H₂O |
| Клас мінералу | Фосфати |
| Підклас | Фосфати природні |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CA.40[3] |
| Генезис | гідратований фосфат цинку |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, світло-зелений, блакитно-зелений, світло-блакитний |
| Форма кристалів | дрібні (до 25 мм), багаті гранями кристали |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Спайність | досконала по (100), ясна по (010) і (102), схильний до розколювання по спайності |
| Злам | нерівний, раковистий |
| Твердість | 3 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | прозорий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 3,1 |
| Розчинність | розчиняється в кислотах |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | 1,590-1,621 |
| Подвійне променезаломлення | 0,020, білясте |
| Плеохроїзм | відсутній |
| Кут/Дисперсія оптичних осей | r > v відчутна |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | нерадіоактивний |
| Магнетизм | відсутній |
| Названо на честь |
фосфат-йонd[4], листок (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Hagendorf North pegmatited[3] |
 Фосфофіліт у Вікісховищі | |
Історія, родовища ред.
Вперше фосфофіліт був знайдений Генріхом Лабманом та Германом Штайнмецом у шахті Хагендорф-Норд (шахта Мейкснера) неподалік Хагендорфу[de] в Баварії та описаний ними у 1920 році[6][7].
Популярний колекційний камінь. Мінерал використовується в ювелірній справі для фасетної огранки, втім не часто — фосфофіліт дуже крихкий і чутливий до ударів. Найкрасивіші фосфофіліти були знайдені в Болівії (шахти в Потосі), в Німеччині (Баварія), а також Замбії, Австралії (кар'єр Мокульта у горах Фліндерс), США (штат Мен, Кароліна) і Канаді (Нова Шотландія)[6][8].
В культурі ред.
Фосфофіліт (яп. кандзі: フォスフォフィライト, романдзі: Fosufofiraito), або скорочено Фос (англ. Phos) — головний герой манґи та аніме Hōseki no Kuni (яп. 宝石の国). На початку історії є наймолодшим дорогоцінним каменем і єдиним, що не бере участі у битвах і не має основної діяльності[9].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ webmineral.com
- ↑ а б Phosphophyllite. mindat.org. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. (англ.)
- ↑ H. Laubmann, H. Steinmetz. Phosphatführende Pegmatite des Oberpfälzer und Bayerischen Waldes // Zeitschrift für Krystallographie und Mineralogie. — Вип. 55. — С. 523—586. Архівовано з джерела 4 березня 2016. (нім.)
- ↑ Фосфофиллит. patrickvoillot.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. (рос.)
- ↑ Phosphophyllite. Houseki no Kuni Wiki (англ.). Процитовано 21 лютого 2023.
Джерела ред.
- Фосфофиллит (Phosphophyllite). mineralcatalog.com.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. (рос.)
- В. Копілевич та ін. Кристалографічні дані різних типів природних і синтетичних фосфатів дво- і полівалентних металів // Природа, одержання та використання складних фосфатів з регульованим вмістом катіонів d-металів і монофосфатних та дифосфатних аніонів. — Київ : Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2011. — С. 117.
|
Це незавершена стаття про мінерал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |