Фонограма (лінгвістика)
графема, відповідна фонемі або комбінації фонем
Фоногра́ма (звуковий знак) — графема, відповідна фонемі або комбінації фонем, наприклад, як букви латинської абетки або японської кани. Протипоставлена логограмі. З фонограм складається фонетична писемність (фонографія).
Термін «фонограма» утворив у середині XIX сторіччя, ймовірно, Айзек Пітман[en], відомий учений-стенограф[1].
В єгипетській мові ред.
У писемності Стародавнього Єгипту розрізняють три типи фонограм[2]:
- Одноприголосні (інакше — алфавітні знаки, зустрічаються найчастіше), позначали один приголосний звук, наприклад f, r.
- Двоприголосні знаки, позначали два приголосних звуки, наприклад, m + n (або, коротко, mn); p + r (pr).
- Триприголосні знаки, позначали три приголосних звуки, наприклад, n + f + r (nfr); H + t + p (Htp).
Примітки ред.
- ↑ What is a Phonogram? (with pictures). Language Humanities (амер.). 14 січня 2024. Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. — Oxford, Griffith Institute, 1957. — P. 25.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |