Вікіпедія

Феррара

муніципалітет в Італії

Ферра́ра (італ. Ferrara) — місто й комуна в Італії, регіон Емілія-Романья. Адміністративний центр одноіменної провінції. Головне місто Феррарської сеньйорії (1209 — 1471) і Феррарського герцогства (1471 — 1598), які належали шляхетному Естенському дому. У місті розташований Феррарський собор (1177), Естенський замок (1385), Феррарський університет (1391). Прославилося завдяки Феррарській школі живопису. Населення — 133 682 особи (2014)[1]. Щорічний фестиваль відбувається 23 квітня. Покровитель — святий Юрій.

Феррара
Ferrara
Комуна
Герб Прапор
Країна Італія Італія
Регіон Емілія-Романья
Провінція Феррара
Код ISTAT 038008
Поштові індекси 44100
Телефонний код 0532
Координати 44°50′42″ пн. ш. 11°37′58″ сх. д. / 44.84500° пн. ш. 11.63278° сх. д. / 44.84500; 11.63278Координати: 44°50′42″ пн. ш. 11°37′58″ сх. д. / 44.84500° пн. ш. 11.63278° сх. д. / 44.84500; 11.63278
Висота 9 м.н.р.м.
Площа 404,26 км²
Населення 133 682 (31-12-2014)
Густота 330,68 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
Мер Alan Fabbri (11-6-2019)
Офіційна сторінка
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Феррара (значення).

Географія ред.

Феррара розташована на відстані[2] близько 340 км на північ від Рима, 50 км на північний схід від Болоньї.

Клімат ред.

Феррара Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 4.1 7.4 12.7 17.3 22.0 26.4 29.1 28.5 24.2 17.6 10.8 5.6 5.7 17.3 28 17.5 17.1
Темп. мін. (°C) -0.9 0.8 4.7 8.6 12.8 16.5 18.8 18.6 15.4 10.4 5.4 1.1 0.3 8.7 18 10.4 9.4
Опади (мм) 39 41 53 62 62 61 44 47 56 75 64 48 128 177 152 195 652
Дні опадів (≥ 1 мм) 6 6 8 8 9 7 4 5 6 8 8 7 19 25 16 22 82
Роза вітрів (Вузлів) W
3.4 		NE
3.5 		NE
3.5 		NE
3.6 		NE
3.5 		NE
3.4 		NE
3.3 		NE
3.1 		NE
3.1 		NE
3.2 		W
3.5 		W
3.5 		3.5 3.5 3.3 3.3 3.4

Історія ред.

Докладніше: Феррарська сеньйорія та Феррарське герцогство

Про заснування Феррари достоменних відмостей немає. Вперше місто згадане в документах 753 року, виданих королем Лангобардів Дезидерієм. В перші століття свого існування місто переходило з рук в руки, пізніше було феодальним володінням Каносси і нарешті отримує достатньо самостійності для оголошення незалежної комуни.

Подальші роки супроводжувалися міжусобними війнами партії Гвельфів, очолювованою родиною Аделарді, та Гібеллінів, під орудою Тореллі-Салінґуерра.

Період культурного розквіту Феррари розпочався в 1391 році, після заснування Феррарського університету, який пов'язаний з іменами Парацельса, Коперника та Савонароли.

Після періоду Наполеону Феррара активно бере участь у возз'єднанні Італії.

Хронологія ред.

  • 1115 - 1208: Феррара як вільна комуна[3].
  • 1208: Феррара входить до складу Феррарської сеньйорії[3].
  • 1236 - 1240: Феррара входить до Священної Римської імперії і керується родиною Тореллі[3].
  • 17 лютого 1264: у Феррарі почалося спадкове правління Естенського дому. Обіццо II д'Есте проголосили довічним правителем Феррари[3].
  • 10 жовтня 1309: Феррара анексована Венеційською республікою[3].
  • 28 серпня 1309: Феррара перейшла під управління Папської держави[3].
  • 22 серпня 1317: відновлено сеньйорію під управлінням Естенського дому[3].
  • 14 квітня 1471: Есте створили Феррарське герцогство[3].
  • 1796.06.21: французи окуповують Феррару[3].
  • 1796.10.01: створено Феррарську центральну адміністрацію (Amministrazione Centrale del Ferrarese), так звану «Феррарську республіку»[3].
  • 1796.10.18: Феррара увійшла до складу Циспаданської республіки[3].
  • 1797.06.02: Феррара стала частиною Поського департаменту Центральної адміністрації[3].
  • 1796.06.29: Феррара увійшла до складу Цизальпійської республіки[3].
  • 1799.05.23: австрійці окупували Феррару; створено Цезарейське тимчасове регенство (Regia Cesarea Provvisoria Reggenza)[3].
  • 1801.01.19: французи повторно окуповують Феррару, відновлюють Цизальпійську республіку[3].
  • 1805.03.17: Феррара переходить до складу Італійського королівства Наполеона[3].
  • 1814.01. — 1815.07: Феррара перебуває під австрійською окупацією[3].
  • 1815.04.07: Феррару окуповають війська Неаполітанського королівства. Містом керує інтендант Карло Гріленцоні (Carlo Grillenzoni)[3].
  • 1815.07.15: Феррара повертається до складу Папської держави[3].
  • 1831.02.07: Феррару охоплює повстання. В місті встановлюється тимчасове регентство[3].
  • 1831.03.04: Феррара проголошується частиною Італійських об'єднаних провінцій[3].
  • 1831.03.06: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють порядок і залишають 15 березня того ж року[3].
  • 1847.07.17: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють порядок і залишають в грудні того ж року[3].
  • 1848.07.13: Феррару окуповують австрійські війська і залишають в листопаді того ж року[3].
  • 1848.11: Феррару охоплює революція, в місті постає тимчасовий уряд[3].
  • 1849.02.09: Феррара входить до складу революційної, новопроголошеної Римської республіки[3].
  • 1849.05.06: Феррару окуповують австрійські війська, відновлюють владу Папської держави під наглядом австрійського гарнізону[3].
  • 1859.06.22: Феррара виходить з під влади Папської держави[3].
  • 1860.03.18: Феррару анексовує Сардинське королівство. Через рік місто стає частиною об'єднаного Італійського королівства[3].

Пам'ятки ред.

Феррара
Ferrara, City of the Renaissance, and its Po Delta [4]
Світова спадщина
 
Феррара
44°50′07″ пн. ш. 11°37′11″ сх. д. / 44.835297000027772185° пн. ш. 11.61986500002777944° сх. д. / 44.835297000027772185; 11.61986500002777944
Країна Італія
Тип культ.
Критерії ii, iii, iv, v, vi
Об'єкт № 733
Зареєстровано: 1995 (19 сесія)
Внесено зміни 1999
 
  Феррара у Вікісховищі

Історичний центр (італ. Centro Storico) Феррари оголошено ЮНЕСКО надбанням людства.


Діамантовий палац (італ. Palazzo dei Diamanti) — найвідоміша резиденція родини Есте, одна з найвідоміших споруд епохи Відродження. Будівництво палацу було розпочато 1493 року за проектом архітектора Б'яджо Россетті. Обидва фасади, що виходять на бічні вулиці, цілком облицьовані мармуром (понад 8,5 тис. кахлів), оброблених на подобі діаманту, що й дало таку поетичну назву палацу. За міськими переказами в одному з цих кахлів заховано справжній діамант.

Один з стародавніх палаців Феррари (Палаццо Массарі) відведено під Музей Джованні Болдіні, художника-портретиста 19 століття, Музей 18 століття, музей сучасного мистецтва Філіппо де Пізіса.

Палаццо Костабілі(італ. Palazzo Costabili) — архітектурна пам'ятка доби Відродження. Використана в місті як Національний археологічний музей, де експоновані знахідки в колишньому етрусько-римському місті Спіна. Серед знахідок в античному некрополі греко-римського міста — керамічний посуд, кераміка давньогрецьких центрів, вироби з бронзи і золота.

Палаццо Скіфаноя(італ. Palazzo Schifanoia) — архітектурна пам'ятка доби Відродження, відома завдяки вигадливим фрескам зі знаками зодіаку та побутовими і міфологічними сценами.

Студіоло палацу Бельфйоре (італ. Studiolo di Belfiore) — історичний інтер'єр (що мав функцію кабінету ) в колишньому палаці Бельфйоре, знищеному пожежею у 1632 році. Від оздоб колишнього інтер'єру збереглися лише вісім стулок з зображеннями муз.

Вулиця склепінь (італ. Via delle Volte) разом з вулицею Ріпаґранде утворює найстарішу частину міста. Особливість вулиці Склепінь — підвісні арки між будинками по обидва боки вулиці, які з'єднуюються на рівні другого поверху.

Феррарська школа — так називають художників Феррари, що створили свій неповторний стиль серед мистецьких центрів Італії. До складу Феррарської школи входять — Козімо Тура, Ерколє де Роберті, Доссо Доссі, Гарофало.

  •  
    Діамантовий палац
  •  
    Замок герцогів д'Єсте
  •  
    Палаццо Бевілаква Костабілі
  •  
    Палаццо Массарі
  •  
    Палаццо Скіфаноя
  •  
    П'яца Тренто і Трієсте. Палацо делла Раджіоне, башта делла Вікторія і Собор
  •  
    Пам'ятник Савонаролі
  •  
    Віа Джузепе Мазіні

Освіта ред.

Демографія ред.

Населення за роками[5]:


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 12 632 іноземці з 115 країн, серед них 2866 громадян країн Євросоюзу та 1958 громадян України.[6]

Сусідні муніципалітети ред.

Міста побратими ред.

Персоналії ред.

Галерея зображень ред.

  •  
    Veduta del Palazzo del Municipio
  •  
    Piazza Ariostea
  •  
    Scalone d'Onore di Palazzo del Municipio
  •  
    Loggia dei Notai
  •  
    Volto del Cavallo
  •  
    Corso Martiri della Libertà
  •  
    Piazzetta Sant'Anna
  •  
    Il Monte di Pietà
  •  
    L'interno del Monte di Pietà
  •  
    Palazzo San Crispino
  •  
    La Via Coperta
  •  
    Veduta aerea della città durante il volo delle mongolfiere al Balloons Festival

Примітки ред.

  1. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  2. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Ferrara // Italian states to 1861.
  4. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  5. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  6. ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.) . ISTAT. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.

Бібліографія ред.

Монографії ред.

  • Bassi, Carlo. Breve ma veridica storia di Ferrara. Ferrara: 2G Libri, 2015.

Довідники ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Феррара

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Феррара&oldid=40309572