Феофіл III
Патріарх Феофіл III[1], або Теофіл III[2] (грец. Πατριάρχης Θεόφιλος Γ΄; у миру Іліас Яннопулос, грец. Ηλίας Γιαννόπουλος; нар. 4 квітня 1952, Гаргаліана, ном Мессинія, Греція) — 141-ий патріарх Єрусалимський з 22 листопада 2005 року Повний титул: Блаженніший та Всесвятейший Кир Феофіл, Патріарх Святого Города Єрусалима і всієї Палестини, Сирії, Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону. Тезоіменитство — 22 березня, Сорок Севастійських мучеників[3].
| Феофіл III Θεόφιλος Γ΄ | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| з 22 листопада 2005 | ||
| Обрання: | 22 серпня 2005 | |
| Інтронізація: | 22 листопада 2005 | |
| Церква: | Єрусалимський патріархат | |
| Попередник: | Іриней | |
| ||
| 14 лютого 2005 — 22 серпня 2005 | ||
| Попередник: | Даниїл (Хоріатакіс) | |
| Наступник: | Мефодій (Ліверіс)[pl] | |
| Альма-матер: | Афінський національний університет імені Каподистрії і Даремський університет | |
| Діяльність: | священник, священнослужитель | |
| Тезоіменитство: | 22 березня | |
| Ім'я при народженні: | Іліас Яннопулос Ηλίας Γιαννόπουλος | |
| Народження: | 4 квітня 1952 (72 роки) Gargalianoid | |
| Чернецтво: | 28 червня 1970 | |
| Єп. хіротонія: | 14 лютого 2005 | |
| Автограф: | 
| |
|
Нагороди: | ||
  | ||
Біографія ред.
Народився 4 квітня 1952 року в Гаргаліані, в Мессенії, Греції.
З 1964 року проживає в Святогробському братстві в Єрусалимі. Навчався в патріаршій школі в Єрусалимі. 28 червня 1970 року пострижений у чернецтво патріархом Єрусалимським Венедиктом I з нареченням імені Феофіл.
З 1975 по 1978 роки навчався на богословському факультеті Афінського університету, зведений у сан архімандрита.
З 1981 по 1986 роки навчався в Даремському університеті (Англія).
З 1986 по 1988 роки був головою зовнішніх зв'язків Єрусалимського патріархату, а наступні роки був Представником Єрусалимського патріархату при ряді організацій, зокрема, з 2001 по 2003 роки при Московському патріархаті. Був старшим охоронителем Гробу Господнього.
14 лютого 2005 року, всього за півроку до обрання в патріархи, був висвячений у сан єпископа і обраний архієпископом Фаворським. У травні того ж року його попередник Патріарх Іриней I, через звинувачення у причетності до низки скандальних угод з нерухомістю, був відсторонений від посади спершу Синодом, а потім Всеправославним собором у Фанарі.
22 серпня 2005 року був одноголосно обраний Священним Синодом патріархом Єрусалимським. 22 листопада того ж року відбулася його інтронізація.
Визнаний в якості глави Єрусалимського патріархату з боку держави Палестина і Йорданія, патріарх протягом двох років не міг отримати офіційного визнання від уряду Ізраїлю[4].
Патріаршество ред.
Зі сходженням на Єрусалимський престол, патріарх Феофіл ІІІ, окрім роботи по відновленню порядку в Патріархаті, вжив заходів для розширення участі Єрусалимської церкви у міжправославних та міжрелігійних форумах. Так, 17-18 травня 2006 року він взяв участь у Соборі в Шамбезі, на якому вирішувалось питання відправлення на спокій предстоятеля Церкви Кіпру архієпископа Хризостома І. Того ж місяця відвідав Вселенську Патріархію в Константинополі. Крім того Блаженніший поновив членство Єрусалимської церкви у ВСЦ та Раді Церков Близько Сходу.
У жовтні 2007 року патріарх взяв участь у «Раді релігійних установ Святої Землі», що проходила у Вашингтоні, округ Колумбія та мала на меті просування миротворчого процесі в Близькосхідному регіоні.
У вересні 2008 року на запрошення Європарламенту, ознайомив європейських чиновників зі становищем та проблемами Єрусалимської церкви. У цьому ж році брав участь у Зустрічі православних предстоятелів в Константинополі.
В 2009 році був віце-президентом на нараді «The C-1 World Dialogue» в Лондоні.[5]
Погляди і оцінка ред.
Дияконом Андрієм Кураєвим, котрий їздив в Єрусалим на початку квітня 2008 року по лінії Фонду св. апостола Андрія Первозванного, висловлювання Патріарха Феофіла про історичні претензії Росії на Палестину і негативної ролі архімандрита Порфирія Успенського (засновника Російської духовної місії у Святій землі) були розцінені як русофобські[6][7].
Архієпископ Марк (Арндт) у липні 2008 року висловив таку оцінку: «Всі колишні Єрусалимські патріархи цікавилися Росією, навіть в якійсь мірі говорили по-російськи, любили російський народ і його благочестя, були вдячні за величезний внесок Російської церкви в зміцнення православ'я на Близькому Сході, цінували присутність російських ченців в Святій Землі… Нинішня політика для мене незрозуміла. Вона різко відрізняється від політики всіх попередників нинішнього Патріарха Єрусалимського.»[8].
Нагороди ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (Україна, 27 липня 2013 року) — за видатну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[9].
- Великий Командорський Хрест ордена Заслуг (Угорщина, 2014 рік)[10].
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ, 2013 рік)[11].
- Орден «Слави і Честі» I ступеня (РПЦ, 2013 рік)[12]
- Ланцюг Ордена Орла Грузії і Священного хітона Господа нашого Ісуса Христа (Грузинський царський будинок, 2012 рік)[13]
- Орден Святого царя Костянтина (Сербська Православна Церква, 2013 рік)[14]
- Орден Святого Іоанна Володимира (Сербська Православна Церква, 2016 рік)[15]
Примітки ред.
- ↑ Єрусалимський Патріарх дав знати, що схвалює рішення Константинополя про автокефалію ПЦУ
- ↑ § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження [Архівовано 2019-09-17 у Wayback Machine.] Український правопис, 2019
- ↑ ТЕЗОИМЕНИТСТВО БЛАЖЕННЕЙШЕГО ПАТРИАРХА СВЯТОГО ГРАДА ИЕРУСАЛИМА И ВСЕЙ ПАЛЕСТИНЫ ФЕОФИЛА. ru.jerusalem-patriarchate.info 22-го марта 2016 г.
- ↑ Греция требует от Израиля немедленно признать Иерусалимского Патриарха. NEWSru.com 3 июля 2007 г.
- ↑ ФЕОФИЛ (ЯННОПУЛОС). drevo-info.ru (рос.). Процитовано 19 вересня 2020.
- ↑ Диакон Андрей Кураев поведал о «русофобских» высказываниях Иерусалимского Патриарха и об истинном происхождении «Благодатного огня» portal-credo.ru 17 апреля 2008 г.
- ↑ Беседа патриарха Иерусалимского Феофила III с представителями российских СМИ. Интерфакс.ru 28 апреля 2008 г.
- ↑ Архиепископ Марк (Арндт): «Я вырос на творениях Достоевского и Толстого» Патриархия.Ru, 18 июля 2008.
- ↑ Указ Президента Украины № 396/2013 «О награждении орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 11 вересня 2018.
- ↑ Венгерское государство награждает Блаженнейшего Патриарха Иерусалимского Феофила. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 11 вересня 2018.
- ↑ Глава Русской Церкви наградил Иерусалимского Патриарха орденом равноапостольного князя Владимира: Православие и мир
- ↑ Предстоятель Русской Православной Церкви встретился с Блаженнейшим Патриархом Иерусалимским Феофилом
- ↑ Глава Грузинского Царского Дома совершил паломничество на Святую Землю. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 11 вересня 2018.
- ↑ Podelom ordena Svetog Cara Konstantina završena liturgija povodom jubileja Milanskog edikta. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2018.
- ↑ Патријарху Јерусалима и цијеле Палестине господину Теофилу III уручен орден Светог Јована Владимира. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 11 вересня 2018.
Посилання ред.
- Феофил III, Блаженнейший Патриарх Иерусалимский (Яннопулос Илия) На офіційному сайті РПЦ
- Наш человек на Святой Земле. Эксперты гадают, в чьих интересах будет действовать новый Иерусалимский патриарх Lenta.ru 24 грудня 2005 р.
- His Beatitude, Patriarch Theophilos III На офіційному сайті ЄП
- АРХИМАНДРИТ ФЕОФИЛ: «ИЕРУСАЛИМ ЗАНИМАЕТ ИСКЛЮЧИТЕЛЬНОЕ ПО ЗНАЧЕНИЮ МЕСТО В МИРЕ» // pravoslavie.ru18 квітня 2002