Фелікс Піно фон Фріденталь

Фелікс Піно фон Фріденталь (нім. Felix Pino von Friedenthal; *14 жовтня 1825, Відень — †14 квітня 1906, Фелькермаркт) — австрійський державний і політичний діяч, багаторічний керівник Герцогства Буковина.

Фелікс Піно фон Фріденталь
Народився 14 жовтня 1825(1825-10-14)[2] або 1826[1]
Відень, Австрійська імперія[1]
Помер 14 квітня 1906(1906-04-14) або 4 квітня 1906(1906-04-04)[1]
Фелькермаркт, Каринтія, Австрія[1]
Країна  Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльність правник, суддя, політик
Alma mater Віденський університет
Титул барон
Посада член Палати Цислейтаніїd, Депутат Буковинського крайового сейму[d][3], член Палати Цислейтаніїd і Q118515807?
Партія Q20902900?
Батько Joseph Freiherr Pino von Friedenthald

Біографія ред.

Народився 14 жовтня 1825 року у Відні. Походив з шляхетної родини із Ломбардії.

Після закінчення престижної приватної віденської гімназії (нім. Schottengymnasium) вивчав право у Віденському університеті (1845—1848).

З 1849 року на державній службі. Першим місцем роботи був «Кримінальний суд» у Граці. Після цього — Центральна морська адміністрація в Трієсті.

В 1860-х рр. — управління Беллуно, Горіція, Баден.

Після першої каденції президентства на Буковині, Фелікс Піно протягом 1874—1879 рр. обіймає посаду штатгальтера у Австрійському Примор'ї. У 1879—1881 рр. — губернатор Верхньої Австрії.

У період з 1881 р. до 1886 р. фон Фріденталь обіймає посаду міністра торгівлі в уряді Тааффе. Став ініціатором створення «поштових банків», а також обстоював націоналізацію окремих приватних залізниць.

Діяльність на Буковині ред.

Протягом 1870—1874 рр. фон Фріденталь — Буковинський крайовий президент. Це був один з небагатьох керівників, якого на Буковину направили вже з такими підготовкою та досвідом. Характерною рисою цієї особистості було те, що відразу після призначення почав активно вивчати дві основні мови регіону — українську та румунську.

Небагато в Австрії мужів з такими незвичайними адміністративними здібностями, а вже ледве де так дуже треба такого чоловіка, як у нас, в сій справді мініатюрній Австрії.

— писала про нього «Буковина» [1, 1890, ч. 15].

Фелікс Піно — один із небагатьох керівників Буковини який справді переймався місцевими проблемами та намагався покращити ситуацію в краї. Продемонструвавши свої щирі наміри, фон Фріденталь вже 1870 року стає послом до Буковинського сейму, а вже 1871 року був делегований крайовим парламентом до Рейхсрату. На прямих виборах 1873 року був обраний до австрійського парламенту у «виборчому окрузі: Вижниця-Путила».

Дві визначальні події в житті Буковини (австрійського періоду) — створення Буковинської митрополії та відкриття Чернівецького університету — відбулися за його безпосередньої участі.

Після міністерської посади, Фелікс Піно повернувся на Буковину, де 14 лютого 1887 р. знову обійняв посаду крайового президента. Завершив свою місію у краї, власне як і політичну кар'єру, 1 серпня 1890 року через похилий вік і різко погіршене здоров'я (практично повна втрата зору).

Вийшовши на пенсію, Фелікс Піно жив у Каринтії. Помер Фелікс Піно фон Фріденталь 14 квітня 1906 року у місті Фьолькермаркт (нім. Völkermarkt), земля Каринтія.

Попередник: Президент Герцогства Буковина


1870 — 1874

Наступник:
Франц фон Рейнфельд Ієронім фон Алєсані
Попередник: Президент Герцогства Буковина


1887 — 1890

Наступник:
Ієронім фон Алєсані Антон фон Фрейдензберг

Література ред.

  • Буковина: історичний нарис. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — 416 с.
  • Жуковський А. Історія Буковини. Частина друга: після 1774 р. — Чернівці: Видавнича спілка «Час», 1983. — 223 с. Нариси з історії Північної Буковини. — К.: Наукова думка, 1980. — 338 с.
  • Никифорак М. В. Інститут крайового президента в системі австрійської адміністрації на Буковині (1853—1918 рр.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 525: Правознавство. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. — С. 5—11.
  • Die Bukowina. Allgemeine heimatkunde. — Буковина. Загальне краєзнавство/Переклад з нім. Ф. Є. Андрійця, А. Т. Кассецького. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 688 с.

Джерела ред.

  1. а б в г д Krackowizer F., Berger F. Biographisches Lexikon des Landes Österreich ob der Enns: Gelehrte, Schriftsteller und Künstler Oberösterreichs seit 1800Pas, Linz: Verein und Institut für Ostbairische Heimatforschung, 1931. — S. 236. — 411 с.
  2. https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/index.php?curid=34697
  3. https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Pino.shtml