Фабр д'Еглантін
Фабр д'Еглантін, або Філіп-Франсуа-Назер Фабр (фр. Fabre d’Églantine, Philippe-François-Nazaire Fabre; 1750–1794) — французький драматург і політичний діяч.
| Фабр д'Еглантін | |
|---|---|
| фр. Fabre d'Eglantine | |
|
| |
| Ім'я при народженні | фр. Philippe-François-Nazaire Fabre |
| Народився |
28 липня 1750 Каркассонн |
| Помер |
5 квітня 1794 (43 роки) Париж ·обезголовлення |
| Поховання | Errancis Cemeteryd |
| Громадянство |
 Франція |
| Діяльність | драматург, політичний діяч |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1], поезія[1], театр[1], драма[1] і Велика французька революція[1] |
| Alma mater | priests of the Christian Doctrined |
| Знання мов | французька[2][3] |
| Посада | депутат Національної асамблеї Франції |
| Партія | клуб якобінців і Монтаньяри[4] |
.jpg){kind=link}
Біографія ред.
Був провінційним актором, у 1787 році переїхав до Парижа[5]. Скоро присвятив себе літературній діяльності і після кількох невдач звернув на себе увагу комедією «Флінт Мольєра чи продовження Мізантропа» («Le Philinte de Molière»), що була поставлена у 1790 році. Філінт в ній зображений розпусним аристократом, а в ряді веселих і фривольних сценок змальовані дуже похмурими фарбами звичаї французької аристократії. Наступними стали комедії «L'intrigue épístolaire», «Convalescent de qualité» і «Les Précepteurs». Поступаючись Бомарше у таланті і значенні, Фабр д'Еглантін писав і діяв у тому ж напрямку; виступаючи проти аристократії, він догоджав молодій буржуазії, в якій бачив силу і здоров'я[6].
Революція підштовхнула Фабра д'Еглантіна до політичної діяльності. У вересні 1792 року[5] його обрали до Конвенту, де зайняв місце на Горі, в рядах найближчих прихильників Дантона. Він захищав вересневі вбивства, голосував за смерть короля, нападав на ебертистів[6]. Брав участь у розробці республіканського календаря[5].
У січні 1794 року він був заарештований і постав перед судом разом з дантоністами. Звинувачення розділило дантоністів на дві групи: одну, з Дантоном на чолі, звинувачували в прагненні відновити монархію, іншу, з Фабром д'Еглантіном, в участі у змові, що мала на меті «знеславити і принизити народне представництво і зруйнувати шляхом продажності республіканський уряд»[6].
Зокрема проти Фабр д'Еглантіна було виставлено звинувачення, ніби він вів таємні переговори з Піттом і брав від нього гроші. Це не було доведено, але Фабр не міг домогтися пред'явлення необхідного для захисту документу, під кінець був позбавлений (як і інші обвинувачені) слова, визнаний винним і страчений 5 квітня 1794 року[6].
Посмертно у 1803 році у двох томах були видані його «Oeuvres posthumes et mêlées».
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Marcel Jullian
- ↑ а б в Фабр Д'Эглантин Филипп / Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978 (рос.)
- ↑ а б в г Фабр д’Эглантин, Филипп-Франсуа-Назэр // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) (рос.)