Уткін Олексій Олександрович

Уткін Олексій Олександрович
Народився	24 березня (5 квітня) 1891
Помер	30 січня 1965 (73 роки)
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	художник, художник-постановник, кінематографіст
Alma mater	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Жанр	декорація
Нагороди	;
IMDb	ID 0882532
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Уткін.

З життєпису ред.

Закінчив Московське Строганівське училище (1912). З 1926 р. працював у Москві.

Починаючи з 1912 року, оформив понад 60 кінофільмів, серед яких: «Життя Івана Грозного» (1912), «Живий труп» (1918), «Мовчи, смуток … мовчи …» (1918), «Аеро НТ-54» (1925), «Капітанська дочка» (1928), «Останній атракціон» (1929), класика радянської музичної кінокомедії «Веселі хлоп'ята» (1934), «По щучому велінню» (1938), «Мінін і Пожарський» (1939), «Горбоконик» (1941), «О 6 годині вечора після війни» (1944, у співавт.), «Зустріч на Ельбі» (1949), «Композитор Глінка» (1952) та ін.

Також оформив українські фільми: «Оповідання про сімох повішених» (1924), «Укразія» (1925), «Цемент» (1927, у співавт. з Б. Ердманом), «Дочка моряка» (1941).