Умберто II

	Умберто II; італ. Umberto II
	Умберто IIКронпринц Умберто в 1944
9 травня — 12 червня 1946
Прем'єр-міністр:	Альчіде де Гаспері
Попередник:	Віктор Емануїл III
Наступник:	Титул скасовано
5 червня 1944 — 9 травня 1946
Прем'єр-міністр:	П'єтро Бадольйо (5-9 червня 1944); Іваное Бономі (18 червня 1944—19 червня 1945); Ферруччо Паррі (21 червня-8 грудня 1945); Альчіде де Гаспері (10 грудня 1945—9 травня 1946)
Монарх:	Віктор Емануїл III
Наступник:	Альчіде де Гаспері
Ім'я при народженні:	Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia)
Народження:	15 вересня 1904; Ракконіджі, провінція Кунео, П'ємонт, Королівство Італія
Смерть:	18 березня 1983; Женева, Швейцарія
Поховання:	Hautecombe Abbeyd
Країна:	Королівство Італія
Релігія:	католицька церква
Рід:	Савойський дім
Батько:	Віктор Емануїл III
Мати:	Єлена Негош-Петрович
Шлюб:	Марія Жозе Бельгійська
Діти:	Марія Пія, Віктор Емануїл, Марія Габріелла, Марія Беатриса
Автограф:
Монограма:
Орден Святого Станіслава 1 ступеня	Орден Святої Анни 1 ступеня
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

Умбе́рто II (італ. Umberto II; 15 вересня 1904 — 18 березня 1983) — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив трохи більше місяця (9 травня — 12 червня 1946 року), за що отримав прізвисько «Травневий король».

Життєпис ред.

Умберто II у дитинстві

Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia)^[1], третя дитина та єдиний син третього короля Італії Віктора Емануїла III і принцеси Олени Негош-Петрович, народився 15 вересня 1904 року у Кунео в замку Ракконіджі.

У 1930 році одружився з Марією Жозе Бельгійською. Змалку він здобув гарну освіту, зокрема й військову, проходив стажування в різних військових частинах. Зробив гарну військову кар'єру, командував Південною та Північною італійськими арміями. Проте після приходу до влади в Італії фашистів роль короля суттєво зменшилася; поменшало повноважень і у принца. Де-факто військами керував Беніто Муссоліні.

Під час битви за Францію (Італійського вторгнення у Францію) Умберто командував групою армій «Захід» і показав себе невмілим воєначальником^[1]. У вересні 1943, коли німецькі війська підходили до Рима, був змушений із батьком тікати на південь Італії. В червні 1944 Рим звільнено й Умберто повернувся до столиці.

Крайня непопулярність королівської родини змусила Віктора Емануїла в 1946 відректися від влади на користь сина. Це була спроба врятувати монархію. Втім, і до того він фактично виконував обов'язки регента, а батько перебував у Єгипті. Недовге офіційне правління нового короля завершилося остаточним скасуванням монархії у результаті референдуму 2 червня (12 мільйонів італійців проголосували «За» скасування, 10 мільйонів — «Проти»)^[1].

Через 9 днів Умберто II офіційно зрікся влади й виїхав до Швейцарії. Він не мав права повернутися на Батьківщину, оскільки в 1947 році було прийнято відповідний закон, який забороняв представникам чоловічої статі Савойської династії повертатися в Італію. У вигнанні Умберто багато подорожував, жив під іменем граф ді Сарре^[1].

У 1983 році порушено питання про дозвіл екс-королю повернутися до Італії, але того ж року він помер у Женеві.

23 грудня 1987 року, дружина Умберто отримала дозвіл повернутися, а через два роки їй була призначена пенсія вдови офіцера.

У народі Умберто II отримав прізвисько «Травневий король», оскільки реально правив він трохи більше місяця, переважно у травні 1946 року.

Особисте життя ред.

Умберто II

Замолоду у 1920-х роках був коханцем майбутнього режисера Лукіно Вісконті.

Умберто II, з 1930 року був одружений з Марією Жозе Бельгійською (1906—2001^[2]), донькою короля Бельгії Альберта I. У них народився один син і три доньки: