Вікіпедія

Угаров Михайло Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Угаров.

Михайло Юрійович Угаров (23 січня 1956, Архангельськ, РРФСР, СРСР — 1 квітня 2018, Москва, Росія) — російський драматург, режисер театру і кіно, сценарист, один з організаторів фестивалю молодої драматургії «Любимівка», художній керівник «Театру.DOC», художній керівник «Центру драматургії та режисури А. Казанцева і М. Рощина», керівник семінару молодих драматургів, ідеолог руху «Нова драма».

Михайло Юрійович Угаров
Народився 23 січня 1956(1956-01-23)
Архангельськ, РРФСР, СРСР
Помер 1 квітня 2018(2018-04-01) (62 роки)
Москва, Росія
·інфаркт міокарда
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР→ Росія Росія
Діяльність драматург, режисер, сценарист
Галузь театр[1], фільм[1] і драма[1]
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов російська[1]
Заклад Театр.DOC
Напрямок Нова драмаd
У шлюбі з Yelena Greminad
IMDb ID 1970506

Біографія ред.

Навчався в Літературному інституті імені Горького, але не закінчив його, пішов з 4-го курсу[2]; в списках випускників з 1971 року по 2003 рік його немає[3].

В середині 1990-х був одним з організаторів і учасників творчого ради «Дебют-центру» Центрального Будинку актора. Працював на телебаченні: автор сценаріїв для серіалів «Петербурзькі таємниці» та «Щоденник вбивці» (у співавторстві, режисер Кирило Серебренніков. Публікував п'єси в драматургічних альманахах, повість «Розбір речей» надрукована в журналі «Дружба народов». Був керівником популярної програми «Моя сім'я» (РТР), ведучим якої був Валерій Комісаров[ru][4][5]. У 2002 році недовгий час працював сценаристом в іншому проекті Комісарова — ток-шоу «Вікна» на СТС[6].

З 2009 року вів напрям «Документальний театр» освітньої програми «Творчий менеджмент і режисура документального кіно і документального театру»[7] у Вищій школі журналістики НДУ ВШЕ[8].

В кінці 2013 року Угаров брав участь в телепроєкті «Былое и Дума», організованому телеканалом «Дождь»[9]. У ньому група акторів зачитувала на камеру фрагменти стенограм найбільш значущих для російської історії засідань нижньої палати парламенту.

Помер від серцевого нападу 1 квітня 2018 року в Москві[10][11].

Похований на Троєкуровському цвинтарі[12].

Творчість ред.

Постановки в театрі ред.

Центр драматургії і режисури ред.

  • «Клас Бенто Бончева» (Максим Курочкін[ru])
  • «Облом off» (також автор п'єси)
  • «Трансфер» (Максим Курочкін)

Театр.doc ред.

  • «Війна молдаван за картонну коробку»
  • «Життя вдалося»
  • «Вересень.doc»
  • «Година вісімнадцять»
  • «Двоє в твоєму домі» (разом з Талгатом Баталовим)

Інші майданчики ред.

  • «Газета „Русскій инвалидъ“ за 18 липня …», театр Et cetera
  • «Кількість» (Керіл Черчілль), МХАТ ім. Чехова
  • «Люди найдавніших професій» (Данило Привалов), Школа сучасної п'єси
  • «Вражена Тетяна» (Лаша Бугадзе), фестиваль «Нова драма»

Фільмографія ред.

Режисер ред.

Сценарист ред.

Визнання і нагороди ред.

  • 2002 — премія «Нове слово» і звання лауреата фестивалю «Нова драма».
  • 2002 — п'єса «Смерть Іллі Ілліча» стала однією з переможниць драматургічного конкурсу МХТ ім. Чехова і Міністерства культури РФ.
  • 2003 — премія московського відділення СТД РФ «Цвях сезону» в номінації «найкращий спектакль театрального сезону Москви» — вистави «Облом off» Центр драматургії і режисури під керівництвом А. Казанцева і М. Рощина
  • 2003 — приз глядацьких симпатій фестивалю «Золота маска[ru]» — вистави «Облом off»
  • 2010 — спеціальний приз журі драматичного театру національної театральної премії «Золота Маска» — вистави «Життя вдалося»
  • 2011 — спектакль «1:18» Театр.doc був висунутий на здобуття національної театральної премії «Золота Маска» в номінації «Експеримент».

Громадська позиція ред.

Підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[14].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ m_u: Литературный институт
  3. ↑ Выпускники
  4. ↑ Моя семья. РТР. 19 квітня 2001. Архів оригіналу за 19 квітня 2001.
  5. ↑ “Писать пьесы — безнравственно”. Дружба народов. 1999-02.
  6. ↑ Почем опиум для народа?. Информационное агентство маркетинга и консалтинга. 16 квітня 2003.
  7. ↑ Творческий менеджмент и режиссура документального кино и документального театра. Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 7 квітня 2018.
  8. ↑ Высшая школа журналистики ГУ-ВШЭ. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 7 квітня 2018.
  9. ↑ Затянувшаяся ностальгия. Российская газета. 17 грудня 2013.
  10. ↑ viking_nord (2 апр, 2018). Утрата. viking_nord. Процитовано 1 квітня 2018.
  11. ↑ Умер художественный руководитель «Театра.doc» Михаил Угаров. Meduza (ru-RU) . Процитовано 2 квітня 2018.
  12. ↑ Собств. корр. Михаила Угарова похоронили на Троекуровском кладбище // tvrain.ru. — 2018. — 5 апр.
  13. ↑ Борисова Д. Михаил Угаров закончил съемки фильма о братьях Ч. // www.teatral-online.ru. — 2013. — 26 июля.
  14. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Угаров_Михайло_Юрійович&oldid=41073158