Тісна
Тісна (пол. Cisna) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр гміни Тісна. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Розташоване в долині річки Солінка серед гірських пасом Західних Бещад, на кордоні зі Словаччиною та Україною. Населення — 457 осіб (2011)[1].
село
 (збудована 1825 р., зруйнована 1956 р.)
Координати 49°12′00″ пн. ш. 22°19′00″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 22.3166700000277771210° сх. д.Координати: 49°12′00″ пн. ш. 22°19′00″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 22.3166700000277771210° сх. д.
|
Історія ред.
Село вперше зустрічається в документі 1552 року, як власність роду Балів і поселення на основі Волоського права. Ймовірно, поселення існувало ще раніше на Руському праві. Дідичем села був, зокрема, прадід Митрополита Андрея Шептицького, шляхтич Яцек Фредро, який отримав графський титул Австрії[2]. Тісна згадується в австрійських кадастрових відомостях 1787 року. 22 січня 1898 року офіційно введена вузькоколійна залізниця до Нового Лупкова, яку 1904 року було продовжено до Кальниці[3]. Під час першої світової війни цей регіон опинився в центрі бойових дій. З осені 1914 по весну 1915 року, через інтенсивні бойові дії в Карпатах, Тісна тричі опинялася на лінії фронту.
З листопада 1918 по січень 1919 року село входило до складу Команчанської Республіки. У 1924 році з Балигородського деканату був виділений Тіснянський деканат. У міжвоєнний період Тісна була одним з головних сіл у Бескидах і стала відомим місцем для проведення ярмарків, на які з'їжджалося близько 60 тисяч гостей. Під час другої світової війни село було майже повністю знищене. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Більшість українських родин насильно переселили в УРСР в 1946 році. Ті родини, яким вдалося уникнути переселення, 29 квітня 1947 під час Операції Вісла були вивезені в околиці м. Гданська в Польщі[4]. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква ред.
Вперше згадується у 1739 році, коли Міхал Урбанський започаткував тут нову парафію. У 1790 році до парафії, крім самої Тісної, належало с. Габківці. Наступна церква Святого Архангела Михаїла була зведена на кошти Юліана Фредра у 1825 році. Оновлена у 1902 році, мала іконостас та художню декорацію крокв. Після 1947 року спустошена. У 1956 році будівлю церкви спробували переробити на костел, але спроба не вдалася і того ж року церкву розібрали на будівельні матеріали. 1962 року на місці церкви встановлено пам'ятний хрест. В історичному музеї міста Сяніка зберігається ікона XVIII століття з церкви села Тісна. Поблизу церкви 1825 року була збудована дерев'яна дзвіниця. Розібрана у 1970-х роках. Останній парох церкви та декан Тіснянський о. Євстафій Хархаліс (нар. 1898) був з вірними аж до травня 1947 року, коли під час операції «Вісла» був заарештований та ув'язнений у концентраційному таборі в Явожні. У грудні 1948 року звільнений, оселився разом з дружиною та дітьми у Лідзбарку-Вармінському. З 1957 року правив у греко-католицькій парафії в Мальборку, де помер у 1994 році й похований на місцевому цвинтарі. Також у 1930-х роках в церкві сотрудником служив о. Зенон Злочовський. На місцевому цвинтарі села багато старих надгробків було знищено після 1947 року. На цвинтарі збережене найстаріше поховання в Бескидах — Антонія Квеченського і його двох онучок, датоване 1842 роком. Збереглися також старі липи.
Сьогодення ред.
Тісна є відомим місцевим курортом з центром інформації для туристів, невеликими готелями, приватними маєтками та сувенірними кіосками. Працює ресторація «Лемківщина».
Демографія ред.
На 1785 рік поселення мало 9.56 км² земельних угідь і населення — 84 греко-католики і 10 римо-католиків. 1840 — 123 греко-католиків. 1859 — 168 греко-католиків. 1879 — 182 греко-католиків. 1899 — 188 греко-католиків. 1921 — 416 осіб (у 46 житлових будинках): 166 римо-католиків, 132 греко-католиків, 118 євреїв. 1926 — 140 греко-католиків. 1936 — 250 греко-католиків, 198 римо-католиків та 214 юдеїв. На 1 січня 1939 року у селі мешкало 660 осіб, з них 250 українців, 290 поляків (приїжджі працівники тартака) та 120 євреїв[5].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 226 | 39 | 168 | 19 |
| Жінки | 231 | 39 | 146 | 46 |
| Разом | 457 | 78 | 314 | 65 |
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тісна
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — Т. 5. — S. 321. (пол.)
- ↑ Kryciński Stanisław Bieszczady. Słownik historyczno-krajoznawczy. Część 2. Gmina Cisna. — Warszawa: wyd. Stanisław Kryciński, 1996. — 480 s. — S. 117—119. — ISBN 83-85531-07-6. (пол.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 44. — ISBN 3-447-02376-7.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела ред.
- Cisna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 705. (пол.)
- Archiwum Państwowe w Przemyślu. Фонд — 142/0 — Archiwum Greckokatolickiego Biskupstwa w Przemyślu, метричні записи за період: 1784—1838 рр. Фонд — 2025/0 — Akta stanu cywilnego Parafii Greckokatolickiej w Cisnej: zapisy metrykalne w okresie lat 1784—1845 r., mikrofilmy — nr P-110. (пол.)
- Archiwum Państwowe w Rzeszowie Oddział w Sanoku. Fond — 431/0. — Akta stanu cywilnego Parafii Greckokatolickiej w Cisnej: zapisy metrykalne w okresie lat 1857—1903 r. (пол.)
- Малецька Ангела, Любов, уроджена Хархаліс, дочка Євстахія та Євгенії (з д. Кушнір). los.org.pl. Fundacja «Losy Niezapomniane». 9 січня 2017. Архів оригіналу за 16 листопада 2014. Процитовано 25 березня 2023.
Література ред.
- Gminne Centrum Kultury i Ekologii w Cisne. cisna.pl (пол.). Gminne Centrum Kultury i Ekologii w Cisne. Архів оригіналу за 15 березня 2023. Процитовано 25 березня 2023.
- Aleksander Fredro Trzy po trzy: pamiętniki z epoki napoleońskiej. — Warszawa: nakł. Gebethnera i Wolffa, 1617. — 287 s. (пол.)
- Stanisław MyślińskiStrzały pod Cisną. — wydanie 3. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1978. — 286 s. (пол.)
- Artur Bata Bieszczady w ogniu. — Rzeszów: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. — 280 s. (пол.)
- Wirtualny Sztetl: Historia Żydów w Cisnej. sztetl.org.pl (пол.). Muzeum Historii Żydów Polskich. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2023.
- Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок. molodlem.org.ua. Молода Лемківщина. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2023.
- Cisna (Tisna) Recollections. warholic.tripod.com (англ.). Tripod. Архів оригіналу за 16 листопада 2014. Процитовано 25 березня 2023.
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |