Ту-14
Ту-14 (за кодифікацією НАТО: Bosun) — радянський реактивний бомбардувальник-торпедоносець.
| Ту-14 | |
|---|---|
 | |
| Ту-14 | |
| Призначення: | бомбардувальник-торпедоносець |
| Перший політ: | 1947 |
| Прийнятий на озброєння: | 1951 |
| Знятий з озброєння: | 1959 |
| Розробник: | КБ Туполєва |
| Виробник: | Завод № 39 |
| Всього збудовано: | 89 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 845 км/год |
| Бойовий радіус: | 1200 км |
| Дальність польоту: | 2930 км |
| Практична стеля: | 11300 м |
| Довжина: | 21,95 м |
| Висота: | 5,69 м |
| Розмах крила: | 21,67 м |
| Площа крила: | 67,36 м² |
| Споряджений: | 20930 кг |
| Двигуни: | ТРД ВК-1 |
| Тяга (потужність): | 2×2700 |
| Гарматне озброєння: | 4 гармати НР-23 |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | до 3000 кг |
|
| |
Ту-14 у Вікісховищі | |
Історія створення ред.
Робота над створенням Ту-14 (початково, проєкт «73») була розпочата в ДКБ Туполєва в січні 1947 року.
До кінця грудня того ж року дослідний зразок вже виконав перший політ.
На цьому літаку вперше у світі було встановлено три турбореактивних двигуна — два основних (Nene-1) та один допоміжний (Dervent-V).
Двигуни були вироблені у Великій Британії фірмою «Роллс-Ройс». Трохи пізніше, радянська промисловість опанувала на основі згаданих англійських двигунів випуск аналогічних силових установок — РД-45 та РД-500.
Таким, чином, наступна дослідна модифікація Ту-14 (літак «78») комплектувалася вже радянськими двигунами. Результати державних випробувань цих модифікацій літака виявилися не дуже успішними й ДКБ Туполєва приступило до подальшої модернізації проєкту.
В ході робіт над Ту-14 було прийнято рішення про зняття третього допоміжного двигуна (на його місці була обладнана ще одна гермокабіна) і заміну основних двигунів новими — ВК-1, розробленими в КБ В. Я. Климова. До початку 1951 року завершилися державні випробування нової машини, які були, в цілому, успішними і літак був прийнятий на озброєння.
Цікаво, що розробка Ту-14 йшла в умовах жорсткої конкуренції з ДКБ Іллюшина, що спроєктував в той час на громадських засадах літак Іл-28, що перевершував Ту-14 за деякими своїми характеристиками. Підсумком цього, оброшшого інтригами, протистояння стало прийняття на озброєння обох літаків. Втім, «сухопутна» авіація від нього відмовилася на користь Іл-28, і машина літала тільки у «моряків», як базовий торпедоносець і розвідник. Побудовано всього 89 серійних літаків на заводі № 39.
Експлуатувалися літаки Ту-14 аж до 1957 року, коли було прийнято рішення про переведення їх до резерву. Однак двигун ВК-1 виявився затребуваним ще не одне десятиліття, але вже для наземного використання. За допомогою ВК-1 аеродромні служби обдували смугу, застосовували для видалення льоду з ЗПС і рульових доріжок. У теперішній час цей авіадвигун ще можна зустріти в деяких аеропортах Росії.
Конструкція ред.
Літак Ту-14Т має фюзеляж типу напівмонокок, з двома гермокабінами для екіпажа й устаткування. Крила — трапецієподібні, кесонної конструкції, оснащені чотирисекційними злітно-посадковими щитками. Шасі триточкові з відкидними назад по польоту колесами та додатковою хвостовою запобіжною опорою.
Для зменшення відстані посадкового пробігу літак обладнаний стрічковим гальмівним парашутом.
Двигун ВК-1 є подальшою модернізацією розробленого на основі англійських силових установок двигуна РД-45Ф. ВК-1 — перший радянський крупносерійним турбореактивний двигун, що випускався заводом «Салют». По конструкції ВК-1 являє собою одновальний турбореактивний двигун з одноступінчатим відцентровим двостороннім компресором, дев'ятьма індивідуальними трубчастими камерами згоряння і одноступінчатою турбіною.
Літак Ту-14 має розвинену і надзвичайно енергоємну протиобмерзаючу систему, апаратуру для посадки за приладами, систему розпізнання, порівняно потужний для свого часу комплекс пілотажно-навігаційного обладнання.
Для аварійного покидання літака передбачені крісла екіпажа, що катапультуються. Причому льотчик катапультувався вгору, а штурман і стрілець-радист — вниз.
Модифікації ред.
- Ту-14 «73» — перший дослідний літак з трьома ТРД виробництва фірми «Роллс-Ройс»;
- Ту-14 «73Р» («74») — розвідувальна модифікація літака проєкту «73»;
- Ту-14 «78» — модифікація проєкту «73», оснащена трьома ТРД радянського виробництва;
- Ту-14Т («81») — бомбардувальник-торпедоносець (основна що пішла в серію модифікація), оснащувався двома двигунами ВК-1;
- Ту-14Р («89») — розвідувальний літак.
Посилання ред.
- Авіаційна енциклопедія «Куточок неба» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] — докладна стаття про історію створення Ту-14
- Літаки Туполєва [Архівовано 21 квітня 2012 у Wayback Machine.] — офіційний сайт центрального музею ВПС РФ в Моніно
- ВАТ «Туполєв» [Архівовано 10 лютого 2007 у Wayback Machine.] — офіційний сайт
- ФГУП «Завод імені В. Я. Клімова» [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] — сайт підприємства-виробника двигунів літака Ту-14Т