Вікіпедія

Тріщина заднього проходу

розрив слизової оболонки задньопрохідного каналу

Тріщина заднього проходу, анальна тріщина, тріщина відхідника — лінійний або еліпсоподібний поздовжній розрив (дефект, рана або виразка) слизової оболонки анального каналу людини, що виникає спонтанно, характеризується різким болем під час і після дефекації, епізодично мізерними домішками крові в калі. Є одним із найпоширеніших проктологічних захворювань.[1] За частотою поступається лише геморою[2][3][4].

Тріщина відхідника
Спеціальність гастроентерологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 DB50.0
МКХ-10 K60.0-K60.2
МКХ-9 565.0
DiseasesDB 673
MedlinePlus 001130
MeSH D005401
CMNS: Anal fissure у Вікісховищі
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (серпень 2019)

Найчастіше тріщина розташовується по середній смузі, по задньому півколу заднього проходу (при положенні хворого на спині). Анальна тріщина може з'явитися в будь-якому віці, але більш характерна для молодих людей. Розвивається найчастіше у жінок молодого і середнього віку. Часто тріщини виникають без видимих причин, але можуть з'являтися і через часту дефекацію, діарею або запори, при проходженні через задній прохід твердого калу або при анальному сексі.

Класифікація тріщин ред.

За характером клінічного перебігу ред.

За характером клінічного перебігу розрізняють наступні анальні тріщини[5]:

  • Гострі тріщини — зазвичай з'являються після епізоду запору або діареї і самостійно заживають при нормалізації дефекації.
  • Хронічні тріщини — присутні більше одного місяця, супроводжуються ознаками хронічного процесу (підняті каллезі краї, оголений м'яз сфінктера, сторожовий горбок, гіпертрофована анальна бахромка).

Гострі тріщини гояться у 40-60 % хворих внаслідок нормалізації калу. Якщо цього не відбувається, вони можуть стати хронічними в результаті формування порочного кола: у відповідь на біль збільшується тонус внутрішнього анального сфінктера, тобто його спазм. Внаслідок підвищеного тиску тріщина «ховається» за складками анального каналу і тому не може очищатися, що, зі свого боку, призводить до запалення, болю і знову-таки посилення спазму сфінктера тощо.

За локалізацією ред.

За локалізацією розрізняють наступні анальні тріщини[5]:

  • Задня тріщина — тріщина, розташована на задній стінці анального каналу.
  • Передня тріщина — тріщина, розташована на передній стінці анального каналу.
  • «Дзеркальна» тріщина — тріщина, розташована на задній і передній стінках анального каналу.

За тривалістю існування ред.

За тривалістю існування розрізняють такі анальні тріщини[5]:

  • Каллезна тріщина — тривало існуюча тріщина з щільними мозолями.

Причини виникнення ред.

Етіологія захворювання пов'язана з підвищеним тонусом сфінктера.

Основними причинами виникнення анальних тріщин є[6]:

та інші.

Прояви ред.

  • Гострий ріжучий біль в задньому проході, зазвичай під час або після дефекації. Біль припиняється після спорожнення прямої кишки, але іноді спазм сфінктера заднього проходу може тривати кілька годин після цього, або бути постійним. При хронічній анальній тріщині біль має тривалий характер, посилюється не тільки після дефекації, але і при тривалому вимушеному положенні. У пацієнтів з'являється такий симптом, як «боязнь дефекації». Пацієнти все частіше починають вдаватися до різних проносних засобів, клізм, стають дратівливими, у них з'являється безсоння[5][3][4].
  • Кровотеча із заднього проходу, зазвичай не дуже виражена, у вигляді слідів крові на нижній білизні хворого і туалетному папері, а також на поверхні калу. Однак, при гострій анальній тріщині кровотеча може бути досить сильною і литися струменем, що є небезпечним для життя і може призвести до анемії.
  • Сверблячка в області заднього проходу.

Лікування ред.

Лікування тріщини заднього проходу має на меті досягнення нормального регулярного стільця і зниження тонусу сфінктера.

Консервативне (нехірургічне) лікування ред.

Консервативне (нехірургічне) лікування показано при гострій анальній тріщині.

Нехірургічні способи лікування анальної тріщини[5][3]:

  • Нормалізація режиму дефекації шляхом включення в раціон хворого їжі, багатої неперетравлюваними харчовими волокнами (клітковиною), застосування засобів, що пом'якшують кал, рясного пиття для того, щоб запобігти запору і стимулювати просування калу по кишечнику . При запорах рекомендовані проносні препарати на основі лактулози — «Дюфалак», «Нормазе», «Прелакс», «Форлакс» і ін. З ректальних супозиторіїв при гострих анальних тріщинах використовують «Анузол», «Неоанузол», «Ультрапрокт». Добре зарекомендувала себе в їх лікуванні мазь «Ауробін».
  • Теплі сидячі ванночки протягом 10-20 хвилин кілька разів на день допомагають пацієнту зняти зайву напругу м'язів анального сфінктера і розслабити його, а також забезпечують гігієнічний режим. В окремих випадках потрібне використання спеціальних загоюють кремів.
  • Дієтотерапія . Виключити з раціону харчування гострі страви і спеції, а також алкогольні напої . Велику роль в регулюванні стул грає клітковина: варений буряк , курага , чорнослив та інше, вона усуває явища запору і підсилює перистальтику кишечника, щоб розм'якшити калові маси.
  • Медикаментозні засоби, що знімають спазм внутрішнього анального сфінктера :
    • 0,2 % нітрогліцериновими мазь місцево (кількість мазі, що міститься на кінчику пальця, наносять на область заднього проходу двічі на день): ймовірність загоєння тріщини протягом 4-8 тижнів — 40-60 %; побічні ефекти: головний біль (зокрема, на початку лікування, може бути вирізана ацетамінофеном), тахікардія . Протипоказаний при прийомі віагри (силденафілу): ризик злоякісної аритмії.
    • 2 % мазь з дилтіаземом або 0,3 % з ніфедипіном: аплікації два або три рази на день на перианальну шкіру; частота лікування така ж як при нітрогліцериновими мазі, менше головний біль, але може викликати більше роздратування.
    • Свічки метилурацила вранці і Натальсід ввечері, а також таблетки метилурацила 4 рази на день після їжі.
    • Ін'єкція ботокса у внутрішній сфінктер: місцева дезінфекція та ін'єкція 10-20 одиниць Ботулінотоксин А (суспензія в 1 мл 0,9 % розчину NaCl) безпосередньо у внутрішній анальний сфінктер на кожну зі сторін (загальна кількість: 20-40 одиниць). Очікувана ймовірність лікування тріщини протягом 6-12 тижнів — 80-85 %.

Хірургічне лікування ред.

Хірургічне лікування показано при хронічній анальній тріщині. Зазвичай при цьому захворюванні виконують висічення ділянки слизової анального каналу і сфінктеротомію, суть якої полягає в тому, що проводиться розсічення невеликої частини внутрішнього анального сфінктера. Це втручання призводить до розслаблення сфінктера, знімає больовий синдром впродовж декількох днів і створює умови для загоєння. Повне загоєння настає через кілька тижнів[3]. Перетин цієї м'язи зазвичай не призводить до порушення тримання калу і не збільшує перебування хворого в стаціонарі.

Профілактика ред.

Для запобігання захворюванню і щоб уникнути купівлі різних ліків проти геморою[8], рекомендують спершу виконати такі поради:

  • гігієна заднього проходу;
  • після дефекації підмивання холодною водою;
  • повна відмова від жирної, борошняної і гострої їжі;
  • включення в раціон проносних плодів;
  • використання м'якого туалетного паперу;
  • після випорожнень застосування марганцевих ванночок.

Тільки фахівець може, з огляду на стан організму пацієнта, ступінь розвитку захворювання, прописати необхідний препарат. Всі ліки мають свої протипоказання, показання, особливий склад. Тому, які з них краще використовувати для лікування, повинен вирішувати тільки фахівець.

Примітки ред.

  1. ↑ Ноєс А.Д., 2023, С.1,3
  2. ↑ Ноєс А.Д., 2023, С.1
  3. ↑ а б в г д е Анальная трещина. Информация о заболевании. [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] Официальный сайт Клиники колопроктологии и малоинвазивной хирургии Первого МГМУ имени И. М. Сеченова // proctosite.ru (рос.)
  4. ↑ а б в Анальная трещина. Информация о заболевании. [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.] Официальный сайт Государственного научного центра колопроктологии (ГНЦК) // gnck.ru (рос.)
  5. ↑ а б в г д Трещина анальная. Информация о заболевании. Лечение. Официальный сайт Первого Московского государственного медицинского университета имени И. М. Сеченова // 1msmu.ru (рос.)
  6. ↑ Анальная трещина (трещина заднего прохода) — симптомы и лечение. [Архівовано 8 листопада 2015 у Wayback Machine.] // gemors.ru
  7. ↑ What Causes Anal Fissures?. WebMD[en] (амер.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 14 червня 2018.
  8. ↑ Лучшие лекарство от геморроя для женщин: 6 советов по лечению (рос.). drgemor.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 30 травня 2018.

Джерела ред.

Література ред.

  • Хірургія: підручник / Я. С. Березницький О. В. Білов, Л. С. Білянський та ін.; за ред. Я. С. Березницького. — Вінниця: Нова Книга, 2020. — 528 с. ISBN 978-966-382-834-3. — С.201-203
  • Господарський А.Я., Буратинський Р.В., Древніцький Р.С.. Хірургічне лікування геморою 3-4 ст. у поєднанні з хронічною тріщиною // Клінічна хірургія. 2016;10.3:86.
  • YANG XD, WANG JP, KANG JB, CHEN ZW, CAO JD, YAOLQ, YANG XQ. Comparison of the efficacy and safety of compound carraghenates cream and compound carraghenates suppositories in the treatment of mixed hemorrhoids. Zhonghua Wei Chang Wai Ke Za Zhi 2005; 8: 220-222
  • Neukam K., Stahl W., Tronnier H., Sies H., Heinrich U. Consumption of flavanol-rich cocoa acutely increases microcirculation in human skin. Eur. J. Nutr. 2007; 46:53–66. DOI:10.1007/s00394-006-0627-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тріщина_заднього_проходу&oldid=41036937