Томашпольський Дмитро Львович
Дмитро́ Льво́вич Томашпо́льський — український кінорежисер, сценарист, продюсер.
| Дмитро Томашпольський | |
|---|---|
 | |
| Дмитро Томашпольський на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014 | |
| Ім'я при народженні | Дмитро Львович Томашпольський |
| Дата народження | 1 липня 1958 (65 років) |
| Місце народження | Київ, УРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
| Членство | НСКУ |
| IMDb | ID 1191296 |
 Томашпольський Дмитро Львович у Вікісховищі | |
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Життєпис ред.
Народився 1 липня 1958 року в Києві. У 1980 році закінчив Київський державний інститут культури імені Корнійчука, згодом у 1989 році — Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (Майстерня А. Жилінського).[1]
До 2000 року працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, де зняв свій дебют «Панове, врятуємо Місяць», а потім разом з дружиною Оленою Дем'яненко зняв та спродюсував 5 кінофільмів: «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер), «Будемо жити!» (1995, сценарист, режисер), «Жорстока фантазія» (1995, продюсер), «Дві Юлі» (1998, продюсер), «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).
У 2000 році на 12 років переїхав жити в Росію, в Москву та Санкт-Петебург, де створив 15 фільмів та серіалів: «Таємниця Лебединого озера» (2002), «Спасибі» (2003, автор сценар.), «Дзисай» (2004), «Місяць у зеніті» (2007), «Прогулянка по Парижу» (2008) спільне виробництво з Францією, «Маяковський. Два дні».
У 2012 році повернувся жити й працювати в Україну. Відтоді створив декілька ігрових та документальних фільмів за підтримки та на замовлення Держкіно України. "Я-мобер! (2013 р. док), «F 63.9 Хвороба кохання» (2013 р. ігровий, спільно з Оленою Дем'яненко), «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013 р. док), «Виграти все» (2016 р. док). Співродюсер фільмів Олени Дем'яненко «Моя бабуся Фані Каплан»(2016).
У 2018 році вийшов повнометражний художній фільм Томашпольского Ржака.
Член Європейської кіноакадемії, член правління Української кіноакадемії, Член Оскарівського комітету України, голова «Лабораторії проектів» НСКУ
Фільмографія ред.
Режисерські роботи (телефільми та телесеріали) ред.
- «Неосяжне» (1989, сценарист, режисер)
- «Панове, врятуємо місяць!» (1990, сценарист, режисер)
- «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер),
- «Жорстока фантазія» (1995, продюсер)
- «Дві Юлі» (1998, продюсер),
- «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).
- «Якщо я не повернусь» (2001, режисер)
- «Таємниця Лебединого озера» (2002, сценарист, режисер)
- «Дякую» (2003, сценарист, режисер)
- «Дзисай» (2004, режисер)
- «Цілують завжди не тих» (2005, режисер)
- «Джонік» (2006, режисер)
- «Про це краще не знати» (2006, режисер)
- «Місяць у зеніті» (2007, сценарист, режисер)
- «Дорослі люди» (2008, режисер)
- «Мінливості кохання» (2011, режисер)
- «Маяковський. Два дні» (2011, співрежисер: Олена Дем'яненко), телесеріал
- «Нова сукня Корольової» (2011, режисер)
- «Свідок» (2012, режисер)
- «Я-мобер» (документальный, 201, сценарист, режисер)
- «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013, співрежисер: Лариса Кадочниковою), документальний фільм
- «Виграти все» (2016), документальний фільм, сценарист, режисер)
- «Йод» (2016), короткометражка, режисер
Режисерські роботи (кінопрокатні фільми) ред.
| Рік | Назва | Також зазначений у титрах як | Примітки | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Продюсер | Сценарист | Інше | |||
| 1995 | Будемо жити! | Так | Так | Н/Д | |
| 2009 | Прогулянка по Парижу | Так | Ні | Н/Д | |
| 2014 | F63.9 Хвороба кохання | Так | Так | Н/Д | спів-режисер Олена Дем'яненко[I] |
| 2017 | Ржака | Так | Так | Н/Д | |
| 2019 | Сторонній | Так | Так | Н/Д | |
| 2021 | Простір | Ні | Так | Режисер монтажу, звукорежисер | |
Громадська позиція ред.
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2].
Примітки ред.
- ↑ Томашпольський Дмитро [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія Кіно-коло
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
Література ред.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Томашпольський Дмитро Львович |
- Дмитро Томашпольський на сайті IMDb (англ.)