Тимковичі

Тимковичі (біл. Цімкавічы, рос. Тимковичи) — агромістечко в Копильському районі Мінської області в Білорусі. Є адміністративним центром Тимковичівської сільської ради. По території населеного пункту протікає річка Мажа. Поруч із ним є залізнична станція.

Тимковичі біл. Цімкавічы
Транслітерація назви	Cimkavičy
Основні дані
53°03′47″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Мінська область
Район	Копильський район
Рада	Тимковичівська сільська рада
Населення	1225 осіб
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	223920
Телефонний код	+375-1719
Висота	171 м
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	101 км
Тимковичі
Тимковичі Тимковичі (Білорусь Мінська область)
Тимковичі у Вікісховищі

Історія

Перша письмова згадка про Тимковичі зустрічається в грамоті литовського князя Олександра Ягеллончика, яка датується 1499 роком. У ній повідомлялось про долучення цього поселення до володінь роду Олельковичів. У цей час в населеному пункті був ринок, на якому розміщувались торговельні ряди, від якого розходилось чотири вулиці, було чотири квартали. В селищі була греко-католицька церква Святого Іллі, а також синагога, заїжджий двір та корчма.В 1502 році селище постраждало від набігу кримських татар. З 1585 року селище знаходилось у володінні роду Ходкевичів. В 1622 році тут був маєток, який складався з власне будинку, будинку економа та численних господарських споруд. Також тут працювала пивоварня.

Через Анну з роду Ходкевичів містечко потрапило до Яна Станіслава Сапеги. З 1635 року містечком володів Казимир Лев Сапега, який в 1647 році профінансував тут будівництво дерев'яного костела. Під час Московсько-польської війни (1654—1667) у вересні 1655 року містечко було розграбоване та спалене московськими військами. В 1660 році містечко перейшло у власність Олександра Гілярія Полубинського. З кінця 17 ст. містечком володіли представники роду Радзивіллів, а саме Домінік Миколай, Ян Миколай та Мартін Миколай.

Після Другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Тимковичі опинилися в складі Російської імперії, а саме у Слуцькому повіті Мінської губернії. В 1918 році містечко стало частиною Білоруської Народної Республіки. Під час Польсько-радянської війни 1919-1920 років містечко було центром гміни в складі Мінської округи. Під час Слуцького повстання в 1920 році через Тимковичі проходила лінія оборони Грозівського полку Білоруської Народної Республіки. В 1985 році пожежа знищила костел Святого Архангела Михайла.

• Містечко на старих світлинах
• 
  Ринок
• 
  Костел св. Михайла
• 
  Костел, з боку апсиди
• 
  Костел, головний фасад
• 
  Костел всередині
• 
  Костел, вівтар
• 
  Костел, ікони
• 
  Церква св. Миколая

Транспорт

Залізнична станція Тимковичі

Цікаві місця

• Броварня (1901)
• Меморіальна каплиця (19 ст.)
• Церква святителя Миколая Чудотворця
• Єврейські могили
• Дзвіниця (19 ст.)
• Пам'ятник природи «Дуб і сосна»
• Церква Святого Миколая
• Садибно-парковий комплекс

Відомі особи

• Мартін Миколай Радзивілл (1705—1782) — державний діяч Великого князівства Литовського.
• Володимир Олександрович Наржимський (1915—1988) — військовий пілот, Герой Радянського Союзу.

Також у Тимковичах з 1908 року зростав білоруський прозаїк, драматург, публіцист Кузьма Чорний, батько якого після Лютневої революції працював у волосному ревкомі та Тимковичівській початковій школі. Кузьма Чорний брав участь в постановках Тимковичівського народного театру, який працює і до сьогодні.

Галерея

• 
  Сільський виконавчий комітет
• 
  Сільська школа
• 
  Церква святителя Миколая Чудотворця
• 
  Місце на якому раніше був костел