Терешки (Полтавський район)

село Терешки
	Герб
	У центрі селаУ центрі села
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Рада	Терешківська сільська рада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1893
Населення	2450
Площа	2,078 км²
Поштовий індекс	38762
Телефонний код	+380 532
Географічні дані
Географічні координати	49°32′49″ пн. ш. 34°37′21″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	88 м
Місцева влада
Адреса ради	38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.Терешки, вул.Шевченка,7
Карта
	Терешки
	Терешки
Мапа
	Терешки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Терешки.

Терешки́ — село в Україні, в Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 2450 осіб за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року^[1]. Орган місцевого самоврядування — Терешківська сільська рада.

Географія ред.

Село Терешки розташоване за 1,5 км від лівого берега річки Ворскла, вище за течією примикає село Копили, нижче за течією примикає село Зінці.

Поруч проходять дві залізничні гілки, станції Терешки та Копили.

Населення ред.

Мовний склад села згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року був таким :^[2]


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	2 217	90,49
російська	214	8,73
білоруська	2	0,08
польська	1	0,04
вірменська	9	0,37
болгарська	1	0,04

Історія ред.

Перша згадка ред.

Згадки про поселення по річці Ворскла на сучасній території села Терешки містяться ще у «Генеральній ка́рті Украї́ни» Гійома Левассера де Боплана 1648 року.

Тоді ця місцевість була відомою під назвою Тедушка або Тедешки(ст. 183).

16-17 століття ред.

Протягом 16 - першої половини 17 століття тривала козацька колонізація берегів р. Ворскли. З початком з початком визвольної війни з місцевого населення почали формуватися повстансько-селянські військові підрозділи, котрі поклали початок творенню Полтавського полку. Полтавський полк існував вже в кінці літа - на початку осені 1648 року на чолі з полковником Іваном Іскрою. Станом на жовтень 1649 року Терешки увійшли до складу однієї з трьох Полтавьких сотен Полтавського полку територіально обмеженими містом Полтавою та прилісками(ст. 83).

18-19 століття ред.

Згідно з Генеральним описом Лівобережної України Рум’янцева 1765-1769 року урочище Терешки входило до Першої Полтавської сотні, яка була ліквідована вже у 1775 році.

Поселення було зовсім невелике. На кінець XVIII століття в ньому було тільки декілька козацьких дворів. З часом кількість поселенців збільшувалась завдяки природним умовам: ліс та річка.

Ліс відігравав важливу роль у тогочасному господарському житті, адже його використовували для будівництва осель та їх опалення. Так, до нас дійшов опис двору козака Петра Горбатенка(ст.48), де вказано: “годного к строению лесу нєть. Лесу дровяного в урочище Терешкахъ, от города Полтави и от полтавской сотни в 6 верстахъ. В коемъ дерево дубъ, кленъ, орешникъ и ольха. Мерою в окружности 207 саженей”. Якщо цей опис перевести в сучасну систему мір, то загальна площа приналежного Петрові Горбатенку лісу становила близько 0,21 га.

Згідно із задокументованими фактами станом на 1775 рік в селі Терешки навіть працював місцевий шинок(ст. 242).

В описі до атласу Катеринославського намісництва 1787 року знову згадується вже “казенная деревня” Терешки з населенням 181 людина (97 чоловіка і 84 жінки).

В період 1784-1796 років село Терешки увійшло до складу Микільськоі (Микольська, Нікольська) волості.

У 1859 році в селі Терешки Полтавської губернії, Полтавський уїзду, по правую сторону Харьковского тракта при річці Ворсклі нараховувалося 12 дворів(ст. 48), де проживалои 47 чоловіків та 36 жінок.

Терешки у іноземній літературі 19 століття ред.

Свої спогади про місцевість села Терешки російський письменник Іван Бунін виклав в одному зі своїх листів від 7 червня 1891 року:

“Поехали часов в 9, вниз по Ворскле. Месяц стоял еще невысоко и далеко по широкой реке, между темными берегами, дрожали золотые отражения от него. Около лодки вода походила на темное масло, разбегаясь плавными, тихими струями... Гребли медленно, но лодка шла вниз по течению, и скоро начали открываться роскошные виды: то, напр., плывет между высокими узкими берегами; потом река делает крутой изгиб и мы выплываем на широкую водную равнину, освещенную месячным, прозрачным туманом. По берегам шли рощи, которые стояли совсем черными и молчаливыми... Часам к 12-ти мы приехали в Терешки. Терешки - малороссийские хутора на берегу реки; туда обыкновенно съезжаются целые компании, так что и теперь мы увидели на берегу костры и целую ватагу студентов-хохлов. Они пели песни, бродили по берегу и вообще вели себя как истые хохлы, попавшие после города в родные хутора. Мы закусывали в настоящей украинской хате, чистенькой, просторной, с образами, убранными засохшими ветвями березок. И слушал разговор семьи и быстрые певучие интонации Олэны, которая подавала нам молоко и "коржики", мне все казалось, что я на малороссийском спектакле. Воротились мы уже в 6 часов. Плыли медленно, и хорошо мне было на заре глядеть на рассвет над широкой, живописной рекой!..”

20 століття. Доба УНР та Більшовицької навали ред.

На початку ХХ століття територія краю залишалася малозаселеною. За згадками старожилів хати стояли на відстані 100 – 200 метрів одна від одної. Вкриті були очеретом та соломою. Освітлення не було тому користувалися карбідками, керосиновими лампами та свічками. Тільки деякі двори були огороджені тинами. Між Терешками і Копилами простягалися великі луки, на яких жителі випасали худобу. Річки Ворскла і Коломак були глибокі і дуже чисті. В них водилося багато риби. Через Ворсклу був паром. В цей час починалося будівництво центральної дороги, яку будували змішуючи глей і глину. Оскільки ґрунти тут піщані, то вирощували переважно овочі та виноград, які носили до Полтави, щоб продати на ринку.

У списку населених пунктів(ст. 223) Полтавської губернії Микільської волості станом на 1910 рік село Терешки згадуються разом із сусідніми селом Безручки та хуторами Караванівка і Дубинки.

Станом на 1910 рік у селі Терешки налічувалось 95 дворів, у т.ч 68 козацьких, 530 жителів.

Станом на 1926 у Терешках, які на той час були підпорядковані Зінківській сільраді Полтавського району проживало 595 жителів. Полтавщина: енциклопедичний довідник 903 cт.

Площа села швидко зростає. Територію, яку займали ліси охопили вулиці. Найбільші центральні вулиці були названі Жовтнева та імені В. Леніна. В село провели радіо.

Тяжкими для села були роки Великої Вітчизняної війни. З 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943року Терешки були окуповані німецько – фашистськими загарбниками. Жителі села брали участь у боротьбі проти ворогів як на фронтах так і в тилу. На території сіл Зінці, Терешки, Копили діяла підпільна молодіжна група, яка наносила великої шкоди загарбникам особливо на Південній залізниці Десять чоловік було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Додому після війни не повернулося 30 односельців. В знак вшанування пам’яті про них в селі встановлено пам’ятник з написом прізвищ загиблих захисників.

Громада у Ретроспективі ред.

У 1947 році в післявоєнний час було здійснено перепис адміністративних одиниць та перелік найменувань всіх населених пунктів.

До ЗІНЦІВСЬКОЇ сільської Ради було занесено:

с. Зінці

с Караванівка

с Колодіївка

с Копили

с Терешки

х Безручки

х Вовківка

х Дубинки

х Клюшники

х Мале Микольське

х Цюрівка

Ліквідовані прилеглі населені пункти до с. Терешки ред.

Згодом деякі з населених пунктів зупинили своє самостійне існування і перешли до складу сусідніх більших селищ. Абетковий покажчик знятих з обліку населених пунктів Полтавської областів період з 1946 по 1960 рр.

х. Караванівка Полтавського району [ст 372]

х. Колодіївка Полтавського району [ст 373]

Абетковий покажчик знятих з обліку населених пунктів Полтавщини в період з 1960 по 1965 рр.

с. Вовківка Полтавського району, [ст 378]

х. Цюрівка Полтавського району [ст 376]

Нова історія ред.

Після війни село довго відбудовувалося. Ще до середини 1960 років тут не було ні лікарні, ні школи, навіть промислових підприємств не було і люди повинні були їздити на роботу до м. Полтава. Автомобілів також не було, а тих хто мав велосипед називали "куркулем”.

Велику площу в Терешках займав кар’єр в якому брали пісок для будівництва. У 1969 році в село почали приїжджати болгари, які працювали в кар’єрі. З часом вони перевезли сюди свої родинидля яких почали будувати спочатку дерев’яні бараки та хати потім гуртожиток. Також була лише одна залізнична лінія, а з часом побудували ще одну зустрічну смугу.

На кінець 1960 –х років ХХ століття відбулися зміни в структурі села. На його околиці почали будуватися промислові підприємства, виникла проблемажитла для будівельників. Перший п’ятиповерховий будинок було здано в експлуатацію 1972 році. У 1974 році – відкрито перший дитячий садок "Пролісок”,а в 1988 році – середню школу.

Рішенням(ст 80) Полтавського облвиконкому від 30 грудня 1986 р. утворено Терешківську сільраду з центром у с. Терешки.

Економіка ред.

ТОВ «Інстайл» - виробництво і реалізація алмазного інструменту.
ТОВ «Виробниче підприємство Компресорно-ремонтний механічний завод».
«Комбінат виробничих підприємств», ВАТ.
«Полтава-Сад», ТОВ.
ТОВ «Полтавський Каменяр-2002».
ПрАТ «Терешківський Зернокомбінат»
ДП «Терешківський ЗБК»
ПАТ "УМС-23"
ТОВ «Полтава-євробуд» - будівництво та облаштування доріг

Об'єкти соціальної сфери ред.

Школа.
Дитячий садок.
Відділення Нової Пошти

Транспорт ред.

Дві залізничні гілки з Полтави на Кременчук і Красноград проходять через село Терешки. У межах села або біля нього є три залізничні платформи:

З.п. Терешки (лінія Полтава—Кременчук)
З.п. 3 км і з.п. Копили (лінія Полтава—Красноград)

Кожні 35 хвилин в село і з села прибуває і відходить рейсовий автобус «Полтава АС2 - Терешки». Так само через селище проходять автобусні маршрути на Безручки, Микільське, Кашубівку, Минівку.