Теоделінда де Богарне

Теоделінда де Богарне або Теоделінда Лейхтенберзька (фр. Theodelinde de Beauharnais, Theodelinde de Leuchtenberg; 13 квітня 18141 квітня 1857) — принцеса Лейхтенберзька, донька Ежена де Богарне, герцога Лейхтенберзького, та Августи Баварської, дружина Вільгельма Вюртемберзького.

Теоделінда де Богарне
фр. Théodelinde de Beauharnais
Народилася 13 квітня 1814(1814-04-13)
Мантуя
Померла 1 квітня 1857(1857-04-01) (42 роки)
Штутгарт
Поховання Людвігсбурзька резиденція
Країна  Франція
 Королівство Вюртемберг
Діяльність політична діячка
Знання мов німецька
Титул принцеса Лейхтенберзька
Конфесія католицтво
Рід Богарне
Батько Ежен Богарне
Мати Авґуста Баварська
Брати, сестри Eugénie de Beauharnaisd, Амелія Лейхтенберзька, Жозефіна Лейхтенберзька, Максиміліан Лейхтенберзький, Auguste de Beauharnaisd і Carolina Clotilde de Beauharnaisd
У шлюбі з Вільгельм Вюртемберзький
Діти Августіна Євгенія Урахська[1], Princess Eugenie of Urachd[1], Princess Marie of Urachd[1] і Матильда Августа Урахська

Біографія ред.

Теоделінда Луїза Євгенія Августа Наполеона народилася 13 квітня 1814 в Мантуї. Вона була п'ятою дитиною в родині віце-короля Італії Ежена де Богарне та його дружини Августи Баварської, що була донькою короля Баварії Максиміліана I. У батьків новонародженої вже були три доньки і син.

20 квітня 1814 в Мілані спалахнуло повстання проти французів. 26 квітня Ежен із родиною поспіхом перебрався до Мюнхену, де знайшов притулок у свого тестя. Згідно з договором у Фонтенбло принцу Ежену де Богарне було надано 5 мільйонів франків за відмову від його італійських володінь. Титулу віце-короля він також позбавлялся, а його діти вже не мали права називатися принцами та принцесами Франції та Італії.

Невдовзі у в родині з'явився ще один син, якого нарекли Максиміліаном та донька, що прожила лише тиждень.

Від 1817 року Теоделінда носила титул принцеси Лейхтенберзької, оскільки її батько придбав у Максиміліана I князівство Ейхштетт та отримав титул герцога Лейхтенберзького. 1823 року її старша сестра Жозефіна від'їхала до Скандинавії, пошлюбившись із шведським кронпринцом Оскаром. Батько помер наступного року від апоплексичного удару.

 
Вівтар церкви Св. Михайла

Сама Теоделінда Луїза вийшла заміж пізніше за всіх братів та сестер, лише коли їй виповнилося 26 років. 8 лютого 1841 року у Мюнхені вона взяла шлюб із графом Вюртемберзьким Вільгельмом. Щоб одружитися з Теоделіндою наречений перейшов у католицтво. У пари народилося четверо доньок:

  • Августіна Євгенія (1842—1916) — пошлюблена із Рудольфом Енценберзьким, а згодом — з графом Тюн та Гогенштайн Францем Йозефом, мала п'ятьох дітей від двох шлюбів.[2]
  • Марія Жозефіна (1844—1864) — померла неодруженою у віці 19 років.
  • Євгенія Амалія (1848—1867) — померла неодруженою у віці 19 років.
  • Матильда Августа (1854—1907) — одружена з Паоло Альтьєрі, принцом Віано, мала із ним п'ятьох синів та трьох доньок.[3]

1 квітня 1857 року Теоделінда Лейхтенберзька померла вранці у Штутгарті. Її тіло було поховане у каплиці королівського замку у Людвігсбурзі. Серце принцеси перенесено до склепіння Віттельсбахів у церкві Святого Михайла в Мюнхені, де покояться її батьки.

Родинне дерево ред.

Франсуа де Богарне
 
Марія Анна Півар де Шатійо
 
Жозеф-Гаспар де Таше де ля Пажері
 
Роза-Клер дю Верже де Саннуа
 
Фрідріх Міхаель Цвайбрюкенський
 
 
Марія Франциска Зульцбахська
 
 
Георг Гессен-Дармштадтський
 
 
Марія Луїза Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александр де Богарне
 
 
 
 
 
 
Жозефіна де Таше де ля Пажері
 
 
 
 
 
 
Максиміліан I
 
 
 
 
 
 
Августа Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ежен Богарне
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Августа Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Теоделінда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. Генеалогія Августіни Євгенії [1]
  3. Генеалогія Матильди [2]

Література ред.

  • Arnold McNaughton: The Book of Kings: A Royal Genealogy, London, 1973

Посилання ред.