Вікіпедія

Таро Райдера — Вейта

Таро Райдера–Вейта — широко популярна колода для читання карт таро.[1][2] Вона також відома як Таро Вейта–Сміт,[3] Таро Райдера–Вейта–Сміт[4][5] або Таро Райдера.[4] Колоду створили двоє членів Герметичного Ордену Золотої Зорі. Вчений та містик А. Е. Вейт розробив інструкції, а Памела Колман Сміт проілюструвала її. Вперше колоду видрукувала компанія Райдер у 1909 році. Колода відтоді неодноразово перевидавалась, а також надихнула послідовників на створення численних варіацій та імітацій.[6][7] За оцінками, існує понад 100 мільйонів копій колоди в більш ніж 20 країнах.[8]

Артур Вейт та Памела Колман Сміт

Загальна інформація ред.

Хоча зображення видаються простими, їхні деталі та фон насичені глибоким символізмом. Частково зображення нагадують ті, що зустрічались у старіших колодах, проте загалом карти Вейта-Сміт суттєво відрізняються від своїх попередників. Християнські образи було видалено з одних карт, а в інші — додано. Наприклад, карта «Папесса» стала «Верховною жрицею» і більше не містить папської тіари, карта «Закохані», що раніше містила зображення середньовічної сцени, де одягнені чоловік та жінка отримують благословення від вельможі чи священнослужителя тут зображає оголених Адама і Єви в Едемському саду, а туз чаш зображає голуба, що несе причасний хліб. Молодші аркани Сміт проілюструвала алегоричними сценами, проте попередні колоди (за кількома рідкісними винятками) мали досить простий графічний дизайн.[9]

Маг і окультист XIX століття Еліфас Леві[10][11], а також вчення Герметичного Ордену Золотої Зорі[12] значним чином вплинули на символізм та ілюстровані образи колоди. Аби врахувати астрологічні відповідності, яких навчає Золота Зоря, Вейт запровадив кілька нововведень у колоду. Він змінив порядок карт Сили та Справедливості так, щоб Сила відповідала Леву, а Справедливість — Терезам.[13][14] Він також заснував карту «Закохані» на італійських колодах таро, які містять двох осіб і ангела, щоб створити зв'язок із Близнюками[13].

Старші аркани ред.

Молодші аркани ред.

Палі ред.

Чаші ред.

Мечі ред.

Монети ред.

Публікації ред.

 
Оригінальний дизайн зворотної сторони карт із трояндами та ліліями 1909 року

Вперше, карти були опубліковані в грудні 1909 року видавцем William Rider & Son у Лондоні.[9][13] Перше видання було дуже обмеженим. На сорочці зображався візерунок із троянд та лілій. У березні 1910 року було надруковано значно більший наклад із кращою якістю карт та дизайном звороту, що нагадував тріщини на висохлій землі. Це видання, яке часто називають колодою «А», виходило з 1910 по 1920 рік. Райдер продовжував публікувати колоду в різних виданнях до 1939 року, потім знову з 1971 по 1977 рік.

Усі видання Райдера до 1939 року продавались із невеликим посібником, написаним А. Е. Вейтом, що містив огляд традицій та історії карт, тексти про тлумачення та розширені описи їхніх символів. Перша версія цього посібника була опублікована в 1909 році під назвою «Ключ до таро». Через рік була видана переглянута версія «Ілюстрований ключ до таро», яка містила чорно-білі відтиски з усіх сімдесятьох вісьмох ілюстрацій Сміт.

У 2009 році компанія US Games Systems опублікувала пам'ятну колоду під назвою «Столітня колода Сміт і Вейта» («The Smith-Waite Centennial Deck») у складі Пам'ятного набору Памели Колман Сміт, присвяченого сотій річниці колоди 1909 року.[15] Зокрема, у цій колоді ім'я Сміт поміщено першим і вилучено ім'я видавця (Райдер). У цьому ключі деякі сучасні читачі таро називають оригінальну колоду та її різні ітерації «колодою Сміт і Вейта», щоб віддати належне внеску Сміт до створення колоди.[16]

Авторське право ред.

Оригінальна версія таро Райдера-Вейта є загальнодоступною в усіх країнах, де термін дії авторського права складає 70 років або менше після смерті останнього співавтора. Це стосується й Сполученого Королівства, де вперше опублікували колоду.[17]

У Сполучених Штатах колода стала частиною суспільного надбання у 1966 році (публікація + 28 років + поновлення 28 років), відтак американські митці вільно використовували її у власних медіапроєктах. Компанія US Games Systems подала претензію щодо авторських прав на свою оновлену версію колоди, опубліковану в 1971 році, але це стосується лише нового матеріалу, доданого до попередньої роботи (наприклад, зображення на зворотах карт або коробці чи пакуванні).

Примітки ред.

  1. ↑ Giles, Cynthia (1994). The Tarot: History, Mystery, and Lore. New York: Simon & Schuster. с. 46. ISBN 0671891014.
  2. ↑ Visions and Prophecies. Alexandria, Virginia: Time-Life Books. 1988. с. 142.
  3. ↑ Katz, Marcus; Goodwin, Tali (2015). Secrets of the Waite-Smith Tarot. Llewellyn Publications. ISBN 978-0738741192.
  4. ↑ а б Michelsen, Teresa (2005). The Complete Tarot Reader: Everything You Need to Know from Start to Finish. Llewellyn Publications. с. 105. ISBN 0738704342.
  5. ↑ Graham, Sasha (2018). Llewellyn's Complete Book of the Rider–Waite–Smith Tarot. Llewellyn Publications. ISBN 978-0738753195.
  6. ↑ Kaplan, Stuart R. (2018). Pamela Colman Smith: The Untold Story. Stamford, Connecticut: U.S. Game Systems. с. 371. ISBN 9781572819122.
  7. ↑ Dean, Liz (2015). The Ultimate Guide to Tarot: A Beginner's Guide to the Cards, Spreads, and Revealing the Mystery of the Tarot. Beverly, Massachusetts: Fair Winds Press. с. 9. ISBN 978-1592336579.
  8. ↑ Ray, Sharmistha (23 березня 2019). Reviving a Forgotten Artist of the Occult. Hyperallergic. Процитовано 14 березня 2021.
  9. ↑ а б Kaplan, Stuart R. (2018). Pamela Colman Smith: The Untold Story. Stamford, Connecticut: U.S. Game Systems. с. 74–76. ISBN 9781572819122.
  10. ↑ Place, Robert M. (14 травня 2015). Levi's Chariot and Smith's Chariot Versus Waite's Chariot. Tarot & Divination Decks with Robert M Place (англ.). Процитовано 21 серпня 2020.
  11. ↑ Place, Robert M. (7 серпня 2015). Smith, Waite, Levi, and the Devil. Tarot & Divination Decks with Robert M Place (англ.). Процитовано 21 серпня 2020.
  12. ↑ Decker, Ronald; Dummett, Michael (2019). A History of the Occult Tarot. London: Duckworth. с. 139—141. ISBN 9780715645727.
  13. ↑ а б в Jensen, K. Frank (2005). The Early Waite–Smith Tarot Editions. The Playing-Card. The International Playing Card Society. 34 (1): 26—50.
  14. ↑ Decker, Ronald; Dummett, Michael (2019). A History of the Occult Tarot. London: Duckworth. с. 82—84. ISBN 9780715645727.
  15. ↑ The Pamela Colman Smith Commemorative Set.
  16. ↑ Pamela Colman Smith Was the Artist and Occultist Who Designed the Iconic Tarot Deck. Why Has No One Ever Heard Her Name?. 26 серпня 2022.
  17. ↑ Ownership of copyright works - Detailed guidance. GOV.UK. 19 серпня 2014. Процитовано 28 вересня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таро_Райдера_—_Вейта&oldid=42089895