Талісман (роман)
«Талісман» (англ. The Talisman) — історичний роман шотландського письменника Вальтера Скотта, присвячений подіям Третього хрестового походу.
| Талісман | ||||
|---|---|---|---|---|
| The Talisman | ||||
 | ||||
| Жанр | історична белетристика | |||
| Форма | роман | |||
| Тема | Третій хрестовий похід | |||
| Автор | Вальтер Скотт | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1825 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Шотландія | |||
| Видавництво | Archibald Constabled | |||
| Цикл | Tales of the Crusadersd | |||
| Попередній твір | The Betrothedd | |||
| У «Гутенберзі» | 1377 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Вперше опубліковано 1825 року. Разом з романом «Заручена» входить до циклу «Розповіді хрестоносців».[1] Вважається першим романом у англійській літературі, де мусульман зображено у позитивному світлі.[2]
У передмові до «Талісману» автор пояснював, чому обрав таку назву для свого твору: на заході Шотландії розповідають історію про талісман, який колись належав знатному хрестоносцю. Вважалось, що талісман діє як засіб проти лихоманки. Ця реліквія, пише Вальтер Скотт, збереглась до його часів й «навіть все ще служить предметом поклоніння».[3]
Сюжет ред.
Дія відбувається у Палестині під час перемир'я, укладеного між військами хрестоносців і султаном Саладіном. У таборі хрестоносців панує розбрат. Річард Левине Серце прикутий до ліжка лихоманкою, а його прибічники, що втомились від війн, починають сумніватись в успіху походу. Європейських володарів, зокрема, австрійського герцога Леопольда й короля Франції Філіпа ображає зверхність й гарячність Річарда, який не виявляє належної поваги до інших королів. Гросмейстер Ордену тамплієрів налаштований ще рішучіше: він планує вбивство Річарда.
Роман починається з того, що бідний, але шляхетний шотландський лицар Кеннет їде через пустелю, щоб відвезти святому старцеві Теодорику Енгаддійському секретне послання від очільників хрестоносного воїнства (за посередництва святого королі хотіли у таємниці від Річарда встановити тривалий мир із Саладіном). Дорогою він вступає до двобою з одиноким сарацином. Зрозумівши, що сили в битві рівні, Кеннет і сарацин, що назвався іменем Шеєркоф, продовжили путь разом. Кеннет благополучно доставив послання Теодоріку, а до табору повернувся разом з особистим лікарем Саладіна. Султан, довідавшись про хворобу Річарда Левине Серце, послав мавританського лікаря (ель-хакіма) з магічним талісманом, що дарує людям чудесне зцілення. Талісман дійсно допомагає королю.
Тим часом один з очільників хрестоносців граф Конрад Монсерратський,[4] що мріяв стати королем Єрусалимським й остерігався суперництва за титул з Річардом, вирішує налаштувати проти нього інших монархів. Він натякає герцогу Леопольду, що австрійський прапор в центрі табору розташований нижче за англійський, й картинно скаржиться: «Я не сумніваюсь, що у вас є вагомі причини підкорятись англійському пануванню». Розгніваний Леопольд («Мені — підкорятись?») збирає васалів і рухається до пагорбу. Конрад Монсерратський поспішає повідомити Річарду, буцімто ерцгерцог збирається скинути прапор Англії та замість нього поставити свій власний. Річард поспішає до пагорбу, де ображає Леопольда, втоптуючи австрійський прапор в землю. Остерігаючись, що мстивий герцог постарається вночі зробити те саме з англійським прапором, він доручає лицарю Кеннету охороняти прапор. Той радий нагоді довести перед королем свою відданість й хоробрість.
Однак вночі примхлива дружина Річарда Беренгарія вирішує поглузувати з Кеннета. Вона надсилає йому каблучку наче від імені Едіт Плантагенет, родички Річарда, яка була Дамою серця Кеннета. Він не може знехтувати наказом своєї Дами й залишає пост, лишаючи біля нього свого собаку. Коли ж Кеннет дізнається, що то був лише жарт і повертається, прапор вже викрадено, а собаку смертельно поранено. Річард наказує стратити Кеннета, незважаючи на благання Беренгарії та леді Едіт, однак, він змушений поступитись полоненим лікареві Саладіна, оскільки той врятував королю життя. У таборі ель-хакіма Кеннет дізнається, що цей лікар і сарацинський воїн Шеєркоф — одна й та сама особа.
За порадою ель-хакіма, Кеннет у образі негритянського раба повертається до англійського табору. З допомогою вірного собаки йому вдається виявити й розкрити викрадача прапора — ним виявляється не герцог Леопольд, а Конрад Монсерратський. Щоб відновити втрачену честь, Кеннет має битись з ним у лицарському поєдинку, який проводять за допомогою Саладіна. Султан допомагає обрати поле бою та організовує Річардові Левине Серце пишну зустріч. Виявляється, що Саладін і є Шеєркоф, він же лікар з талісманом.
В бою Кеннет легко долає суперника. Виявляється, що й він — не безславний воїн, а Давид Шотландський, граф Хантінгдон, спадковий принц Шотландії. Граф Монсерратський зізнається у викраденні англійського прапора й хоче перед смертю побачити духовника, щоб сповідатись. Гросмейстер Ордену тамплієрів, який був з Конрадом у дружніх стосунках, злякався, що той може на сповіді видати їхні плани з убивства Річарда. Тому гросмейстер самостійно прокрадається до намету Конрада та заколює того кинджалом. Злочин бачить один із слуг Саладіна й доповідає султану, тоді на пируванні гросмейстер гине від руки Саладіна. В кінці роману Кеннет, тепер Давид Шотландський, вступає у шлюб з Едіт Плантагенет, й у подарунок молодим Саладін надсилає знаменитий талісман, що лікує хвороби. Річард же змушений залишити Палестину, оскільки більшість його прибічників вирішили залишити хрестоносне військо та повернутись до Європи.
Персонажі ред.
1841 р., Версаль
Центральними героями твору є король Англії Річард Левине Серце й султан Саладін. Їх образи сучасники Вальтера Скотта вважали найвдалішими в романі.[2] У передмові письменник розповідав, що йому був цікавий контраст між цими героями:
Християнський та англійський монарх виявив тоді жорстокість й нестриманість східного султана, в той час як Саладін проявив крайню обачливість та розсудливість європейського государя, й обидва вони намагались обійти один одного у лицарській хоробрості й шляхетності. Цей несподіваний контраст дає, на мою думку, матеріал для роману, що являє особливий інтерес.[3]
Практично всі дійові особи роману є реальними історичними персонажами, за винятком видуманої родички Річарда Едіт Плантагенет. Історія ймовірного шлюбу Едіт з Саладіном має історичну першооснову: для примирення з Саладіном Річард був готовий видати заміж за Аль-Аділя (брата Саладіна) свою сестру Іоанну, королеву Сицилії. В дійсності Давид Шотландський був одружений з Матильдою Честерською, дочкою Г'ю де Кевільока, графа Честеру. Цей факт викликав численні суперечки про те, чи припустимо до історичної прози вводити видуманих персонажів й чи не буде це спеціальним введенням читачів у оману.[2]
Екранізації ред.
«Талісман» було кілька разів екранізовано. У 1923 році було знято німий фільм «Річард Левине Серце» (англ. King Richard the Lion-Hearted). У 1954 році вийшов фільм «Річард Левине Серце» (англ. King Richard and the Crusaders, «Король Річард і хрестоносці»), де головні роли виконують Рекс Харрісон, Вірджинія Майо, Джордж Сандерс та Лоренс Харві. Однойменний фільм («Річард Левине Серце») було знято у Росії 1992 року, в ролях — Армен Джигарханян, Сергій Жигунов та Олександр Балуєв. Існує також британський телесеріал 1980 року, заснований на сюжеті роману.
Примітки ред.
- ↑ Романтизм: Англійська література першої половини XIX ст. 1989. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 січня 2011.
- ↑ а б в The Talisman (Tales of the Crusaders) (англійською) . Edinburgh University Library. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 січня 2011.
- ↑ а б Вальтер Скотт. Предисловие к «Талисману» // Талисман. — М : Детская литература, 1991. — 368 с. — ISBN 5-08-003088-7. (рос.)
- ↑ Вальтер Скотт назвав персонажа Конрадом Монсерратським замість Монферратського, оскільки, здійснюючи історичне дослідження, переплутав літери англ. s («с») та англ. f («ф»).
Посилання ред.
- Повний текст роману [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.](рос.) у Бібліотеці Максима Мошкова.
- The Talisman. 1377 у проєкті «Гутенберг»