Сьоґунат Муроматі
Сьоґуна́т Мурома́ті (яп. 室町幕府 — муроматі бакуфу, 1338—1573) — самурайський уряд на чолі з сьоґунами з роду Асікаґа. За іменем цього роду він також знаний як сьоґунат Асікаґа (яп. 足利幕府 — асікаґа бакуфу).
| Сьоґунат Муроматі | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 7 червня 1336 |
|---|---|
| Названо на честь | Muromachi Streetd |
| Засновник | Асікаґа Такаудзі |
| Посада керівника організації | Сьоґун |
| Континент | Азія |
| Країна | Японія |
| Столиця | Хейан-кьо |
| Адміністративна одиниця | Провінція Ямашіро |
| Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці | Кіото |
| Форма правління | Феодалізм |
| Валюта | Japanese mond і Рьо (міра) |
| Дочірня організація | Mandokorod, Самурай-докоро і Monchū-jod |
| Розташування штаб-квартири | Muromachi Palaced |
| Замінений на | режим Одиd і Hosokawa governmentd |
| На заміну | Реставрація Кемму |
| Історичний період | Період Муроматі |
| Час/дата припинення існування | 25 серпня 1573 |
 Сьоґунат Муроматі у Вікісховищі | |
Часи правління сьоґунів Асікаґа називають періодом Муроматі, за назвою району Муромачі в місті Кіото, у якому розташовувалась урядова резиденція.
Засновником цього сьоґунату є Асікаґа Такаудзі, який допоміг імператору повалити попередній самурайський уряд в Камакура. Нові сьоґуни ділили частину своїх повноважень із імператорським двором, тому їх уряд був слабший за Камакурський. Владу на місцях контролювали призначені урядом самураї або місцева знать, які згодом переросли у формально незалежних воєнних правителів даймьо. Посилення відцентрових тенденцій призвело до початку міжусобиць в країні — періоду Сенґоку.
У 1573 один із регіональних даймьо, Ода Нобунаґа, вигнав останнього 15-го сьоґуна Ашікаґа Йосіакі зі столиці і поклав край існуванню сьоґунату. У 1588 році Йосіакі повернув титул сьоґуна імператорському двору.
Сьоґуни ред.
| Українською | Японською | Роки життя | Роки правління | |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Асікаґа Такаудзі | 足利尊氏 | 1305—1358 | 1338—1358 |
| 2 | Асікаґа Йосіакіра | 足利義詮 | 1330—1367 | 1358—1367 |
| 3 | Асікаґа Йосіміцу | 足利義満 | 1358—1408 | 1368—1394 |
| 4 | Асікаґа Йосімоті | 足利義持 | 1386—1428 | 1394—1423 |
| 5 | Асікаґа Йосікадзу | 足利義量 | 1407—1425 | 1423—1425 |
| 6 | Асікаґа Йосінорі | 足利義教 | 1394—1441 | 1429—1441 |
| 7 | Асікаґа Йосікацу | 足利義勝 | 1434—1443 | 1442—1443 |
| 8 | Асікаґа Йосімаса | 足利義政 | 1436—1490 | 1449—1473 |
| 9 | Асікаґа Йосіхіса | 足利義尚 | 1465—1489 | 1473—1489 |
| 10 | Асікаґа Йосікі | 足利義材 | 1466—1523 | 1490—1493 |
| 11 | Асікаґа Йосідзумі | 足利義澄 | 1480—1511 | 1494—1508 |
| 10 вдруге |
Асікаґа Йосітане | 足利義稙 | див. Йосікі | 1508—1521 |
| 12 | Асікаґа Йосіхару | 足利義晴 | 1511—1550 | 1521—1546 |
| 13 | Асікаґа Йосітеру | 足利義輝 | 1536—1565 | 1546—1565 |
| 14 | Асікаґа Йосіхіде | 足利義栄 | 1538—1568 | 1568 |
| 15 | Асікаґа Йосіакі | 足利義昭 | 1537—1597 | 1568—1573 |
Див. також ред.
Бібліографія ред.
 |
Імена в цій статі транслітеровані з японської із застосуванням системи Бондаренка 1999 року |
- Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5