Сульфати (мінерали)
Сульфати — клас мінералів, які у своєму складі містять сульфат-йон (SO42−). Належить до мінеральних солей.
Загальний опис ред.
Основа структури сульфатів — аніони [SO4]2-, які разом з катіонами Ca, Sr, Ba, Pb та ін. створюють єдину структуру. У природі відомо близько 190 мінеральних видів сульфатів, які хімічно являють собою або прості безводні солі, або (частіше) прості і подвійні солі з конституційною і кристалізаційною (кристалогідрати) водою або з додатковими аніонами. Найпоширеніші природні сульфати — барит, целестин, ангідрит, ґіпс, алуніт, мірабіліт, тенардит, ярозит, полігаліт. Більшість природних сульфатів мають острівні кристалічні структури. На частку сульфатів припадає ~0,5 % маси земної кори.
- Твердість 2—3,5
- Густина 1,5—6,4
- Забарвлення різноманітне, у більшості світлі вкраплення.
- Показник заломлення 1,44-1,88, у більшості випадків низьке.
- Більшість сульфатів добре розчині у воді.
Генезис ред.
Сульфатні мінерали зазвичай зустрічаються в первинних середовищах осадження евапоритів, як жильні мінерали в гідротермальних жилах, та як вторинні мінерали в зоні окиснення родовищ сульфідних мінералів. Утворюються в умовах підвищеної концентрації кисню і при відносно низьких температурах, поблизу земної поверхні, головним чином шляхом осадження з вод соляних озер і лагун та в зонах гіпергенезу в районах з аридним кліматом. Частина сульфатів виникає при гідротермальних процесах і в зоні окиснення рудних родовищ. Здебільшого сульфати-мінерали екзогенні (випаровування), хемогенні (у родовищах солей). Сульфати Cu, Zn та інших близьких елементів утворюються при руйнуванні сульфідів.
Класифікація ред.
За Класифікацією мінералів Нікеля — Штрунца[1] розрізняють[2]:
- 07 — Сульфати, селенати і телурати
- 07.A — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, без H2O
- 07.B — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, без H2O
- 07.C — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, з H2O
- 07.D — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, з H2O
- 07.E — ураніл-сульфати
- 07.F — хромати
- 07.G — молібдати, вольфрамати та ніобати
- 07.H — уран- та ураніл-молібдати та вольфрамати
- 07.J — тіосульфати
- 07.X — сульфати (селенати та ін.), некласифіковані Штрунцем
Міжнародна мінералогічна асоціація IMA/CNMNC запропонувала нову ієрархічну схему (Mills та ін., 2009), використовуючи класи Нікеля — Штрунца (10 видання).
На найвищому рівні цієї класифікації мінеральні види класифікуються в першу чергу за основним аніоном (O2−, S2− і т. д.), аніонним комплексом (OH−, SO2−
4, CO2−
2, PO3−
4, BxOZ−
y, SixOZ−
y і т. д.) або за відсутністю аніону (самородні елементи) в класи. Найбільш поширеними мінеральними класами є: самородні елементи, сульфіди, сульфосолі, галогеніди, оксиди, гідроксиди, арсеніти (з антимонітами, бісмутитами, сульфітами, селенітами і телуритами включно), карбонати, нітрати, борати, сульфати, хромати, молібдати, вольфрамати, фосфати, арсенати, ванадати, силікати і органічні сполуки.
Розрізняють:
- сульфаталофан (суміш алофану та алюмінату),
- сульфат кальціє-калієвий,
- сульфат-вапняно-калієвий (сингеніт),
- сульфат кальцію (ґіпс),
- сульфат-канкриніт (вишневіт — різновид канкриніту, в якому аніон [CO3]−2 частково заміщений аніонами [SO4]2- і Cl-, a натрій калієм),
- сульфатмаріаліт (маріаліт сульфатистий),
- сульфатмейоніт (мейоніт сульфатистий),
- сульфатмонацит (монацит сульфатистий),
- сульфат свинцю (англезит),
- сульфатскаполіт (скаполіт сульфатистий),
- сульфат стронцієвий (целестин),
- сульфатфериторит (торит залізно-сульфатистий).
Приклади мінералів класу ред.
- Барит BaSO4
- Целестин SrSO4
- Англезит PbSO4
- Ангідрит CaSO4
- Ганксит[en] Na22K(SO4)9(CO3)2Cl
- Гіпс CaSO4·2H2O
- Халькантит CuSO4·5H2O
- Кізерит MgSO4·H2O
- Starkeyite MgSO4·4H2O
- Hexahydrite MgSO4·6H2O
- Епсоміт MgSO4·7H2O
- Меридіаніїт[en] MgSO4·11H2O
- Мелантерит FeSO4·7H2O
- Антлерит Cu3SO4(OH)4
- Брошантит Cu4SO4(OH)6
- Alunite KAl3(SO4)2(OH)6
- Ярозит KFe3(SO4)2(OH)6
- Шауртеїт Ca3Ge4+[(OH)6(SO4)2]•3H2O.
- Шайрерит Na21(SO4)7F6Cl.
Використання ред.
Деякі з сульфатів видобувають для різних технічних цілей (гіпс, барит та ін), для хімічної промисловості (мірабіліт та ін), як руди Mg та ін.
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
Примітки ред.
- ↑ Класифікація Штрунца на webmineral.com [Архівовано 27 Липня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Чинна схема Нікеля — Штрунца (10 видання) поділяє мінерали на десять класів, які, в свою чергу, поділяються на відділи, сімейства та групи за хімічним складом та кристалічною структурою.