Вікіпедія

Султанат Могадішо

Султанат Могадішо
Saldanadda Muqdisho
سلطنة مقديشو
султанат
9 століття – 13 століття →
Місто Могадішо на середньовічній мапі


Столиця Могадішо
Мова(и) сомалі, арабська
Релігія іслам
Форма правління монархія
Султан
сьогодні частина СомаліСомалі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Могадішо (значення).

Султанат Могадішо (сом. Saldanadda Muqdisho , араб. سلطنة مقديشو‎) (період 9- 13 століття), також відомий як Королівство Магадазо,[1] середньовічна держава з центром на півдні Сомалі . Була одною з визначніших держав Африканського Рогу під владою Фахр ад-Діна, перш ніж стати частиною розширюваної Імперії Аджурану в 13 столітті. Султанат Могадішо підтримував розгалужену торгову мережу, домінував у регіональній торгівлі золотом, карбував власну монету та залишив велику архітектурну спадщину на сучасному півдні Сомалі.[2]

Вхід в кораловий кам'яний будинок у Могадішо.

Етнічне походження засновників Могадішо було предметом багатьох дискусій сомалійських досліджень . І. М. Льюїс стверджував, що місто було засноване та керувалося радою арабських та перських сімей.[3][4] . Але зараз загальновизнано, що на узбережжі Сомалі, на той час, вже існували громади з місцевими африканськими елітами, у яких арабські та перські сім'ї повинні були просити дозволу поселитися у своїх містах.[5]

Це підтверджується грецьким документом І століття нашої ери " Перипл Еритрейського моря", де детально описуються численні розвинені портові міста в стародавньому Сомалі, а також ототожнення давнього Сарапіона з містом, де згодом виникне Могадішу.[6] Коли Ібн Баттута відвідав Султанат у 14 столітті, він визначив султана як людину барбарійського походження[7], що є давнім терміном для опису предків сомалійського народу . На думку Росса Е. Данна, ні Могадішо, ні будь-яке інше місто на узбережжі не можна вважати анклавами арабів або персів, тому що насправді вони були африканськими містами.[8]

Історія ред.

Султанат Могадішо ред.

Протягом багатьох років Могадішо функціонував як найвидатніше місто в Білад аль-Барбар ("Країна берберів "), як середньовічні носії арабської мови називали узбережжя Сомалі.[9][10][11][12] Після свого візиту до міста сирійський історик 12-го століття Якут аль-Хамаві (колишній раб грецького походження) написав глобальну історію багатьох місць. Він відвідав Могадішо, і назвав його найбагатшим і найпотужнішим містом та центром Ісламу на всьому узбережжі Індійського океану.[13][14]

Під час археологічних розкопок було знайдено багато монет з Китаю, Шрі-Ланки та В'єтнаму . Більшість китайських монет датуються династією Сун, хоча, за словами Річарда Панкхерста, монети династій Мін та Цин також знаходили[15]

Аджуранський султанат ред.

 
Вежа Альмнара, Могадішо.

На початку 13 століття Могадішу разом з іншими прибережними та внутрішніми сомалійськими містами на півдні Сомалі та східній Абіссінії потрапив під контроль Аджуранського султанату та пережив ще один Золотий Вік.[16] До 1500-х років Могадішо вже не був васальною державою і став повноцінним Аджуранським містом. Сім'я Мудуффар, з Аджурану заснувала в місті династію, таким чином, об'єднавши, обидва державних утворення на наступні 350 років.[17]

Під час подорожей Ібн Саїд аль-Магрібі (1213—1286) зазначав, що місто Могадішо вже стало провідним ісламським центром у регіоні.[18] На час появи марокканського мандрівника Ібн Баттути на сомалійському узбережжі в 1331 році місто було в зеніті свого процвітання. Він описав Могадішо як «надзвичайно велике місто» з багатьма багатими купцями, яке славилося своїми високоякісними тканинами, які, серед іншого, експортувалися до Єгипту .[19][20] Він також зазначає гостинність жителів Могадішо та те, як місцеві жителі гостинно приймають мандрівників у себе в оселях, щоб допомогти місцевій економіці. Після прибуття в гавань Могадішо маленькі човни підходили до судна, що прибуває, і місцеві мешканці пропонували їжу та запрошення до оселі торговцям на кораблі. Якщо купець приймав таку пропозицію, то він був зобов'язаний поселитися в будинку цієї людини і прийняти їх послуги в якості агента з продажу у будь-якої справі, яку вони здійснювали в Могадішо[21] Баттута додав, що містом правив сомалійський султан Абу Бакр ібн Шейх'Умар[22][23] який був мавром і вільно розмовляв місцевою сомалійською говіркою або Банадірі (або, як іменовав її Ібн Баттута,- Бенадір).[24] Султан також мав свиту візирів (міністрів), юридичних експертів, командирів, королівських євнухів та інших чиновників. Ібн Халдун (1332—1406) зазначав у своїй книзі, що Могадішо був величезним метрополісом . Він також стверджував, що в місті мешкало багато заможних купців .[25]

В цей період жив Абд аль-Азіз аль-Могадіші, одна з визначних фігур султанату, якого Ібн Баттута[26][27][28] називав губернатором і правителем Мальдівів[26][27][28] Його ім'я носила мечеть, яка протягом столітть залишалася одною з провідних архітектурних ознак міста.[29]

 
Селадонова ваза епохи династії Юань з Могадішо .

Султанат Могадішо направив послів до Китаю для встановлення дипломатичних зв'язків, створивши першу в історії африканську спільноту в Китаї, і найбільш відомим був Саїд аль-Могадіші, який був першим африканцем, який ступив на землю Китаю . Натомість імператор Йонг Ле, третій імператор династії Мін (1368—1644), відправив один з найбільших флотів в історії для торгівлі з султанатом. Флот під керівництвом знаменитого Чжен Хе прибув до Могадішо, в часи коли місто було в зеніті. Поряд із золотом, ладаном і тканинами, Чжен повернувся до Китаю в перше в історії з дикими тваринами Африки, серед яких були бегемоти, жирафи та газелі .[30][31][32][33]

Васко Да Гама, який мандрував в цих краях в 15 столітті, зазначав, що це було велике місто з будинками висотою чотири-п'ять поверхів і великими палацами в центрі, а також безліччю мечетей з циліндричними мінаретами. У 16 столітті Дуарте Барбоза зазначив, що багато кораблів з королівства Камбая плавали до Могадішо з тканинами та спеціями, за які вони натомість отримували золото, віск та слонову кістку . Барбоза також наголошував на великій кількості м'яса, пшениці, ячменю, коней та фруктів на прибережних ринках, що приносило величезні прибутки купцям. Могадішо, як центр потужного ткацького промислу, відомий як toob benadir (орієнтований на ринки Єгипту та Сирії)[34] разом із Маркою та Баравою також служив транзитною зупинкою для купців суахілі з Момбаси та Малінді та для торгівлі золотом з Кілвою .[35] Єврейські купці з Ормузу також привозили свій індійський текстиль та фрукти на узбережжя Сомалі в обмін на зерно та деревину.[36]

Португальській імперії не вдалося завоювати Могадішо, коли флот видатного та могутнього португальського мореплавця та вояка Жоао де Сепувельди був вщент розбитий потужним флотом Аджурану у битві при Бенадірі .[37]

За словами дослідника 16 століття, Лева Африканського корінні мешканці держави Могадішо мали таке саме походження, як і мешканці міста Сейли, що на північ, столиці Адальського султанату . Вони, як правило, були високого зросту з оливковою шкірою обличчя, а деякі темнішими. Вони носили традиційний одяг з насиченого білого шовку, обмотавши навколо своїх тіл, ісламські тюрбани, а прибережні люди носили лише саронги, і арабську мову вживали тільки як lingua franca. Їх озброєння складалося з традиційної сомалійської зброї, такої як мечів, кинджалів, списів, бойових сокир та луків, хоча вони також отримували допомогу від їхнього найближчого союзника Османської імперії, звідки до них потрапляла вогнепальна зброя, така як мушкети та гармати . Більшість з них були мусульманами, хоча деякі з них дотримувались язичницьких традицій бедуїнів; була також верства абіссінських християн далі вглиб країни. Сам Могадішо був багатим і добре побудованим містом-державою, який підтримував комерційну торгівлю з королівствами по всьому світу.[38] Місто мегаполісу було оточене мурованими кам'яними укріпленнями.[39][40]

Торгівля ред.

 
Валюта Могадішо .

Сомалійські купці з Могадішо заснували в Мозамбіку колонію для видобутку золота з шахт у Софалі .[41] Протягом 9 століття султанат карбував власну монету для своєї середньовічної торгової імперії в Індійському океані .[42][43] Він централізував свою комерційну гегемонію, карбуючи монети для сприяння регіональній торгівлі. Валюта мала імена 13 послідовних султанів Могадішо. Найдавніші монети датуються 923-24 роками, і на них нанесено ім'я Імсаїл ібн Мухахамад, тодішній султан Могадішу.[44] На звороті монет вписані імена чотирьох халіфів Праведного халіфату .[45] Інші монети також карбувались у стилі діючих халіфату та османських монет. Монети султанату були в широкому обігу. Їх знаходили аж у сучасних Об'єднаних Арабських Еміратах, де була знайдена монета з ім'ям сомалійського султана 12 століття Алі Юсуфа. Бронзові фігури, що належали султанам Могадішо були також виявлені в Беліді поблизу Салала в Дофарі .[46]

Султани Могадішо ред.

Відомі наступні імена правителів султанату:

  • Абу-Бакр бен Фахруддін
  • Ісмаїл бен Мухаммад
  • Ар-Рахман бен Мусаїд
  • Юсуф бен Саїд
  • Султан Мухаммед
  • Расул бен Алі
  • Юсуф бен Абу-Бакр
  • Малик бен Саїд
  • Султан Умар
  • Зубайр бен Умар

Відомості про султанів Могадішо в основному здобуті з написів на монетах які карбувалися в Могадішо. Однак дати їх правління та генеалогічні стосунки неясні.[47] В приватній колекції монет, знайдених у Могадішо, виявлено монети з іменами мінімум 23 султанів.[48] Засновником Султанату, як вважається, був Фахр аль-Дін, який був першим султаном Могадішу та засновником династії Фахр-аль-Дін.[49] Незважаючи на те, що лише кілька з монет були точно датовані, відомо що перші монети султанату Могадішо були викарбувані на початку 13 століття, а останні випущені приблизно на початку 17 століття. Для торгівлі валюту Могадішо також використовував Аджуранський султанат, який в кінці 16 століття став союзником династії Музаффарів з Могадішо.[43] Монети Могадішо були знайдені аж на території сучасних Об'єднаних Арабських Еміратах на Близькому Сході .[50]

Примітки ред.

  1. ↑ Africanus, Leo (1526). the second kingdome of the land of Aian, situate upon the easterne Ocean, is confined northward by the kingdome of Adel, & westward by the Abassin empire[... unto the foresaid kingdome of Adea belongeth the kingdome of Magadazo, so called of the principall citie therein The History and Description of Africa]. Hakluyt Society. с. 53.
  2. ↑ Jenkins, Everett (1 липня 2000). The Muslim Diaspora (Volume 2, 1500-1799): A Comprehensive Chronolog. Mcfarland. с. 49. Архів January 2017 оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  3. ↑ I.M. Lewis, Peoples of the Horn of Africa: Somali, Afar, and Saho, Issue 1, (International African Institute: 1955), p. 47.
  4. ↑ I.M. Lewis, The modern history of Somaliland: from nation to state, (Weidenfeld & Nicolson: 1965), p. 37
  5. ↑ Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia edited by Michael Dumper, Bruce E. Stanley Page 252
  6. ↑ Making Sense of Somali History: Volume 1 — Page 48
  7. ↑ he Travels of Ibn Battuta, A.D. 1325—1354: Volume II Page 375
  8. ↑ The Adventures of Ibn Battuta: A Muslim Traveler of the Fourteenth Century Page 124
  9. ↑ M. Elfasi, Ivan Hrbek «Africa from the Seventh to the Eleventh Century» [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.], «General History of Africa». Retrieved 31 December 2015.
  10. ↑ Sanjay Subrahmanyam, The Career and Legend of Vasco Da Gama, (Cambridge University Press: 1998), p. 121.
  11. ↑ J. D. Fage, Roland Oliver, Roland Anthony Oliver, The Cambridge History of Africa, (Cambridge University Press: 1977), p. 190.
  12. ↑ George Wynn Brereton Huntingford, Agatharchides, The Periplus of the Erythraean Sea: With Some Extracts from Agatharkhidēs «On the Erythraean Sea», (Hakluyt Society: 1980), p. 83.
  13. ↑ Roland Anthony Oliver, J. D. Fage, Journal of African history, Volume 7, (Cambridge University Press.: 1966), p. 30.
  14. ↑ I.M. Lewis, A modern history of Somalia: nation and state in the Horn of Africa, 2nd edition, revised, illustrated, (Westview Press: 1988), p. 20.
  15. ↑ Pankhurst, Richard (1961). An Introduction to the Economic History of Ethiopia. London: Lalibela House. ASIN B000J1GFHC., p. 268
  16. ↑ Lee V. Cassanelli, The Shaping of Somali Society: Reconstructing the History of a Pastoral People, 1600—1900, (University of Pennsylvania Press: 1982), p.102.
  17. ↑ Dumper, Michael. Mogadishu. Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. ISBN 978-1-57607-919-5. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  18. ↑ Michael Dumper, Bruce E. Stanley (2007). Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. US: ABC-CLIO. с. 252.
  19. ↑ P. L. Shinnie, The African Iron Age, (Clarendon Press: 1971), p.135
  20. ↑ Helen Chapin Metz (1992). Somalia: A Country Study. US: Federal Research Division, Library of Congress. ISBN 978-0844407753.
  21. ↑ Battutah, Ibn (2002). The Travels of Ibn Battutah. London: Picador. с. 88—89. ISBN 9780330418799.
  22. ↑ Versteegh, Kees (2008). Encyclopedia of Arabic language and linguistics, Volume 4. Brill. с. 276. ISBN 978-9004144767. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 28 жовтня 2020.
  23. ↑ David D. Laitin, Said S. Samatar, Somalia: Nation in Search of a State, (Westview Press: 1987), p. 15.
  24. ↑ Chapurukha Makokha Kusimba, The Rise and Fall of Swahili States, (AltaMira Press: 1999), p.58
  25. ↑ Brett, Michael (1 січня 1999). Ibn Khaldun and the Medieval Maghrib. Ashgate/Variorum. ISBN 9780860787723. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 6 квітня 2018.
  26. ↑ а б Forbes, Andrew; Bishop, Kevin (2004). The Maldives: Kingdom of a Thousand Isles (англ.). Odyssey. ISBN 978-962-217-710-9. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 28 жовтня 2020.
  27. ↑ а б Bhatt, Purnima Mehta (5 вересня 2017). The African Diaspora in India: Assimilation, Change and Cultural Survivals (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-351-37365-4. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 28 жовтня 2020.
  28. ↑ а б Kenya Past and Present (англ.). Kenya Museum Society. 1980. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 28 жовтня 2020.
  29. ↑ The Somali Nation and Abyssinian Colonialism (англ.). Ministry of Foreign Affairs, Somali Democratic Republic. 1978. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 28 жовтня 2020.
  30. ↑ Wilson, Samuel M. «The Emperor's Giraffe», Natural History Vol. 101, No. 12, December 1992 Archived copy. Архів оригіналу за 2 December 2008. Процитовано 14 квітня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Rice, Xan (25 липня 2010). Chinese archaeologists' African quest for sunken ship of Ming admiral. The Guardian. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 28 жовтня 2020.
  32. ↑ Could a rusty coin re-write Chinese-African history?. BBC News. 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  33. ↑ Zheng He'S Voyages to the Western Oceans 郑和下西洋. People.chinese.cn. Архів оригіналу за 30 April 2013. Процитовано 17 серпня 2012.
  34. ↑ Alpers, Edward A. (1976). Gujarat and the Trade of East Africa, c. 1500-1800. The International Journal of African Historical Studies. 9 (1): 35. doi:10.2307/217389. JSTOR 217389.
  35. ↑ Harris, Nigel (2003). The Return of Cosmopolitan Capital: Globalization, the State and War. I.B.Tauris. с. 22. ISBN 978-1-86064-786-4. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 28 жовтня 2020.
  36. ↑ Barendse, Rene J. (2002). The Arabian Seas: The Indian Ocean World of the Seventeenth Century: The Indian Ocean World of the Seventeenth Century. Taylor & Francis. ISBN 978-1-317-45835-7. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 28 жовтня 2020.
  37. ↑ The Portuguese period in East Africa — Page 112
  38. ↑ Njoku, Raphael Chijioke (2013). The History of Somalia (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-37857-7.
  39. ↑ (Africanus), Leo (6 квітня 1969). A Geographical Historie of Africa. Theatrum Orbis Terrarum. Процитовано 6 квітня 2018.
  40. ↑ Dunn, Ross E. (1987). The Adventures of Ibn Battuta. Berkeley: University of California. с. 373. ISBN 978-0-520-05771-5., p. 125
  41. ↑ pg 4 — The quest for an African Eldorado: Sofala, By Terry H. Elkiss
  42. ↑ Northeast African Studies, Volume 2. 1995. с. 24. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 28 жовтня 2020.
  43. ↑ а б Stanley, Bruce (2007). Mogadishu. У Dumper (ред.). Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 253. ISBN 978-1-57607-919-5.
  44. ↑ Esposito, Ed (1999). The Oxford History of Islam. с. 502. ISBN 9780195107999. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  45. ↑ The Numismatic Chronicle. 1978. с. 188.
  46. ↑ Proceedings of the Seminar for Arabian Studies, Volume 1. The Seminar. 1970. с. 42. ISBN 0231107145. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 28 лютого 2015.
  47. ↑ Bosworth, Clifford Edmund (1996). The New Islamic Dynasties. Columbia University Press. с. 139. ISBN 0231107145. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 28 лютого 2015.
  48. ↑ African Abstracts — Page 160
  49. ↑ Luling, Virginia (2001). Somali Sultanate: The Geledi City-state Over 150 Years. Transaction Publishers. с. 272. Процитовано 15 лютого 2017.
  50. ↑ Chittick, H. Neville (1976). An Archaeological Reconnaissance in the Horn: The British-Somali Expedition, 1975. British Institute in Eastern Africa. с. 117—133. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Султанат_Могадішо&oldid=42161083