Ступки (Тернопільський район)
Сту́пки — село в Україні, у Байковецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 адміністративний центр Ступківської сільської ради. Розташоване в центрі району.
| село Ступки | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Тернопільський | ||||
| Громада | Байковецька сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA61040010130048607 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 541 (2023 рік) | ||||
| Територія | 2.047 км² | ||||
| Густота населення | 356.13 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 47710 | ||||
| Телефонний код | +380 352 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°32′17″ пн. ш. 25°45′10″ сх. д. / 49.53806° пн. ш. 25.75278° сх. д.Координати: 49°32′17″ пн. ш. 25°45′10″ сх. д. / 49.53806° пн. ш. 25.75278° сх. д. | ||||
| Водойми | Гнізна Гнила | ||||
| Відстань до районного центру |
11 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Бірки-Великі | ||||
| Відстань до залізничної станції |
1 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43 | ||||
| Староста | Радецький Ігор Романович | ||||
| Карта | |||||
  Ступки | |||||
 Ступки | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Населення — 541 особа (2023 рік).
Історія ред.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби бронзи.
Перша писемна згадка — 1432[джерело?].
До вересня 1939 діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші.
З перших днів німецької окупації 1941—1944 в Ступках, на місці табору для ув'язнених НКВС, розміщено концтабір для військовополонених червоноармійців, яких окупанти в примусовому порядку, заставили до праці, для завершення робіт, будівництва двоколійного залізничного полотна відрізку Тернопіль — Підволочиськ та ремонту автошляхів. Там, до кінця 1941, внаслідок виснаження від непосильної праці, голоду та інфекційних хвороб, їх загинуло близько 2 тис. чол. На тому ж місці нацисти утворили примусовий єврейський трудовий табір (нім. Zwangsarbeitslager скор.- ZAL) № 2999[1]. 10 липня 1943 р. гітлерівськими карателями всіх в'язнів страчено, табір спалено [2].
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 631 особа, з яких 289 чоловіків та 342 жінки[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 659 осіб[4].
Станом на 19 жовтня 2023 року у селі проживає 541 особа.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,42 % |
| російська | 0,44 % |
| польська | 0,15 % |
Символіка ред.
Сучасна символіка села була затверджена. Рішення сесій сільської ради №8/6/11 «Про затвердження офіційної символіки Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та Положення про зміст, опис Гербів, Прапорів Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та порядок їх використання» від 26.02.2021 [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Герб ред.
Геральдичний синій щит розділено синьо-білою перев’яззю. У верхній частині знаходяться елементи герба Леліва: золотий півмісяць рогами догори, над яким розташована золота 6-променева зірка. У нижній – герба Пилява: золотий хрест із двома кінцями ліворуч і трьома праворуч. До речі, в Україні він, зокрема, виступав, та й досі виступає як основа герба міста Тернополя.
Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи «СТУПКИ» і «1432».
Прапор ред.
Квадратне полотнище рівно розділене косою перев’яззю. Прапор відтворює кольори та елементи Герба села.
Тлумачення символіки ред.
У Гербі та Прапорі поєднано герби Леліва та Пилява, носіями яких свого часу були власники села – відомі шляхетні родини Сенявських і Потоцьких.
Перев’язь, як символ води, вказує на наявність у селі гідрологічної пам’ятки – Ступківського джерела.
Пам'ятки ред.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1899, мурована).
- Братська могила воїнам ЧА споруджена (1952) на місці концтабору.
- Гідрологічна пам'ятка природи Ступківське джерело
Освіта ред.
У зв’язку з незначною кількістю дітей шкільного віку діяльність початкової школи призупинено.
Є клуб, бібліотека, медична амбулаторія.
Спорт ред.
Є футбольне поле.
Економіка ред.
ВАТ «Будматеріали», ТзОВ «Альфа-Тернопіль», снекова компанія «Захід» (вулиця Тернопільська 45), «Зоря», «Крос-2003», Один торговий заклад.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Ю. Вовк (1918—1946) — повітовий провідник СБ ОУН у Дрогобичі, брат М. Вовка і Б. Вовка[6],[7];
- Б. Вовк (1927—1944) — повітовий референт пропаганди ОУН на Скалатщині брат М. Вовка і Ю. Вовка[8];
- Л. Ратич. — фахівець у галузі механіки
- Б. Чепчак-Ґорецький, Bronisław Czepczak[pl] (1922 — 2001) — підпоручик (Армія Андерса), ветеран польського спецпідрозділу «Ціхотемних»[pl] [9]
- Г. Андрушевська — одна з праведників народів світу[10],[11];
- Ф. Романишин - один з праведників народів світу[10],[11];
- Ю. Радецька (1993) — кандидат у майстри спорту України зі спортивного туризму. Суддя І категорії зі спортивного туризму.
- Борис Золотник (1953—2014) — український громадський та політичний діяч, педагог, історик, голова Золочівської районної державної адміністрації (2005–2006), голова Золочівської районної ради (2006–2010)
Проживали ред.
- о. Григорій Чубатий (1840—1932) — служив парохом і тут похований, член українського таємного культурно-освітнього і громадсько-політичного товариства «Громада»[12] другої пол. 19 ст., радник греко-католицької Консисторії у Львові.
- Мирослав Вовк («Єфрем», «Корнило») (1920—1947) — крайовий референт СБ ОУН Подільського краю (1945), брат Б. Вовка і Ю. Вовка.[13],[7]
Примітки ред.
- ↑ [1] [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.] Verzeichnis der nationalsozialistischen Lager und Haftstätten 1933 bis 1945
- ↑ Андерман И. «За что?» По воспоминаниям Б. Шпинделя в пересказе И.П. Андермана. // Вестник Еврейского университета в Москве. 1995. № 2(9). C. - 235–249.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Літопис УПА. Том 11. Тернопільщина. Список упавших героїв української революції. — Торонто : Вид. Літопис УПА, 1985. — С. 24.
- ↑ а б За честь за славу, за арод! (Серія «Реабілітовані історією»). — Тернопіль. Збруч. 2003. — С. 429.
- ↑ Там само
- ↑ (пол.)[2] [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] Bronisław Czepczak-Górecki ps. Zwijak i Zebra
- ↑ а б Е. Бергер. Праведники народів світу на Тернопільщині, // «Русалка Дністрова» газета, грудень 1994 р.
- ↑ а б (пол.)[3] [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] Документи Державного архіву Тернопільської області
- ↑ [4][недоступне посилання з липня 2019] О. Герман. Національно-культурний рух на Поділлі та в Галичині напередодні створення товариства «Просвіта» // Вісник ТДТУ. — 1996. — № 1. — ст. 30-35. — (Історія).
- ↑ Літопис УПА. Том 11. Тернопільщина. Список упавших героїв української революції. — Торонто : Вид. Літопис УПА, 1985. — С. 19—20.
Джерела ред.
- Куць П. Уніят В. Ступки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 368–369. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Баран Є. Нариси з історії Ступок // Тернопіль: Джура, 2014. — 120 с.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Старий новий рік у Ступках, відкриття клубу у Застав'ї на YouTube // Погляд зблизька. — ТТБ. — 24 січня 2016.
|