Стешко Федір Миколайович

Федір (Хведір) Миколайович Стешко (4 вересня 1877(18770904), Кам'янка, Чернігівської губернії — 31 грудня 1944, Прага) — військовий секретар Української Далекосхідної Республіки, громадський та культурний діяч, музикознавець, керівник української громади Владивостоку. Полковник Армії УНР. Начальник культурно-освітнього відділу Генерального штабу Армії УНР. На еміграції — завідувач кафедри історії музики Українського високого інституту імени Драгоманова, член редколегії часописі «Українська музика», дослідник церковної музики Закарпаття.

Федір Миколайович Стешко
рос. Ѳедоръ Николаевичъ ​Стешко​
Народився	4 вересня 1877(1877-09-04) Кам'янка, Чернігівської губернії
Помер	31 грудня 1944(1944-12-31) (67 років)  Чехословаччина, Прага
Поховання	Ольшанський цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	музикознавець, організатор, педагог
Галузь	музикознавство, музична освіта і cultural lifed
Alma mater	Перше Київське Костянтинівське військове училище і Факультет мистецтв Карлового університету
Знання мов	чеська і українська
Військове звання	полковник

Біографія

Молоді роки та навчання

Народився в Кам'янці. Музичну освіту розпочав у 7-річному віці, навчаючись у зразковій церковно-парафіяльній школі при Київській духовній семінарії, де за добрий голос та слух малого Федора обрали до церковного хору. Восени 1888 р. вступив до Софіївської духовної школи, у котрій вже з першого року навчання почав співати в архієрейському хорі Михайлівського монастиря. Свої музичні знання Стешко поглиблював у Київській семінарії, до якої вступив 1892 р. Додатково навчався у приватній школі С. Блюменфельда, де на той час викладав і Микола Лисенко — його підпис стоїть на першому місці на посвідці, котру Федір отримав після закінчення цих курсів. Одним з його товаришів під час навчання в музичному приваті був майбутній видатний хормейстер Олександр Кошиць. Головну увагу Стешко приділяв студіюванню теорії музики, займаючись у Любомирського. Після закінчення в 1898 р. семінарії Федір Миколайович був призначений вчителем церковно-парафіяльної школи в Таращі, де працював також диригентом соборного хору.

1899 р. різко змінює життєвий шлях, вступивши до Київського військового училища, після закінчення котрого в 1901 р., у званні старшини, його було призначено на Далекий Схід, де Стешко організував військовий полковий хор.

На початку XX ст.

1908 року Ф. Стешко вступив до Олександрівської військово-юридичної академії. Перебуваючи протягом 3-х років у столиці, поглиблював свою музичну освіту, ретельно вивчаючи історію музики у професора консерваторії Л. Саккетті. Закінчивши в 1911 р. академію, підготувався та 1912 р. успішно склав державні іспити при юридичному факультеті Новоросійського університету, після чого повернувся до свого полку на Далекий Схід. У середині 1914 р. Стешко був призначений на посаду помічника військового прокурора Владивостоцького гарнізону. Перебуваючи протягом шести років у місті, брав активну участь у музичному житті, обирався членом ради місцевого відділення Імператорського музичного товариства.

Згодом підполковник Ф. Стешко став одним з організаторів Владивостоцької Української Громади, що була створена 26 березня 1917 р., був обраний головою музичної секції Громади та диригентом її хору, з котрим того ж року взяв участь у Шевченківському святі. У травні організував великий концерт української народної пісні, що мав великий успіх серед місцевої публіки. З цього часу й до свого від'їзду з Владивостока Федір Миколайович залишався активним учасником місцевого українського культурного життя, виступаючи як хормейстер і диригент на численних національних концертах та святах.

Наприкінці 1917 р., в умовах революційного хаосу та анархії після більшовицького перевороту в Петрограді, Стешко демобілізувався з війська та присвятив себе музично-педагогічній діяльності в місті. З розгортанням громадянської війни та встановленням на Далекому Сході колчаківської влади Стешка, як кадрового військового, було покликано на службу та підвищено — отримав звання полковника й посаду помічника військового прокурора Приамурського військового округу. В лютому 1920 р., після поразки білогвардійців, Ф. Стешко разом з частинами чехословацького корпусу морем виїхав до Європи.

Прибувши до Праги, Ф. Стешко виїхав в Україну, де перебувала його родина, котра виїхала з Далекого Сходу ще раніше. На початку липня 1920 р. він прибув до Кам'янця-Подільського, котрий за кілька днів зайняли більшовики. Перебуваючи в місті, Стешко бере участь у заснуванні в Кам'янці «Народної консерваторії», у якій він викладає теорію музики та працює диригентом одного з місцевих хорів. У місті він пробув близько п'яти місяців і виїздить до Польщі, спочатку до Ченстохови, а згодом — у Тарнів, де в 1920–1922 рр. Федір Миколайович очолював культурно-освітній відділ Генерального штабу Армії УНР.

Празький період

1922 року, довідавшись про створення у Празі Українського вільного університету, Стешко переїхав туди для продовження своїх музичних студій. Протягом 1923–1926 рр. навчався на факультеті філософії Карлового університету. 1923-го року почав викладати музикознавство в новозаснованому Українському високому інституті ім. М. Драгоманова. 1924 року, разом з Н. Нижанківським, П. Щуровською та Ф. Якименком, став засновником музично-педагоґічного відділу УВПІ та був обраний його секретарем. Згодом Стешко став завідувачем кафедри історії музики, професором, членом Сенату інституту.

1931 року Федір Миколайович відбув у подорож до Галичини з метою збирання матеріалів до праці про чеських музик в українській церковній музиці. Після закриття УВПІ 1934 р. очолив музичний відділ Слов'янського інституту та виступив ініціатором створення при інституті Архіву слов'янської музики, зокрема його українського відділу. Матеріал до збірки збирав у відрядженні до Болгарії та Югославії 1935 р. У 1934–1937 роках, перебуваючи в Ужгороді, досліджував історію церковного співу на Підкарпатській Русі, літургічні твори старовинних греко-католицьких священників — композиторів Закарпаття. З 1937 року почав співпрацювати зі щойно заснованим у Львові часописом «Українська музика», з 1938 р. член його редакційної колегії.

Як зазначала дослідниця творчості Ф. Стешка Т. Беднаржова:

«він зумів вникнути в малодосліджені ділянки української церковної музики, окреслити сферу її розвитку, зазначаючи, що український церковний спів є одним з найкращих у світі зі своїми стародавніми розспівами та новішими композиціями майстрів церковного співу кінця XVIII та початку ХІХ ст.»

У колі інтересів українського музикознавця значне місце займала творча спадщина композитора, співака й диригента Дмитра Бортнянського (1751–1825). Окрема робота науковця присвячена історії виходу в 1882 році під редакцією композитора Петра Чайковського праці «Полное собрание духовно-музыкальных сочинений Д. Бортнянского». Це дослідження Федір Стешко публікував частинами в місячнику «Українська музика» в 1938 році.

Помер Федір Миколайович Стешко 1944 року, похований на Ольшанському цвинтарі.

Творчість

Під редакцією Стешка Українським музичним товариством було видано 5 випусків пісень німецьких композиторів XIX ст. для голосу в українських перекладах, зроблених спеціально для цього видання. Він співпрацював в Українській загальній енциклопедії (1930–33, Львів) та в чеських енциклопедичних виданнях, таких як «Pazdrikuv Hudebni Slovnik Naucny» (Брно, 1929–38). Після поїздок на Закарпаття написав працю «Церковна музика на Підкарпатській Русі» (Ужгород, 1936). Ф. Стешко є одним з перших дослідників давньоукраїнської музики, займався транскрипцією нотного письма зі старовинних церковних книг. Так у Хорватії він переписував старослов'янські літургічні книги православного обряду. З найбільш відомих праць, присвячених цій темі — «Перші українські нотодруки» (Прага, 1929), «Джерела до історії початкової доби церковного співу на Україні» (Прага, 1929), «Перші українські церковні композиції» (Львів, 1939).

За 20 років праці в музикознавстві уклав картотеку української музичної літератури, збирав матеріали для словника українських та слов'янських музик, склав поважну музичну бібліотеку з книжок та нот різними мовами, зібрав та систематизував твори Д. Бортнянського, був членом «Драгоманівської комісії» при Українському інституті громадознавства.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Беднаржова Т. «Федір Стешко український вчений-педагог, музиколог-теоретик.» — Т.; Прага, 2000.

Посилання

• Стешко Федір // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 957-958.
• Стешко Федір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1843. — 1000 екз.
• Федір Стешко на сайті ВМЦ СВ ЗСУ
• Про українців Владивостоку
• З історії діяльності просвітян на Далекому Сході
• Стешко Ф. М. Церковна музика на Підкарпатській Русі / др. Федір Стешко. — Ужгород: б. в., 1936?. — 11 с.
• Стешко Ф. М. Ян Прач — один із перших збирачів та гармонізаторів українських народних мелодій / Хведір Стешко. — Прага: б. в., 1932?. — 18 с.
• Стешко Ф. М. З історії української музики XVIII стол. / Ф. Стешко. — Львів: б. в., 193-?. — 12 окр. арк.
• Стешко Ф. М. Бортнянський та Чайковський: (до історії видання «Повної збірки» церков.-муз. творів Д. Бортнянського) / д-р Федір Стешко. — Львів: б. в., 1938. — С. 133—136, 150—154, 182—192, 2.
• Стешко Ф. Березовський і Моцарт: (з історії укр. музики XVIII ст.) / Федір Стешко. — Прага: Накладом Укр. вільного ун-ту в Празі, 1942. — 20 с.