Стародубський повіт (Російська імперія)
Стародубський повіт (пол. Powiat starodubowski, рос. Стародубский уезд) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР. Центр повіту — місто Стародуб.
| Стародубський повіт | ||||
_(1782).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Чернігівська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Стародуб | |||
| Створений | 1781 | |||
| Площа | 3421 | |||
| Населення | 144 833 осіб (1897) | |||
| Густота | 42.3 осіб / км² | |||
| Попередники |
 Польща Стародубський повіт | |||
Повіт створений в 1781 році в складі Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році перейшов до новоствореної Малоросійської губернії, з 1802 року в Чернігівській губернії. 1919 року повіт передано до Гомельської області РРФСР, а у 1926 — до Брянської області. 1929 року повіт скасовано, а землі поділено на райони.
Знаходився в північно східній частині губернії, межував на півдні з Новгород-Сіверським, заході — Новозибковським, півночі — Суразьким і Мглинським повітами Чернігівської губернії та з Орловською губернією на сході. З півночі на південь мав довжину в 61 версту (65 км), з заходу на схід — 71 версту (76 км). Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 2 892 верст², за межуванням — 3006 верст² (3 421 км²). Населених пунктів було 384.
Адміністративний поділ ред.
Повіт поділявся на 3 стани і 12 волостей:
| Волость | Волосний центр | Кількість сільських общин[1] |
|---|---|---|
| І стан | ||
| Понуровська | Понуровка | 27 |
| Соловська | Солова | 27 |
| Нижневська | Нижне | 36 |
| Лищицька | Лищичі | 27 |
| ІІ стан | ||
| Яцковська | Яцковичі | 47 |
| Стародубська | Стародуб | 42 |
| Гарцевська | Гарцеве | 23 |
| Юдиновська | Юдиново | 38 |
| ІІІ стан | ||
| Погарська | Погар | 23 |
| Гриньовська | Гриньов | 53 |
| Кистерська | Кістер | 23 |
| Чаусовська | Чауси | 36 |
та міста:
- Стародуб з передмістями Горбатовка, Гудовка, Коростельовка, Рубцовка.
- заштатне місто Погар з передмістям Кургановка та слободою Веркиєвка.
Населення ред.
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 73,8 %, росіян — 21,5 %, євреїв — 4 %, поляків — 0,1 %, циган — 0,03 %, німців — 0,03 %[2].
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 144 833 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису(по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 92,91 % — було зараховані до російськомовного населення, 6,79 % становили євреї[3]. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 77,7 тисяч осіб, або 76,6 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 40,3 тисяч україномовних громадян, що складало 25,3 % [4]. Співставними з цими, врахуваючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 40 347, що складало 30,1 % , а за подібним переписом 1926 року у було нараховано 57 726 осіб, або 36 %[5], або 16 %[6]. Та все одно навіть такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав істотними сумнівам.
Примітки ред.
- ↑ Календарь Черниговской губернии на 1891 год. Чернігів. Типографія губернського правління. 1890. стор. 46—47(рос.)
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 187. (рос. дореф.)
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Чернігівській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 30 квітня 2009.
- ↑ Владимир Кабузан. Украинцы в мире: Динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII в. — 1989 г.: Формирование этнических и политических границ украинского этноса. М., 2006
- ↑ Тарас Чухлиб. Стародубщина — древняя украинская земля
- ↑ История Брянского края. XX век. / Горбачев О. В., Колосов Ю. Б., Крашенинников В. В., Лупоядов В. Н., Тришин А. Ф. — Клинцы, 2003. стр.127-128
Посилання ред.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)
- Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Стародубскомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 10 (15 мая 1867 г.), с. 348-353.(рос.) Перелічено всі школи повіту станом на 1866 рік із кількістю учнів у кожній.
- Ґеоґрафія українських і сумежних земель. — 1938, 1943.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |