Старовокзальна вулиця (Київ)

вулиця в Шевченківському районі міста Києва

Старовокза́льна ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Арештантські городи, Євбаз. Пролягає від Галицької площі та вулиці Саксаганського до Скомороської вулиці.

Старовокзальна вулиця
Київ
Місцевість Арештантські городи, Євбаз
Район Шевченківський
Назва на честь тимчасового вокзалу станції Київ-Пасажирський
Колишні назви
Степанівська
Загальні відомості
Протяжність 500 м
Координати початку 50°26′46″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 30.494694° сх. д. / 50.44611; 30.494694Координати: 50°26′46″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 30.494694° сх. д. / 50.44611; 30.494694
Координати кінця 50°26′36″ пн. ш. 30°29′20″ сх. д. / 50.443528° пн. ш. 30.489028° сх. д. / 50.443528; 30.489028
поштові індекси 01032
Транспорт
Найближчі станції метро  «Вокзальна»
Трамваї 1, 3 (станція «Старовокзальна»);
15, 18
Маршрутні таксі Мт 181, 427, 558, 564
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський, з. п. Північна
Рух автомобільний однобічний (на ділянці від вулиці Саксаганського до Жилянської вулиці);
трамвайний (від Жилянської вулиці)
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11608
У проєкті OpenStreetMap r2155947
Мапа
Мапа
CMNS: Старовокзальна вулиця у Вікісховищі

Прилучаються Жилянська вулиця і прохід до залізничних вокзалів Київ-Пасажирський і Київ-Приміський.

Історія ред.

Вулиця виникла у 2-й половині XIX століття під назвою Степа́нівська. 1910 року початковим кварталом вулиці було прокладено трамвайні колії (зняті 1959 року). Сучасна назва — з 1939 року[1], оскільки вулиця виходила на площу до колишнього тимчасового київського вокзалу (1913–1932)[2], до якого вела вулиця (назву підтверджено 1944 року[3]). Під час нацистської окупації міста у 1941–1943 роках вулиця мала старе найменування Степанівська.

Кінцева частина Старовокзальної вулиці двічі підлягала реконструкції — у 1-й третині XX століття (внаслідок чого зникла Тамо́женна ву́лиця, що простягалася перпендикулярно до Старовокзальної вулиці, вздовж річки Либідь; назва — від міської митниці, що знаходилася на ній), і наприкінці 1980-х років, коли по вулиці було прокладено трамвайну колію, в кінці її влаштовано площу, до якої виведено також сучасну Скомороську вулицю (до того часу пролягала до тупика).

Пам'ятники та меморіальні дошки ред.

У подвір'ї будинку № 17 (супермаркет «Фуршет») знаходився пам'ятник В. І. Леніну (скульптор Е. Фрідман), зведений у 1946 році для заводу «Ленінська кузня». 22 лютого 2014 року його було зруйновано «невідомими».

Забудова ред.

Вулиця зберегла частину забудови межі XIX-ХХ століть. Це, зокрема, будинки № 7, 9, 12, 13 (побудований у 18921893 роках), 14, 17 (будинок будувався як складова частина корпусів Південноросійського заводу, архітектор ймовірно В. Городецький), 18 та 22. Будинок № 14/16 — збудований у 1930-х роках (гуртожиток заводу «Ленінська кузня»).

Зображення ред.

Примітки ред.

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 липня 1939 року № 1143/29 «Про перейменування вулиць м. Києва по Сталінському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11844. Арк. 47, 47зв. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
  2. Будівля тимчасового вокзалу станції Київ-Пасажирський, 1920-і роки // Вебсайт «Київ. Фотолетопись» [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Джерела ред.

Література ред.

  • Від "міста Ярослава" до Либеді : Вулиця Олеся Гончара - площа Перемоги - Старовокзальна / Д. В. Малаков. – К. : Либідь, 2017. – 72 с. – (Твій Київ). – ISBN 966-06-0748-4.

Посилання ред.