Станці Рафаеля
Станці Рафаеля в палацовому комплексі Ватикану (італ. Stanze di Raffaello) — приміщення (Stanze, станце — кімнати) в папському палаці Ватикану.
Вони існували вже за папи Миколи V (1447—1455 роки). Папа Юлій II обрав їх для своїх апартаментів, не бажаючи жити там, де все ще витала тінь ненависних Борджіа, тобто в апартаментах Олександра VI. За порадою Браманте Юлій II доручив зробити розпису станц зовсім молодому Рафаелю (художнику було тільки двадцять п'ять років). Станце Рафаеля — це чотири порівняно невеликих приміщення (приблизно 9 на 6 м), розписані в 1508—1517 роках Рафаелем разом з учнями, а також залів, розписи яких були виконані учнями за ескізами живописця після його смерті. Четверте приміщення — Зал Костянтина — було розписано учнями Рафаеля, тому менш відоме. Кожну з стін цілком займає фрескова композиція, таким чином у кожній з станц їх по чотири. Розписи вражають глибиною задуму, образною насиченістю, композиційною ясністю і впорядкованістю, загальною гармонією.
Stanza del'Incendio di Borgo ред.
(Станца дель Інчендіо ді Борґо)
Станца дель Інчендіо ді Борґо (італ. Stanza del'Incendio di Borgo) — остання з станц, розписаних Рафаелем (1514—1517 рр.). Теми розписів взяті з історії папства, а саме — епізоди, пов'язані з Левом III і Левом IV, що дозволяло прославити Лева Х який перебував тоді на папському престолі. Найкраща фреска цієї станції, на ім'я якої вона і названа, — «Пожежа в Борґо». За легендою, коли в Борґо (райони, прилеглі до папського палацу), в 847 р. сталася пожежа, папа Лев IV чудесним чином зупинив її, поклавши на натовп, що рятувався від пожежі знак хреста. В глибині видно частину собору св. Петра, причому зі старим фасадом, що існував під час роботи Рафаеля над розписом станц.
Stanza della Segnatura ред.
Станца делла Сеньятура (італ. Stanza della Segnatura) була папським робочим кабінетом, і тут же підписувалися папські укази. Це перша зі станц, розписаних Рафаелем (1508—1511 рр.). Тема розпису — духовна діяльність людини. Фрески представляють чотири її області: «Афінська школа» — філософію, «Диспут» — богослов'я, «Парнас» — поезію, а «Мудрість, помірність і сила» — правосуддя.
Найкращою з усіх фресок станції одностайно визнається «Афінська школа» — одне з найбільших творів ренесансного мистецтва в цілому та Рафаеля зокрема. У центрі композиції — постаті Арістотеля і Платона. Платон (у червоному плащі і з рисами Леонардо да Вінчі) простягає руку до неба — на знак того, що світ ідей знаходиться, в небесних сферах; Арістотель (у синьому плащі) вказує рукою вниз — на знак того, що світ ідей пов'язаний з земним досвідом. На фресці представлені й інші великі філософи: Сократ (зліва від Платона), Діоген (лежить на щаблях сходів), а на передньому плані внизу — Піфагор в оточенні учнів (ліворуч), Геракліт, що сидить у глибокому задумі майже в центрі (з рисами обличчя Мікеланджело), Евклід що нахилився, з циркулем у руках (з рисами обличчя Браманте), Птолемей і Зороастр (праворуч), з якими розмовляють двоє хлопців (один з них з рисами обличчя самого Рафаеля, інший — живописця Содоми, який починав до Рафаеля працювати в цієї станці). За задумом майстра, який пройнявся ідеями християнського неоплатонізму, подібна схожість мала символізувати вплив і глибинну спорідненості античної філософії і нової теології. Підпис Рафаеля (RSVM) — у коміра його шат. Фреска «Диспут» — це не стільки бесіда про таїнство причастя, скільки прославляння і тріумф церкви. Вгорі, на небесах, зображений Бог-батько, під ним — Христос з Богоматір'ю та Іваном Хрестителя, нижче — голуб, символ Святого Духа, на хмарах сидять апостоли. Внизу, на землі, представлені отці церкви, папи, священнослужителі, віруючі, серед яких можна побачити Данте, Савонаролу і художника монаха Фра Анджеліко. Фреска відрізняється дивним композиційною єдністю і гармонією.
«Парнас». У центрі — Аполон, навколо нього дев'ять муз і поети, як античні, так і епохи Відродження. Зліва зображені сліпий Гомер, Вергілій, Данте, Петрарка, Анакреонт, Сапфо, праворуч — Теренцій, Аріосто, Овідій, Горацій.
Stanza d'Eliodoro ред.
(Станца д'Еліодоро)
Станцу д'Еліодоро (італ. Stanza d'Eliodoro) Рафаель розписав в 1511—1514 рр. Тематика її розписів — чудесне заступництво, що надається Богом церкві. Фреска «Вигнання Еліодора», за яку станца отримала свою назву, розповідає про те, як небесний вершник виганяє сирійського воєначальника Еліодора з Єрусалимського храму, що він хотів пограбувати. Вважається, що в цьому сюжеті міститься натяк на вигнання французів з Папської області. Зліва зображений сидячим папа Юлій II. Чудово переданий характер цієї сильної та владної людини. У «Месса в Больцене» зображено диво, яке сталося в 1263 р., коли під час богослужіння гостія у руках у невіруючого священика зачервоніла кров'ю. При цій події присутній папа Юлій II, а праворуч розташувалася група швейцарських гвардійців з папської варти, одягнених у яскраві костюми. З великою майстерністю написана фреска «Він вивів Петра», що розповідає про чудесне звільнення з в'язниці апостола Петра. Тут міститься натяк на епізод з життя папи Лева Х. Будучи ще кардиналом, він був у битві при Равенні в 1512 р. Папу взято в полон французами, але йому вдалося втекти. Композиція ділиться на три частини. У центрі зображений за ґратами, у в'язниці, сплячий апостол Петро, над яким схиляється ангел. У правій частині ангел виводить Петра з в'язниці, у той час як варта спить, у лівій — стражники що прокинулися, виявивши зникнення Петра, б'ють на сполох. Рафаель з великою майстерністю використовує в цій фресці нічне освітлення, що сприяє створенню драматичного настрою і глибокої виразності.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Станці Рафаеля
Галерея ред.
-
-
Месса в Болоньї -
Хрещення Костянтина Великого (робота учнів Рафаеля) -
«Диспут» (спір про причастя)
