Вікіпедія

Стабільне місто

Стале місто, або стійке місто, або екологічно чисте місто, або еко-місто — це місто, спроектоване з урахуванням впливу на довкілля, заселене людьми, які прагнуть оптимізувати використання енергії, води, продуктів харчування та відходів, а також виключити нерозумне вивільнення теплової енергії, забруднення повітря вуглекислим газом і метаном, забруднення води та ґрунтів.

На сьогодні все ще не існує узгодженого визначення для того, яким стабільне місто має бути, або повністю узгодженої парадигми компонентів включених до концепції. Загалом, експерти сходяться на думці, що стабільне місто має задовольняти потреби нинішнього покоління без зменшення можливостей для задоволення власних потреб майбутніми поколіннями.

Стійке місто має відповідати критеріям самозабезпечення з мінімальною залежністю від довкілля, а енергію виробляти за допомогою поновлюваних джерел. Складність ідеї полягає в тому, щоб залишити мінімально можливий екологічний слід та мінімізувати потенційне забруднення. Для цього потрібно ефективно використовувати землю, компостувати залишки використовуваних матеріалів, переробляти відходи або перетворювати їх в енергію. За умов дотримання визначеної тактики, загальний внесок міста у кліматичні зміни буде мінімальним.

Підраховано, що близько 50 % населення планети живе в містах і міських поселеннях.[1] Ці великі спільноти створюють як проблеми, так і хороші можливості для екологічно спрямованих дій. Для того, щоб зробити місто більш стабільним, проектування та експлуатація будівель, а також спосіб життя і свідомість жителів мають бути повернені у бік стабільного мислення.

Способи досягнення ред.

Екологічні міста формуються шляхом застосування різних методів. До них відносять:

  • Створення різних сільськогосподарських структур, ділянок в межах міста (в центрі або передмістях). Це скорочує шлях продуктів харчування від поля до столу. На практиці можна створювати або малі приватні землеробські ділянки, або більш масштабні виробництва, наприклад, вертикальні сільськогосподарські будівлі типу «агрохмарочосів» (Вертикальне сільське господарство)
  • Використання відновлюваних джерел енергії: вітрогенераторів, сонячних батарей або біогазу, створеного із стічних вод. Масштаби міста можуть забезпечити економічну доцільність і життєздатність таких джерел енергії.
  • Використання методів зниження необхідності кондиціонування повітря, які провокують великий попит на енергію, такі як посадка дерев і кольорове освітлення поверхні, застосування природних систем вентиляції, збільшення водних об'єктів та зелених зон до рівня не менше 20 % від площі міста. Ці заходи спрямовані також на боротьбу з «ефектом теплового острова», викликаного великою кількістю бетону і асфальту, які роблять міські райони на кілька градусів тепліше, ніж навколишні сільські райони. Різниця досягає ввечері цілих шість градусів за Цельсієм.
  • Покращення системи громадського транспорту і збільшення пішохідних зон для скорочення автомобільних вихлопів. Для цього необхідним є зовсім інший підхід до планування міста, з продуманою інтеграцією ділових, промислових та житлових зон. Проектування автошляхів повинно попереджувати потенційні ускладнення руху.
  • Проектування житлових кварталів з урахуванням оптимальної щільності забудови, щоб зробити громадський транспорт життєздатним, але уникнути створення міських островів тепла.
  • Зменшення розростання міст, пошук нових шляхів, що дозволять людям жити ближче до місця роботи. Одним з нових підходів до вирішення цієї проблеми є пропозиції, що базуються на теорії розумного зростання.
  • Озеленення дахів — передбачає повне або часткове засадження дахів будинків живими рослинами. Такі дахи поглинають дощову воду, знижуючи навантаження на каналізаційні системи, забезпечує захист від шуму, холоду та перегрівання влітку, знижуючи витрати на кондиціонування та опалення. Окрім того, зелені дахи є прикрасою міста та місцем проживання деяких представників міської фауни.
  • Транспорт з нульовим рівнем викидів (Водневе авто, Електромобіль)
  • Активний будинок (будинок з позитивним енергобалансом, будинок за стандартом енергія плюс) — будівля, яка завдяки сучасним технологіям продукує більше енергії, ніж необхідно для забезпечення власних потреб. Загально річне сальдо енергокористування будинку є додатним.
  • Стійкі міські дренажні системи
  • Енергозберігаючі системи / пристрої
  • Ксероландшафтинг — садове і ландшафтне проектування зі збереженням чистої води та мінімізацією потреб у воді для поливу.

Архітектура ред.

Будівлі забезпечують інфраструктуру для функціонування міста та надають багато можливостей для демонстрації підтримки ідеї сталого розвитку. Така прихильність сталому розвитку в архітектурі передбачається на всіх етапах життєвого циклу будівлі — проектування, будівництво і перебудова. До архітектурних засобів прояву такої прихильності відносять наступні категорії.

Еко-промисловий парк ред.

Метою еко-промислового парку є залучення фірм і організацій до співпраці, щоб зменшити їх вплив на довкілля при одночасному підвищенні їх економічної ефективності.[2] Співтовариство підприємств досягає цієї мети в рамках співробітництва в галузі управління довкіллям і ресурсами, як енергія, вода і матеріали.[2] До компонентів для побудови еко-індустріального парку включають природні комплекси більш ефективного використання енергії.[2] Промислові парки повинні бути побудовані, щоб вписатися в природні умови з метою зниження негативного впливу на довкілля, яке може бути досягнуто через попереднє проектування, озеленення, і вибір матеріалів. Наприклад, в штаті Мічиган існує екологічний парк, який зроблений майже повністю з перероблених матеріалів.[3]

Міське фермерство ред.

Міське фермерство це процес вирощування і розподілу продуктів харчування, а також вирощування тварин на території міста та прилеглих землях. Категорію міського фермерства відрізняють від сільського господарства, тому що вона інтегрована в міську економічну та екологічну системи. Такі зв'язки включають в себе використання міських жителів як робітників, використання типових міських ресурсів (наприклад, органічних відходів та міських стічних вод для зрошення), прямих зв'язків з міськими споживачами, прямий вплив на міську екологію (позитивний і негативний), тощо. В контексті створення стійкої міста, цей метод вирощування їжі економить енергію на транспортування їжі та економить витрати.

Щільність проживання ред.

У багатьох містах на сьогодні проходить перехід від приміської моделі розростання до повернення до міського щільного заселення. Цей зсув у географічному розподілі населення призводить до утворення більш щільного ядра жителів міста. Ці жителі забезпечують зростаючий попит у багатьох галузях, що знаходить своє відображення в архітектурній структурі міста. Ця нова потреба може задовольнятись новим будівництвом або історичними відбудовами та реконструкціями. Більш щільне заселення не тільки викликає економію масштабу, але і підвищує ефективність інфраструктури.

Окремі будівлі ред.

LEED, або Лідерство в енергетичному та екологічному проектуванні, є міжнародно визнаною системою сертифікації зеленого будівництва. LEED надає будівлі статус екологічно раціонального проектування шляхом визначення наявності передового досвіду у ключових областях: підвищення ефективності водокористування, користування енергетики та атмосфери, матеріалів і ресурсів, якості внутрішнього середовища, підвищення обізнаності та освіти, інновації в галузі дизайну. Для того щоб будівля стала LEED сертифікованою принципи екологічної стійкості повинні бути пріоритетним в проектуванні, будівництві та експлуатації.

Транспортна система ред.

Як основний акцент розвитку сталого міста, транспорт намагається знизити залежність міста від використання парникових газів за рахунок використання екологічно чистого міського планування, транспортних засобів низького екологічного впливу, а також житлової близькості до міського центру. У зв'язку з тим, що на сьогодні на транспортні системи припадає майже чверть світових енергетичних викидів вуглекислого газу, необхідність реформування даної сфери життя стає очевидною.[4]

Міста без машин ред.

Концепція вільних від автомобілів міст або міст з великими пішохідними зонами часто є частиною дизайну стійких міст.

Акцент на близькості ред.

Створена на базі принципів екологічного міського планування, концепція міської близькості є важливим елементом нинішньої і майбутньої стійких транспортних систем. Відповідно до концепції, міста повинні бути побудованими відповідно до кількості населення, пам'ятаючи про щільність заселення, так що витрати часу на дорогу значно зменшуються. Скорочення часу в дорозі дозволяє зменшити витрати палива, а також зосереджує увагу на альтернативних засобах пересування, таких як велосипед та ходьба.[5]

Різноманітність видів транспорту ред.

Система сталого транспортування передбачає використання різноманітних економічних транспортних засобів з метою зменшення викидів парникових газів та попитом на паливо. У зв'язку із зростанням вартості енергії, ця стратегія стала дуже важливою, оскільки зменшує залежність для жителів міст від коливань цін на пальне.

Доступ до транспорту ред.

З метою підтримання соціальної відповідальності властивої концепції сталого розвитку міст, реалізація сталого розвитку транспорту повинна включати доступ до транспорту для всіх рівнів суспільства. Для того, щоб зробити громадський транспорт більш зручним та таким, що відповідає концепції сталого транспорту, вартість поїздки повинна бути доступною і станції повинні бути розташовані не більш ніж у пішохідній відстані у кожному районі міста. Така система людям шукати можливості працевлаштування у всіх районах міста, що в свою чергу знижує безробіття і ряд пов'язаних з ними соціальних проблем, таких як злочинність, вживання наркотиків і насильства.[6]

Приклади ред.

Австралія ред.

  • Мельбурн. Міська територія Морленда на півночі Мельбурну застосовує програму по перетворення на безвуглевецеву територію. Протягом останніх 10 років на всій території Мельбурну було здійснено ряд заходів для покращення громадського транспорту, створення зон руху без автомобілів та інших покращень для перетворення міста на стабільну зону.[7]

Бразилія ред.

Південні міста Порту-Алегрі та Куритиба вважаються прикладами стабільності в контексті місто розбудови.

Канада ред.

  • Місто Калгарі було відзначено першим місцем у рейтингу «Топ Еко-місто» 2010 року за застосування на високому рівні системи переробки відходів, каналізаційної системи, систем забезпечення питною водою у поєднанні з низьким рівнем забруднення повітря.
  • Місто Оттава також потравило до вищезазначеного рейтингу, посівши третє місце.

Велика Британія ред.

  • Місто Сент-Дейвідс — найменше місто в Об'єднаному Королівстві, яке прагне стати без вуглецевим містом.
  • Лестер — перше екологічне місто Великої Британії.[8][9]

Німеччина ред.

  • Фрайбург відносять до «зелених» міст. Місто відоме ефективним застосуванням сонічної економіки. Район Ваубан є прикладом практичного застосування моделі стабільного міста — будинки будуються у розрахунку на низький рівень споживання енергії, а весь район спроектовано як безавтомобільний.

Данія ред.

Індустріальний парк Калуннборге наводиться як приклад моделі промислової екології.

Індія ред.

  • В Індії ініційовано проект «Міжнародний Фінансовий Тек-Сити Гуджарат», який будує місто в індійському штаті Гуджарат. Місто займатиме територію у 200 гектарів та буда першим в світі повністю стабільним містом.
  • Манімекапа — високотехнологічне екологічне місто в окрузі Карьякап. Планується, що місто складе територію у 500 гектарів та стане першим подібним містом у Південній Індії.

Китайська Народна Республіка ред.

  • Китай співпрацює з урядом Сінгапуру, який надав інвестиції та технології для створення еко-міста в новому прибережному районі міста Тяньцзінь на півночі Китаю, названого «Еко-місто Сино-Сінгапур Тяньцзінь».[10]
  • Ще один проект: еко-місто Донгтан на третьому за величиною острові Китаю в гирлі річки Янцзи недалеко від Шанхая. За проектом в місті планується розмістити 50 тисяч жителів до 2010 року, проте його розробник на даний час затримує будівництво.[11]
  • Станом на квітень 2008 р., спільний проект еко-міста планується здійснити в окрузі Нанкін, в столиці провінції Цзянсу на річці Янцзи, на захід від Шанхаю.
  • У міському окрузі Жічжао мають намір встановити сонячні водонагрівачі для домашніх господарств. Міністерство захисту довкілля Китаю вибрало Жічжао як модель еко-міста для Китаю.[11]

Корея ред.

  • Міжнародний бізнес-округ Сондей — це заплановане місто в Кореї, яке включає в себе цілий ряд екологічно чистих характеристик, які включають центральний парк, зрошуваний морською водою, лінія метро, велосипедні доріжки, системи збору дощової води, пневматичні системи збору відходів. Окрім того, 75 % відходів, що утворюються в результаті будівництва міста, будуть перероблятися.[12]

Росія ред.

  • Нове Ступіно — перший проект еко-міста в Росії.[13] [14] Проект розробляє російська компанія MR Group. «Нове Ступіно» — це перший в Росії повноцінний малоповерховий місто-супутник із доступним житлом, робочими місцями і розвиненою інфраструктурою на 55 000 осіб. Місто буде розташоване в 70 км від МКАД по трасі М4-Дон.[14]
  • Окрім еко-міст, в Росії також проектуються еко-поселення і еко-будинки. Прикладами таких поселень можна назвати Нево-Ековіль в республіці Карелія, Кітеж в Калузькій області і Тиберкуль в Красноярському краї.[15]

Сполучені Штати Америки ред.

  • Аркозанті, Аризона
  • Острів скарбів, Сан-Франциско: ще один проект, який має на меті створення невеликого еко-міста.
  • Койот-Спрінгс, Невада: найбільше заплановане місто в США.
  • Бабкок Ранч, Флорида: проект міста, що живиться сонячною енергією
  • Дуглас-Ранч в Бакая, Аризона
  • Меса-дель-Соль в Альбукерке, Нью-Мексико

Франція ред.

Було виділено 750 млн євро на проект будівництва 13 еко-міст. Особливі зелені зони повинні бути створені в таких містах як Бордо, Марсель, Гренобль, Ніцца і Страсбург.[16]

Україна ред.

Сьогодні в Україні утворено більш ніж 4,7 тисяч офіційних полігонів захоронення побутового сміття. Побутове і промислове сміття вже покриває більш 3 % території країни і має стійку тенденцію розростання. У рамках реалізації Національного проекту «Чисте місто» планується створення 10-ти пілотних міст, де будуть будуватися сміттєпереробні заводи. У Києві планується створення 4-х таких підприємств, кожний потужністю переробки по 300 тис. т на рік.[17]

Перспективні технології ред.

Відновлювані джерела енергії ред.

Одним із наріжних каменів сталого розвитку міст є впровадження відновлюваних джерел енергії.[18][19][20][21]

Технології сонячної[22], вітрової[23], гідроенергетики[24][25], водневої[26] та геотермальної[27] енергії швидко розвиваються, забезпечуючи чисту та надлишкову енергію міським районам. Сонячні фотоелектричні (PV) системи на дахах і фасадах[28][29], вітрові турбіни в міських просторах[30][31] і мікрогідроелектростанції на водних шляхах[32][33] – це лише деякі приклади того, як міста використовують відновлювану енергію для зменшення викидів парникових газів і пом’якшення кліматичних змін.

Розумні мережі та зберігання енергії ред.

Інтелектуальні електромережі, відомі як розумні мережі, забезпечують ефективний розподіл енергії та керування нею.[34][35] Ці мережі об’єднують відновлювані джерела енергії, системи зберігання та механізми реагування на попит, оптимізуючи споживання електроенергії та зменшуючи втрати. Технології накопичення енергії, такі як вдосконалені батареї[36][37][38] та маховичні накопичувачі енергії, доповнюють розумні мережі, накопичуючи надлишок енергії для використання в періоди пікового попиту або коли відновлювані джерела недоступні.[34][35]

Дизайн і матеріали екологічного будівництва ред.

Сталі міста віддають перевагу практикам екологічного будівництва для будівництва екологічно чистих та енергоефективних структур. Будинки, розроблені з використанням пасивних технологій охолодження та опалення, оптимізоване природне освітлення та використання енергоефективних матеріалів[39], значно зменшують споживання енергії.[40][41] Крім того, зелені дахи та вертикальні сади покращують міське біорізноманіття[42][43], покращують якість повітря[44][45] та пом’якшують ефект міського теплового острова[45][46][47].

Інтелектуальні транспортні системи ред.

Ефективні транспортні системи мають вирішальне значення для сталого міського життя. Інтелектуальні транспортні технології[48][49], зокрема електромобілі[50], автономні транспортні засоби[51] та системи громадського транспорту, змінюють міську мобільність. Електробуси (зокрема, з безконтактною зарядкою[52]) та зарядні станції для електромобілів[53] зменшують забруднення повітря та сприяють сталому розвитку.

Утилізація та переробка відходів ред.

У стійких містах відходи вважаються ресурсом, а не тягарем. Сучасні системи управління відходами, такі як сміттєпереробні заводи і анаеробні реактори, перетворюють органічні відходи й харчові відходи[54] на біогаз або електроенергію.[55][56][57][58][59] Інноваційні методи переробки та перетворення відходів в енергію, зокрема, в біопаливо, ще більше зменшують кількість відходів на звалищах, зберігають ресурси та підтримують циркулярну економіку.[60][61][62][63]

Водогосподарські технології ред.

Дефіцит води та забруднення вод, зокрема грунтових, є серйозними проблемами для міських територій. Сталі міста впроваджують передові технології управління водними ресурсами[64], такі як збір дощової води[65][66], переробка сірої води[65], обробка стічних вод[67] та водоефективні системи зрошення[68][69]. Інтелектуальні лічильники води[70][71] та системи виявлення витоків[72] оптимізують використання води та зменшують витрати, забезпечуючи більш стале та стабільне водопостачання.[73][74]

Інтернет речей (IoT) для міської оптимізації ред.

Інтернет речей (IoT) з’єднує пристрої та датчики по всьому місту, надаючи дані в реальному часі про різні аспекти міського життя. IoT дозволяє використовувати рішення для розумних міст, включаючи розумне освітлення[75], водопостачання[73] та зрошення[68], розумне управління відходами[76][77] та інтелектуальне керування міським трафіком[49]. Ці керовані даними підходи оптимізують розподіл ресурсів, покращують громадські послуги та покращують загальну ефективність міста.[78][79][80][81]

Вертикальне землеробство та міське сільське господарство ред.

Щоб сприяти продовольчій безпеці та зменшити екологічний слід виробництва продуктів харчування, стійкі міста використовують вертикальне землеробство[82] та міське сільське господарство[83][84]. Вертикальні ферми використовують гідропоніку[85][86] або аеропоніку[87], максимізуючи простір і мінімізуючи споживання води.[88][89] Міські сільськогосподарські ініціативи, такі як громадські сади та ферми на дахах, сприяють місцевому виробництву продуктів харчування та зміцнюють зв’язки між громадами.[90] (див. також Пермакультура[91][92], Соларпанк)

Див. також ред.

Додаткова література ред.

Книги ред.

Журнали ред.

Примітки ред.

  1. ↑ С.Леманн. (2010). «Green urbanism: formulating a series of holistic principles». S.A.P.I.EN.S. 3 (2) (http://sapiens.revues.org/1057 [Архівовано 30 грудня 2012 у Wayback Machine.])
  2. ↑ а б в Lowe, Ernest A. 2001. Eco-industrial Park Handbook for Asian Developing Countries. A Report to Asian Development Bank, Environment Department, Indigo Development, Oakland, CA
  3. ↑ «Eco-Idustrial Park Handbook for Asian Developing Countries». Indigo Development. Retrieved 20 November 2011. (http://indigodev.com/ADBHBdownloads.html [Архівовано 20 травня 2012 у Wayback Machine.])
  4. ↑ «Planning Transit». Retrieved 15 November 2011.(http://www.sustainable-city.org/Plan/Transit/intro.htm [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.])
  5. ↑ «Public Transport Systems». Retrieved 15 November 2011.(http://www.alternative-energy-news.info/sustainable-public-transport-systems/ [Архівовано 24 січня 2013 у Wayback Machine.])
  6. ↑ «Sustainable Transport City». Retrieved 15 November 2011. (http://oriented.net/onsite/en/index.html[недоступне посилання])
  7. ↑ Морленд — територія з нульовим вуглецем (http://www.morelandsolarcity.org.au/ [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.])
  8. ↑ Сайт Державного муніципалітету Сент-Дейвідсу (англ.) (http://www.stdavids.gov.uk/ [Архівовано 1 грудня 2005 у Wayback Machine.])
  9. ↑ Сайт Державного муніципалітету Лестера (англ.) (http://www.leicester.gov.uk/your-council-services/ep/the-environment/environmental-policies-action/environment-city/ [Архівовано 30 серпня 2012 у Wayback Machine.])
  10. ↑ Амбіційні плани Китаю по побудові еко-міста (англ.) (http://www.csmonitor.com/Environment/Living-Green/2008/1223/in-china-overambition-reins-in-eco-city-plans [Архівовано 4 грудня 2012 у Wayback Machine.])
  11. ↑ а б Інститут моніторингу довкілля (2007). Майбутнє наших міст (англ.)
  12. ↑ Кванге — стабільне місто в Кореї (англ.) (http://inhabitat.com/2008/12/08/gwanggyo-city-center-by-mvrdv/ [Архівовано 5 травня 2009 у Wayback Machine.])
  13. ↑ Перше в Росії повноцінне місто0супутник «Новое Ступино» (http://www.stupino.org/new_st.htm [Архівовано 21 травня 2013 у Wayback Machine.])
  14. ↑ Московська область: буде закладено малоповерхове місто супутник «Новое Ступино» (http://www.allmedia.ru/newsitem.asp?id=880907 [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.])
  15. ↑ Екоміста — міста майбутнього (http://www.homeweek.ru/theme/24 [Архівовано 28 листопада 2015 у Wayback Machine.])
  16. ↑ Франція планує створити 13 екологічних міст (http://tranio.ru/france/news/frantsiia_planiruiet_sozdat_13_ekoghorodov/ [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.])
  17. ↑ Еко-міста та еко-кластери в Україні. (http://ucluster.org/universitet/klastery-ukraina/2012-study/vpliv-globalizacii-na-shlyakhi-zbalansovanogo-vodokoristuvannya-okhoroni-ta-vidtvorennya-vodnikh-resursiv/eko-mista-i-eko-klasteri/ [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.])
  18. ↑ Kammen, Daniel M.; Sunter, Deborah A. (20 травня 2016). City-integrated renewable energy for urban sustainability. Science (англ.). Т. 352, № 6288. с. 922—928. doi:10.1126/science.aad9302. ISSN 0036-8075. Процитовано 6 серпня 2023.
  19. ↑ Razmjoo, Armin; Gandomi, Amir H.; Pazhoohesh, Mehdi; Mirjalili, Seyedali; Rezaei, Mostafa (1 листопада 2022). The key role of clean energy and technology in smart cities development. Energy Strategy Reviews (англ.). Т. 44. с. 100943. doi:10.1016/j.esr.2022.100943. ISSN 2211-467X. Процитовано 6 серпня 2023.
  20. ↑ Almihat, Mohamed G. Moh; Kahn, M. T. E.; Aboalez, Khaled; Almaktoof, Ali M. (2022-12). Energy and Sustainable Development in Smart Cities: An Overview. Smart Cities (англ.). Т. 5, № 4. с. 1389—1408. doi:10.3390/smartcities5040071. ISSN 2624-6511. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  21. ↑ Cortese, Tatiana Tucunduva Philippi; Almeida, Jairo Filho Sousa de; Batista, Giseli Quirino; Storopoli, José Eduardo; Liu, Aaron; Yigitcanlar, Tan (2022-01). Understanding Sustainable Energy in the Context of Smart Cities: A PRISMA Review. Energies (англ.). Т. 15, № 7. с. 2382. doi:10.3390/en15072382. ISSN 1996-1073. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  22. ↑ Maka, Ali O M; Alabid, Jamal M (1 червня 2022). Solar energy technology and its roles in sustainable development. Clean Energy (англ.). Т. 6, № 3. с. 476—483. doi:10.1093/ce/zkac023. ISSN 2515-4230. Процитовано 6 серпня 2023.
  23. ↑ Sadorsky, Perry (20 березня 2021). Wind energy for sustainable development: Driving factors and future outlook. Journal of Cleaner Production (англ.). Т. 289. с. 125779. doi:10.1016/j.jclepro.2020.125779. ISSN 0959-6526. Процитовано 6 серпня 2023.
  24. ↑ Moran, Emilio F.; Lopez, Maria Claudia; Moore, Nathan; Müller, Norbert; Hyndman, David W. (20 листопада 2018). Sustainable hydropower in the 21st century. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 115, № 47. с. 11891—11898. doi:10.1073/pnas.1809426115. ISSN 0027-8424. PMC 6255148. PMID 30397145. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  25. ↑ Bhattarai, Hemlal (11 травня 2022). Shang, Yizi; Shang, Ling; Li, Xiaofei (ред.). Hydropower and Sustainability. Technological Innovations and Advances in Hydropower Engineering (англ.). IntechOpen. doi:10.5772/intechopen.99833. ISBN 978-1-83968-914-7.
  26. ↑ Dincer, Ibrahim; Javani, Nader; Karayel, G. Kubilay (1 грудня 2022). Sustainable city concept based on green hydrogen energy. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 87. с. 104154. doi:10.1016/j.scs.2022.104154. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  27. ↑ Wang, Xiaohui; Alsaleh, Mohd (2023-01). Determinants of Geothermal Power Sustainability Development: Do Global Competitiveness Markets Matter?. Sustainability (англ.). Т. 15, № 4. с. 3747. doi:10.3390/su15043747. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  28. ↑ Akrofi, M. M.; Okitasari, M. (1 червня 2022). Integrating solar energy considerations into urban planning for low carbon cities: A systematic review of the state-of-the-art. Urban Governance (англ.). Т. 2, № 1. с. 157—172. doi:10.1016/j.ugj.2022.04.002. ISSN 2664-3286. Процитовано 6 серпня 2023.
  29. ↑ Formolli, Matteo; Croce, Silvia; Vettorato, Daniele; Paparella, Rossana; Scognamiglio, Alessandra; Mainini, Andrea Giovanni; Lobaccaro, Gabriele (2022-01). Solar Energy in Urban Planning: Lesson Learned and Recommendations from Six Italian Case Studies. Applied Sciences (англ.). Т. 12, № 6. с. 2950. doi:10.3390/app12062950. ISSN 2076-3417. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Olabi, A. G.; Obaideen, Khaled; Abdelkareem, Mohammad Ali; AlMallahi, Maryam Nooman; Shehata, Nabila; Alami, Abdul Hai; Mdallal, Ayman; Hassan, Asma Ali Murah; Sayed, Enas Taha (2023-01). Wind Energy Contribution to the Sustainable Development Goals: Case Study on London Array. Sustainability (англ.). Т. 15, № 5. с. 4641. doi:10.3390/su15054641. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ Gil-García, Isabel Cristina; García-Cascales, María Socorro; Molina-García, Angel (2022-01). Urban Wind: An Alternative for Sustainable Cities. Energies (англ.). Т. 15, № 13. с. 4759. doi:10.3390/en15134759. ISSN 1996-1073. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  32. ↑ Quaranta, Emanuele; Bódis, Katalin; Kasiulis, Egidijus; McNabola, Aonghus; Pistocchi, Alberto (2022-04). Is There a Residual and Hidden Potential for Small and Micro Hydropower in Europe? A Screening-Level Regional Assessment. Water Resources Management (англ.). Т. 36, № 6. с. 1745—1762. doi:10.1007/s11269-022-03084-6. ISSN 0920-4741. Процитовано 6 серпня 2023.
  33. ↑ Tsuanyo, David; Amougou, Boris; Aziz, Abdoul; Nka Nnomo, Bernadette; Fioriti, Davide; Kenfack, Joseph (15 лютого 2023). Design models for small run-of-river hydropower plants: a review. Sustainable Energy Research (англ.). Т. 10, № 1. doi:10.1186/s40807-023-00072-1. ISSN 2731-9237. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ а б Li, Fan; Wang, Dan; Liu, Dong; Yang, Songheng; Sun, Ke; Liu, Zhongjian; Yu, Haoyang; Qin, Jishuo (2023-01). A Comprehensive Review on Energy Storage System Optimal Planning and Benefit Evaluation Methods in Smart Grids. Sustainability (англ.). Т. 15, № 12. с. 9584. doi:10.3390/su15129584. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ а б Tan, Kang Miao; Babu, Thanikanti Sudhakar; Ramachandaramurthy, Vigna K.; Kasinathan, Padmanathan; Solanki, Sunil G.; Raveendran, Shangari K. (1 липня 2021). Empowering smart grid: A comprehensive review of energy storage technology and application with renewable energy integration. Journal of Energy Storage (англ.). Т. 39. с. 102591. doi:10.1016/j.est.2021.102591. ISSN 2352-152X. Процитовано 6 серпня 2023.
  36. ↑ Wang, Chao-Yang; Liu, Teng; Yang, Xiao-Guang; Ge, Shanhai; Stanley, Nathaniel V.; Rountree, Eric S.; Leng, Yongjun; McCarthy, Brian D. (2022-11). Fast charging of energy-dense lithium-ion batteries. Nature (англ.). Т. 611, № 7936. с. 485—490. doi:10.1038/s41586-022-05281-0. ISSN 1476-4687. Процитовано 20 серпня 2023.
  37. ↑ Wang, Qidi; Zhao, Chenglong; Yao, Zhenpeng; Wang, Jianlin; Wu, Fangting; Kumar, Sai Govind Hari; Ganapathy, Swapna; Eustace, Stephen; Bai, Xuedong (2023-04). Entropy‐Driven Liquid Electrolytes for Lithium Batteries. Advanced Materials (англ.). Т. 35, № 17. doi:10.1002/adma.202210677. ISSN 0935-9648. Процитовано 20 серпня 2023.
  38. ↑ Ahn, Heeju; Kim, Daye; Lee, Minji; Nam, Kwan Woo (26 травня 2023). Challenges and possibilities for aqueous battery systems. Communications Materials (англ.). Т. 4, № 1. с. 1—19. doi:10.1038/s43246-023-00367-2. ISSN 2662-4443. Процитовано 20 серпня 2023.
  39. ↑ Hafez, Fatma S.; Sa'di, Bahaaeddin; Safa-Gamal, M.; Taufiq-Yap, Y. H.; Alrifaey, Moath; Seyedmahmoudian, Mehdi; Stojcevski, Alex; Horan, Ben; Mekhilef, Saad (1 січня 2023). Energy Efficiency in Sustainable Buildings: A Systematic Review with Taxonomy, Challenges, Motivations, Methodological Aspects, Recommendations, and Pathways for Future Research. Energy Strategy Reviews (англ.). Т. 45. с. 101013. doi:10.1016/j.esr.2022.101013. ISSN 2211-467X. Процитовано 6 серпня 2023.
  40. ↑ Liu, Tianqi; Chen, Lin; Yang, Mingyu; Sandanayake, Malindu; Miao, Pengyun; Shi, Yang; Yap, Pow-Seng (2022-01). Sustainability Considerations of Green Buildings: A Detailed Overview on Current Advancements and Future Considerations. Sustainability (англ.). Т. 14, № 21. с. 14393. doi:10.3390/su142114393. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ Mohammed, Gamal Ali; Mabrouk, Mahmoud; He, Guoqing; Abdrabo, Karim I. (2023-01). Towards Sustainable Cities: A Review of Zero Energy Buildings Techniques and Global Activities in Residential Buildings. Energies (англ.). Т. 16, № 9. с. 3775. doi:10.3390/en16093775. ISSN 1996-1073. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  42. ↑ Mayrand, Flavie; Clergeau, Philippe (2018-04). Green Roofs and Green Walls for Biodiversity Conservation: A Contribution to Urban Connectivity?. Sustainability (англ.). Т. 10, № 4. с. 985. doi:10.3390/su10040985. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  43. ↑ Wooster, E. I. F.; Fleck, R.; Torpy, F.; Ramp, D.; Irga, P. J. (1 січня 2022). Urban green roofs promote metropolitan biodiversity: A comparative case study. Building and Environment (англ.). Т. 207. с. 108458. doi:10.1016/j.buildenv.2021.108458. ISSN 0360-1323. Процитовано 6 серпня 2023.
  44. ↑ Viecco, Margareth; Jorquera, Héctor; Sharma, Ashish; Bustamante, Waldo; Fernando, Harindra J. S.; Vera, Sergio (15 жовтня 2021). Green roofs and green walls layouts for improved urban air quality by mitigating particulate matter. Building and Environment (англ.). Т. 204. с. 108120. doi:10.1016/j.buildenv.2021.108120. ISSN 0360-1323. Процитовано 6 серпня 2023.
  45. ↑ а б Hosseinzadeh, Azin; Bottacin-Busolin, Andrea; Keshmiri, Amir (2022-12). A Parametric Study on the Effects of Green Roofs, Green Walls and Trees on Air Quality, Temperature and Velocity. Buildings (англ.). Т. 12, № 12. с. 2159. doi:10.3390/buildings12122159. ISSN 2075-5309. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  46. ↑ Jabbar, Hajer Khaled; Hamoodi, Mustafa N; Al-Hameedawi, Amjed N (1 січня 2023). Urban heat islands: a review of contributing factors, effects and data. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science. Т. 1129, № 1. с. 012038. doi:10.1088/1755-1315/1129/1/012038. ISSN 1755-1307. Процитовано 6 серпня 2023.
  47. ↑ Hsu, Angel; Sheriff, Glenn; Chakraborty, Tirthankar; Manya, Diego (25 травня 2021). Disproportionate exposure to urban heat island intensity across major US cities. Nature Communications (англ.). Т. 12, № 1. с. 2721. doi:10.1038/s41467-021-22799-5. ISSN 2041-1723. Процитовано 6 серпня 2023.
  48. ↑ Zhao, Liang; Jia, Yuanhua (6 січня 2021). Intelligent transportation system for sustainable environment in smart cities. The International Journal of Electrical Engineering & Education (англ.). с. 002072092098350. doi:10.1177/0020720920983503. ISSN 0020-7209. Процитовано 6 серпня 2023.
  49. ↑ а б Musa, Auwal Alhassan; Malami, Salim Idris; Alanazi, Fayez; Ounaies, Wassef; Alshammari, Mohammed; Haruna, Sadi Ibrahim (2023-01). Sustainable Traffic Management for Smart Cities Using Internet-of-Things-Oriented Intelligent Transportation Systems (ITS): Challenges and Recommendations. Sustainability (англ.). Т. 15, № 13. с. 9859. doi:10.3390/su15139859. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  50. ↑ Anthony Jnr., Bokolo (2021). Integrating Electric Vehicles to Achieve Sustainable Energy as a Service Business Model in Smart Cities. Frontiers in Sustainable Cities. Т. 3. doi:10.3389/frsc.2021.685716/full. ISSN 2624-9634. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  51. ↑ Lim, Hazel Si Min; Taeihagh, Araz (2018-05). Autonomous Vehicles for Smart and Sustainable Cities: An In-Depth Exploration of Privacy and Cybersecurity Implications. Energies (англ.). Т. 11, № 5. с. 1062. doi:10.3390/en11051062. ISSN 1996-1073. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  52. ↑ Novas, Nuria; Garcia Salvador, Rosa M.; Portillo, Francisco; Robalo, Isabel; Alcayde, Alfredo; Fernández-Ros, Manuel; Gázquez, Jose A. (2022-12). Global Perspectives on and Research Challenges for Electric Vehicles. Vehicles (англ.). Т. 4, № 4. с. 1246—1276. doi:10.3390/vehicles4040066. ISSN 2624-8921. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ Carra, Martina; Maternini, Giulio; Barabino, Benedetto (1 жовтня 2022). On sustainable positioning of electric vehicle charging stations in cities: An integrated approach for the selection of indicators. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 85. с. 104067. doi:10.1016/j.scs.2022.104067. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  54. ↑ Holmberg, Tora; Ideland, Malin (2021-09). The circular economy of food waste: Transforming waste to energy through ‘make-up’ work. Journal of Material Culture (англ.). Т. 26, № 3. с. 344—361. doi:10.1177/13591835211002555. ISSN 1359-1835. Процитовано 6 серпня 2023.
  55. ↑ Farooq, Ahsan; Haputta, Piyanon; Silalertruksa, Thapat; Gheewala, Shabbir H. (2021). A Framework for the Selection of Suitable Waste to Energy Technologies for a Sustainable Municipal Solid Waste Management System. Frontiers in Sustainability. Т. 2. doi:10.3389/frsus.2021.681690. ISSN 2673-4524. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  56. ↑ Vukovic, Natalia; Makogon, Evgenia (2022-01). Waste-to-Energy Generation: Complex Efficiency Analysis of Modern Technologies. Sustainability (англ.). Т. 14, № 21. с. 13814. doi:10.3390/su142113814. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  57. ↑ Alao, Moshood Akanni; Popoola, Olawale Mohammed; Ayodele, Temitope Raphael (1 грудня 2022). Waste‐to‐energy nexus: An overview of technologies and implementation for sustainable development. Cleaner Energy Systems (англ.). Т. 3. с. 100034. doi:10.1016/j.cles.2022.100034. ISSN 2772-7831. Процитовано 6 серпня 2023.
  58. ↑ Caferra, Rocco; D'Adamo, Idiano; Morone, Piergiuseppe (15 січня 2023). Wasting energy or energizing waste? The public acceptance of waste-to-energy technology. Energy (англ.). Т. 263. с. 126123. doi:10.1016/j.energy.2022.126123. ISSN 0360-5442. Процитовано 6 серпня 2023.
  59. ↑ Pluskal, Jaroslav; Šomplák, Radovan; Hrabec, Dušan; Nevrlý, Vlastimír; Hvattum, Lars Magnus (2022-11). Optimal location and operation of waste-to-energy plants when future waste composition is uncertain. Operational Research (англ.). Т. 22, № 5. с. 5765—5790. doi:10.1007/s12351-022-00718-w. ISSN 1109-2858. PMC 9135031. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  60. ↑ Fernando, Yudi; Tseng, Ming-Lang; Aziz, Nurarif; Ikhsan, Ridho Bramulya; Wahyuni-TD, Ika Sari (1 травня 2022). Waste-to-energy supply chain management on circular economy capability: An empirical study. Sustainable Production and Consumption (англ.). Т. 31. с. 26—38. doi:10.1016/j.spc.2022.01.032. ISSN 2352-5509. Процитовано 6 серпня 2023.
  61. ↑ Mandpe, Ashootosh; Paliya, Sonam; Gedam, Vidyadhar V; Patel, Shubham; Tyagi, Lakshay; Kumar, Sunil (2023-03). Circular economy approach for sustainable solid waste management: A developing economy perspective. Waste Management & Research: The Journal for a Sustainable Circular Economy (англ.). Т. 41, № 3. с. 499—511. doi:10.1177/0734242X221126718. ISSN 0734-242X. Процитовано 6 серпня 2023.
  62. ↑ Asian Development Bank (2020). Waste-to-Energy in the age of the Circular Economy (PDF).
  63. ↑ Boloy, Ronney Arismel Mancebo; da Cunha Reis, Augusto; Rios, Eyko Medeiros; de Araújo Santos Martins, Janaína; Soares, Laene Oliveira; de Sá Machado, Vanessa Aparecida; de Moraes, Danielle Rodrigues (2021-07). Waste-to-Energy Technologies Towards Circular Economy: a Systematic Literature Review and Bibliometric Analysis. Water, Air, & Soil Pollution (англ.). Т. 232, № 7. doi:10.1007/s11270-021-05224-x. ISSN 0049-6979. Процитовано 6 серпня 2023.
  64. ↑ Wilcox, Jonathan; Nasiri, Fuzhan; Bell, Sarah; Rahaman, Md. Saifur (1 листопада 2016). Urban water reuse: A triple bottom line assessment framework and review. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 27. с. 448—456. doi:10.1016/j.scs.2016.06.021. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  65. ↑ а б Wanjiru, Evan; Xia, Xiaohua (1 січня 2018). Sustainable energy-water management for residential houses with optimal integrated grey and rain water recycling. Journal of Cleaner Production (англ.). Т. 170. с. 1151—1166. doi:10.1016/j.jclepro.2017.09.212. ISSN 0959-6526. Процитовано 6 серпня 2023.
  66. ↑ Raimondi, Anita; Quinn, Ruth; Abhijith, Gopinathan R.; Becciu, Gianfranco; Ostfeld, Avi (2023-01). Rainwater Harvesting and Treatment: State of the Art and Perspectives. Water (англ.). Т. 15, № 8. с. 1518. doi:10.3390/w15081518. ISSN 2073-4441. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  67. ↑ Ahmed, Shams Forruque; Mofijur, M.; Ahmed, Bushra; Mehnaz, Tabassum; Mehejabin, Fatema; Maliat, Daina; Hoang, Anh Tuan; Shafiullah, G. M. (1 листопада 2022). Nanomaterials as a sustainable choice for treating wastewater. Environmental Research (англ.). Т. 214. с. 113807. doi:10.1016/j.envres.2022.113807. ISSN 0013-9351. Процитовано 7 серпня 2023.
  68. ↑ а б Glória, André; Dionisio, Carolina; Simões, Gonçalo; Cardoso, João; Sebastião, Pedro (2020-01). Water Management for Sustainable Irrigation Systems Using Internet-of-Things. Sensors (англ.). Т. 20, № 5. с. 1402. doi:10.3390/s20051402. ISSN 1424-8220. PMC 7085535. PMID 32143482. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  69. ↑ Shurtz, Kayson M.; Dicataldo, Emily; Sowby, Robert B.; Williams, Gustavious P. (2022-01). Insights into Efficient Irrigation of Urban Landscapes: Analysis Using Remote Sensing, Parcel Data, Water Use, and Tiered Rates. Sustainability (англ.). Т. 14, № 3. с. 1427. doi:10.3390/su14031427. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  70. ↑ Goulas, Athanasios; Goodwin, Daniel; Shannon, Caitriona; Jeffrey, Paul; Smith, Heather M. (2022). Public Perceptions of Household IoT Smart Water “Event” Meters in the UK—Implications for Urban Water Governance. Frontiers in Sustainable Cities. Т. 4. doi:10.3389/frsc.2022.758078. ISSN 2624-9634. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  71. ↑ Msamadya, Spancer; Joo, Jin Chul; Lee, Jung Min; Choi, Jong Soo; Lee, Sangho; Lee, Doo Jin; Go, Hyeon Woo; Jang, So Ye; Lee, Dong Hwi (2022-01). Role of Water Policies in the Adoption of Smart Water Metering and the Future Market. Water (англ.). Т. 14, № 5. с. 826. doi:10.3390/w14050826. ISSN 2073-4441. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  72. ↑ Ávila, Carlos Andrés Macías; Sánchez-Romero, Francisco-Javier; López-Jiménez, P. Amparo; Pérez-Sánchez, Modesto (1 серпня 2022). Improve leakage management to reach sustainable water supply networks through by green energy systems. Optimized case study. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 83. с. 103994. doi:10.1016/j.scs.2022.103994. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  73. ↑ а б Adedeji, Kazeem B.; Ponnle, Akinlolu A.; Abu-Mahfouz, Adnan M.; Kurien, Anish M. (2022-01). Towards Digitalization of Water Supply Systems for Sustainable Smart City Development—Water 4.0. Applied Sciences (англ.). Т. 12, № 18. с. 9174. doi:10.3390/app12189174. ISSN 2076-3417. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  74. ↑ Nainwal, Ankit (31 січня 2021). Water Resource Management for Sustainable Urban Development. Mathematical Statistician and Engineering Applications. Т. 70, № 1. с. 706—712. doi:10.17762/msea.v70i1.2528. ISSN 2094-0343. Процитовано 6 серпня 2023.
  75. ↑ Dankan Gowda, V; Annepu, Arudra; Ramesha, M; Prashantha Kumar, K; Singh, Pallavi (1 листопада 2021). IoT Enabled Smart Lighting System for Smart Cities. Journal of Physics: Conference Series. Т. 2089, № 1. с. 012037. doi:10.1088/1742-6596/2089/1/012037. ISSN 1742-6588. Процитовано 6 серпня 2023.
  76. ↑ Cheema, Sehrish Munawar; Hannan, Abdul; Pires, Ivan Miguel (2022-01). Smart Waste Management and Classification Systems Using Cutting Edge Approach. Sustainability (англ.). Т. 14, № 16. с. 10226. doi:10.3390/su141610226. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  77. ↑ Ehsanifar, Mohammad; Dekamini, Fatemeh; Spulbar, Cristi; Birau, Ramona; Khazaei, Moein; Bărbăcioru, Iuliana Carmen (2023-01). A Sustainable Pattern of Waste Management and Energy Efficiency in Smart Homes Using the Internet of Things (IoT). Sustainability (англ.). Т. 15, № 6. с. 5081. doi:10.3390/su15065081. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  78. ↑ Bibri, Simon Elias (1 квітня 2018). The IoT for smart sustainable cities of the future: An analytical framework for sensor-based big data applications for environmental sustainability. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 38. с. 230—253. doi:10.1016/j.scs.2017.12.034. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  79. ↑ Gao, Chao; Wang, Feng; Hu, Xiaobing; Martinez, James (2023-01). Research on Sustainable Design of Smart Cities Based on the Internet of Things and Ecosystems. Sustainability (англ.). Т. 15, № 8. с. 6546. doi:10.3390/su15086546. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  80. ↑ Sharma, Paribhasha; Jangirala, Srinivas (1 березня 2022). Internet of Things for sustainable urbanism. Journal of Physics: Conference Series. Т. 2236, № 1. с. 012008. doi:10.1088/1742-6596/2236/1/012008. ISSN 1742-6588. Процитовано 6 серпня 2023.
  81. ↑ Rejeb, Abderahman; Rejeb, Karim; Simske, Steve; Treiblmaier, Horst; Zailani, Suhaiza (1 серпня 2022). The big picture on the internet of things and the smart city: a review of what we know and what we need to know. Internet of Things (англ.). Т. 19. с. 100565. doi:10.1016/j.iot.2022.100565. ISSN 2542-6605. Процитовано 6 серпня 2023.
  82. ↑ Technische Universität Berlin, Karin A.; Technische Universität Berlin, Sebastian; Hoffmann, Karin A.; Schröder, Sebastian; Nehls, Thomas; Pitha, Ulrike; Pucher, Bernhard; Zluwa, Irene; Gantar, Damjana (2023). Vertical Green 2.0 – The Good, the Bad and the Science (PDF) (англ.). Universitätsverlag der TU Berlin. doi:10.14279/depositonce-16619.
  83. ↑ Eigenbrod, Christine; Gruda, Nazim (2015-04). Urban vegetable for food security in cities. A review. Agronomy for Sustainable Development (англ.). Т. 35, № 2. с. 483—498. doi:10.1007/s13593-014-0273-y. ISSN 1774-0746. Процитовано 6 серпня 2023.
  84. ↑ Bhattarai, Keshav; Adhikari, Ambika P. (2023-06). Promoting Urban Farming for Creating Sustainable Cities in Nepal. Urban Science (англ.). Т. 7, № 2. с. 54. doi:10.3390/urbansci7020054. ISSN 2413-8851. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  85. ↑ Romeo, Daina; Vea, Eldbjørg Blikra; Thomsen, Marianne (1 січня 2018). Environmental Impacts of Urban Hydroponics in Europe: A Case Study in Lyon. Procedia CIRP (англ.). Т. 69. с. 540—545. doi:10.1016/j.procir.2017.11.048. ISSN 2212-8271. Процитовано 6 серпня 2023.
  86. ↑ Gumisiriza, Margaret S.; Ndakidemi, Patrick; Nalunga, Asha; Mbega, Ernest R. (1 серпня 2022). Building sustainable societies through vertical soilless farming: A cost-effectiveness analysis on a small-scale non-greenhouse hydroponic system. Sustainable Cities and Society (англ.). Т. 83. с. 103923. doi:10.1016/j.scs.2022.103923. ISSN 2210-6707. Процитовано 6 серпня 2023.
  87. ↑ Wimmerova, Lenka; Keken, Zdenek; Solcova, Olga; Bartos, Lubomir; Spacilova, Marketa (2022-01). A Comparative LCA of Aeroponic, Hydroponic, and Soil Cultivations of Bioactive Substance Producing Plants. Sustainability (англ.). Т. 14, № 4. с. 2421. doi:10.3390/su14042421. ISSN 2071-1050. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  88. ↑ Oh, Soojin; Lu, Chungui (4 березня 2023). Vertical farming - smart urban agriculture for enhancing resilience and sustainability in food security. The Journal of Horticultural Science and Biotechnology (англ.). Т. 98, № 2. с. 133—140. doi:10.1080/14620316.2022.2141666. ISSN 1462-0316. Процитовано 6 серпня 2023.
  89. ↑ Van Gerrewey, Thijs; Boon, Nico; Geelen, Danny (2022-01). Vertical Farming: The Only Way Is Up?. Agronomy (англ.). Т. 12, № 1. с. 2. doi:10.3390/agronomy12010002. ISSN 2073-4395. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  90. ↑ Yuan, Grace Ning; Marquez, Gian Powell B.; Deng, Haoran; Iu, Anastasiia; Fabella, Melisa; Salonga, Reginald B.; Ashardiono, Fitrio; Cartagena, Joyce A. (2022-11). A review on urban agriculture: technology, socio-economy, and policy. Heliyon. Т. 8, № 11. с. e11583. doi:10.1016/j.heliyon.2022.e11583. ISSN 2405-8440. PMC 9668687. PMID 36406682. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  91. ↑ Dewi, E P; Trikariastoto, St; Kabul, Er; Nurina; Swartane, Iga; Prijasembada (1 квітня 2023). Integrated Urban Farming Park: Implementing Permaculture Design Concept for Child Education of Agriculture in Jakarta. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science. Т. 1169, № 1. с. 012057. doi:10.1088/1755-1315/1169/1/012057. ISSN 1755-1307. Процитовано 6 серпня 2023.
  92. ↑ Johanna Lindell (2022). Towards Sustainable Communities: An analysis of permaculture initiatives in Scania, Sweden. Lund University Centre for Sustainability Studies.

Посилання ред.

  • Екополіс // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 82.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стабільне_місто&oldid=41969542