Список чемпіонів Формули-1

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Титул чемпіона світу з автоперегонів у класі «Формула-1» присуджується Міжнародною автомобільною федерацією (Fédération Internationale de l'Automobile — FIA) найвдалішому гонщику «Формули-1», який набрав найбільшу кількість очок за підсумками Гран-прі, що були проведені. За регламентом, якщо двоє або більше пілотів набрали однакову кількість очок за всі залікові етапи чемпіонату світу, то переможцем визнається спортсмен, який виграв найбільшу кількість гран-прі у сезоні. Якщо і кількість перемог однакова, то беруть до уваги кількість других місць, третіх і т. д. Перший чемпіонат проведений 1950 року і виграв його «Ніно» Фаріна (Emilio Giuseppe «Nino» Farina). Першим гонщиком, який виграв декілька чемпіонських титулів, став Альберто Аскарі (перемоги у 1952 і 1953 роках).

FIA офіційно не оголошує чемпіона світу до закінчення чемпіонату, однак, практично прийнято вважати, що чемпіон визначився, коли інші гонщики навіть теоретично не можуть набрати більше очок, ніж даний пілот. Чемпіон визначався у фінальних перегонах сезону у 26 сезонах з 61 проведених. Найраніше чемпіон став відомим у 2002 році, коли Міхаель Шумахер виграв чемпіонат за 6 етапів до його закінчення.

Усього 34 гонщики вигравало чемпіонат, при цьому Міхаель Шумахер та Льюїс Гамільтон є рекордсменами — вони вигравали титул 7 разів. Шумахер також є рекордсменом за кількістю титулів, виграних поспіль — 5 разів (з 2000 по 2004 рік). Наразі чинним чемпіоном світу є Макс Ферстаппен, який виграв свій титул у 2022 році.

За сезонами ред.

 
Хуан Мануель Фанхіо, п'ятиразовий чемпіон світу.
 
Джим Кларк, дворазовий чемпіон світу, легенда 60-х.
 
Грем Хілл, дворазовий чемпіон світу, батько Деймона Хілла, чемпіона 1996 року.
 
Йохен Ріндт, єдиний пілот Формули-1, який став чемпіоном посмертно.
 
Бразильський «чарівник», Айртон Сенна, триразовий чемпіон світу.
 
Міхаель Шумахер, семиразовий чемпіон світу.
Сезон Чемпіон Команда пілота Двигун Шини Поули Перемоги Подіуми Найшвидші кола Очки Оформлення
чемпіонства
Відрив у очках
1950   Ніно Фаріна   Альфа Ромео Альфа Ромео P 2 3 3 3 30 Етап 7 з 7 3
1951   Хуан Мануель Фанхіо   Альфа Ромео Альфа Ромео P 4 3[1] 5 5 31 Етап 8 з 8 6
1952   Альберто Аскарі   Феррарі Феррарі F

P

5 6 6 6 36 Етап 6 з 8 12
1953   Альберто Аскарі   Феррарі Феррарі P 6 5 5 4 34.5 Етап 8 з 9 6.5
1954   Хуан Мануель Фанхіо   Мазераті[2] Мазераті P 5 6 7 3 42 Етап 7 з 9 16.86
  Мерседес[2] Мерседес C
1955   Хуан Мануель Фанхіо   Мерседес Мерседес C 3 4 5 3 40 Етап 6 з 7 16.5
1956   Хуан Мануель Фанхіо   Феррарі Феррарі E 6 3[3] 5[4] 4 30 Етап 8 з 8 3
1957   Хуан Мануель Фанхіо   Мазераті Мазераті P 4 4 6 2 40 Етап 6 з 8 15
1958   Майк Хоторн   Феррарі Феррарі E 4 1 7 5 42 Етап 11 з 11 1
1959   Джек Бребем   Купер Клімакс D 1 2 5 1 31 Етап 9 з 9 4
1960   Джек Бребем   Купер Клімакс D 3 5 5 3 43 Етап 8 з 10 9
1961   Філ Хілл   Феррарі Феррарі D 5 2 6 2 34 Етап 7[5] з 8 1
1962   Грем Хілл   БРМ БРМ D 1 4 6 3 42 Етап 9 з 9 12
1963   Джим Кларк   Лотус Клімакс D 7 7 9 6 54 Етап 7 з 10 21
1964   Джон Сертіс[6]   Феррарі Феррарі D 2 2 6 2 40 Етап 10 з 10 1
1965   Джим Кларк   Лотус Клімакс D 6 6 6 6 54 Етап 7 з 10 14
1966   Джек Бребем   Бребгем Репко G 3 4 5 1 42 Етап 7 з 9 14
1967   Денні Хальм   Бребгем Репко G 0 2 8 2 51 Етап 11 з 11 5
1968   Грем Хілл   Лотус Форд F 2 3 6 0 48 Етап 12 з 12 12
1969   Джекі Стюарт   Матра Форд D 2 6 7 5 63 Етап 8 з 11 26
1970   Йохен Ріндт   Лотус Форд F 3 5 5 1 45 Етап 12[7] з 13 5
1971   Джекі Стюарт   Тірелл Форд G 6 6 7 3 62 Етап 8 з 11 29
1972   Емерсон Фіттіпальді   Лотус Форд F 3 5 8 0 61 Етап 10 з 12 16
1973   Джекі Стюарт   Тірелл Форд G 3 5 8 1 71 Етап 13 з 15 16
1974   Емерсон Фіттіпальді   Макларен Форд G 2 3 7 0 55 Етап 15 з 15 3
1975   Нікі Лауда   Феррарі Феррарі G 9 5 8 2 64.5 Етап 13 з 14 19.5
1976   Джеймс Хант   Макларен Форд G 8 6 8 2 69 Етап 16 з 16 1
1977   Нікі Лауда   Феррарі Феррарі G 2 3 10 3 72 Етап 15 з 17 17
1978   Маріо Андретті   Лотус Форд G 8 6 7 3 64 Етап 14[8] з 16 13
1979   Джоді Шектер   Феррарі Феррарі M 1 3 6 0 51 Етап 13 з 15 4
1980   Ален Джонс   Вільямс Форд G 3 5 10 5 67 Етап 13 з 14 13
1981   Нельсон Піке   Бребгем Форд M 4 3 7 1 50 Етап 15 з 15 1
1982   Кеке Росберг   Вільямс Форд G 1 1 6 0 44 Етап 16 з 16 5
1983   Нельсон Піке   Бребгем БМВ M 1 3 8 4 59 Етап 15 з 15 2
1984   Нікі Лауда   Макларен ТАҐ M 0 5 9 5 72 Етап 16 з 16 0.5
1985   Ален Прост   Макларен ТАҐ G 2 5 11 5 73 Етап 14 з 16 20
1986   Ален Прост   Макларен ТАҐ G 1 4 11 2 72 Етап 16 з 16 2
1987   Нельсон Піке   Вільямс Хонда G 4 3 11 4 73 Етап 15 з 16 12
1988   Айртон Сенна   Макларен Хонда G 13 8 11 3 90 Етап 15 з 16 3
1989   Ален Прост   Макларен Хонда G 2 4 11 5 76 Етап 15[9] з 16 16
1990   Айртон Сенна   Макларен Хонда G 10 6 11 2 78 Етап 15 з 16 7
1991   Айртон Сенна   Макларен Хонда G 8 7 12 2 96 Етап 15 з 16 24
1992   Найджел Менселл   Вільямс Рено G 14 9 12 8 108 Етап 11 з 16 52
1993   Ален Прост   Вільямс Рено G 13 7 12 6 99 Етап 14 з 16 26
1994   Міхаель Шумахер   Бенеттон Форд G 6 8 10 8 92 Етап 16 з 16 1
1995   Міхаель Шумахер   Бенеттон Рено G 4 9 11 8 102 Етап 15 з 17 33
1996   Деймон Хілл[10]   Вільямс Рено G 9 8 10 5 97 Етап 16 з 16 19
1997   Жак Вільньов   Вільямс Рено G 10 7 8 3 81 Етап 17 з 17 39[11]
1998   Міка Хаккінен   Макларен Мерседес B 9 8 11 6 100 Етап 16 з 16 14
1999   Міка Хаккінен   Макларен Мерседес B 11 5 10 6 76 Етап 16 з 16 2
2000   Міхаель Шумахер   Феррарі Феррарі B 9 9 12 2 108 Етап 16 з 17 19
2001   Міхаель Шумахер   Феррарі Феррарі B 11 9 14 3 123 Етап 13 з 17 58
2002   Міхаель Шумахер   Феррарі Феррарі B 7 11 17 7 144 Етап 11 з 17 67
2003   Міхаель Шумахер   Феррарі Феррарі B 5 6 8 5 93 Етап 16 з 16 2
2004   Міхаель Шумахер   Феррарі Феррарі B 8 13 15 10 148 Етап 14 з 18 34
2005   Фернандо Алонсо   Рено Рено M 6 7 15 2 133 Етап 17 з 19 21
2006   Фернандо Алонсо   Рено Рено M 6 7 14 5 134 Етап 18 з 18 13
2007   Кімі Ряйкконен   Феррарі Феррарі B 3 6 12 6 110 Етап 17 з 17 1[12]
2008   Льюїс Гамільтон   Макларен Мерседес B 7 5 10 1 98 Етап 18 з 18 1
2009   Дженсон Баттон   Браун Мерседес B 4 6 9 2 95 Етап 16 з 17 11
2010   Себастьян Феттель   Ред Булл Рено B 10 5 10 3 256 Етап 19 з 19 4
2011   Себастьян Феттель   Ред Булл Рено P 15 11 17 3 392 Етап 15 з 19 122
2012   Себастьян Феттель   Ред Булл Рено P 6 5 10 6 281 Етап 20 з 20 3
2013   Себастьян Феттель   Ред Булл Рено P 9 13 16 7 397 Етап 16 з 19 155
2014   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 7 11 16 7 384 Етап 19 з 19 67
2015   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 10 10 17 8 381 Етап 16 з 19 59
2016   Ніко Росберг   Мерседес Мерседес P 8 9 16 6 385 Етап 21 з 21 5
2017   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 11 9 13 7 363 Етап 18 з 20 46
2018   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 11 11 17 3 408 Етап 19 з 21 88
2019   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 5 11 17 6 413 Етап 19 з 21 87
2020   Льюїс Гамільтон   Мерседес Мерседес P 10 11 14 6 347 Етап 14 з 17 124
2021   Макс Ферстаппен   Red Bull Honda P 10 10 18 6 395.5 Етап 22 з 22 8
2022   Макс Ферстаппен   Red Bull RBPT P 7 15 17 5 454 Етап 18 з 22 146
Сезон Чемпіон Команда пілота Двигун Шини Поули Перемоги Подіуми Найшвидші кола Очки Оформлення
чемпіонства
Відрив у очках

Примітки ред.

Команди, що виділені жирним шрифтом, виграли також і Кубок конструкторів (розігрується з 1958).
* Сезон не завершено.
  1. Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Франції 1951 року з Луїджі Фаджіолі.
  2. а б Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес».
  3. Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Аргентини 1956 року з Луїджі Муссо.
  4. Фанхіо розділив друге місце у Гран-прі Монако та Гран-прі Італії 1956 року з Пітером Коллінзом.
  5. Філ Хілл виграв чемпіонство на Гран-прі Італії 1961 року після того, як загинув у результаті аварії його партнер по команді, Вольфганг фон Тріпс, який лідирував до цього у чемпіонаті.
  6. Сертіс став першим пілотом, який став чемпіоном світу як у Формулі-1, так і у мотогонках (до цього він завоював 7 титулів у мотогонках як у класі 350 куб.см, так і у класі 500 куб.см).
  7. Ріндт загинув на Гран-прі Італії 1970 року, але ніхто не зміг наздогнати його у гран-прі, що залишились. Остаточно недосяжним він став за одне гран-прі до кінця чемпіонату. Це перший (і єдиний) випадок, коли чемпіоном гонщик став посмертно.
  8. Андретті став чемпіоном після того, як його партнер по команді, Ронні Петерсен, помер після операції, яка стала результатом аварії на Гран-прі Італії 1978 року.
  9. Айртон Сенна виграв Гран-прі Японії 1989 року, але був дискваліфікований через те, що скористався допомогою маршалів, які допомогли йому повернутися у перегони. «Макларен» подав апеляцію, але вона не була ухвалена, що дозволило стати чемпіоном Алену Просту.
  10. Деймон Хілл — це син Грема Хілла, який ставав чемпіоном у 1962 та 1968 роках. Це перша пара батько-син в історії Формули-1, в якій обидва стали чемпіонами.
  11. Міхаель Шумахер набрав 78 очок протягом сезону 1997 року, тільки на 3 очка менше ніж Жак Вільнев. Але Шумахер був дискваліфікований з чемпіонату після останнього гран-прі, що збільшило перевагу чемпіона над другим призером до 39 очок.
  12. Кімі Ряйкконен виграв 1 очко у обох пілотів «Макларену»: Льюїса Гамільтона та Фернандо Алонсо.

За кількістю чемпіонських титулів ред.

 
Нельсон Піке, триразовий чемпіон світу, за кермом Brabham BT54, 1985 рік.
 
Фернандо Алонсо, дворазовий чемпіон світу за кермом Renault R26, 2006 рік.
Чемпіон Всього Сезони
  Міхаель Шумахер 7 1994, 1995, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004
  Льюїс Гамільтон 2008, 2014, 2015, 2017, 2018, 2019, 2020
  Хуан Мануель Фанхіо 5 1951, 1954, 1955, 1956, 1957
  Ален Прост 4 1985, 1986, 1989, 1993
  Себастьян Феттель 2010, 2011, 2012, 2013
  Джек Бребем 3 1959, 1960, 1966
  Джекі Стюарт 1969, 1971, 1973
  Нікі Лауда 1975, 1977, 1984
  Нельсон Піке 1981, 1983, 1987
  Айртон Сенна 1988, 1990, 1991
  Альберто Аскарі 2 1952, 1953
  Джим Кларк 1963, 1965
  Грем Хілл 1962, 1968
  Емерсон Фіттіпальді 1972, 1974
  Міка Хаккінен 1998, 1999
  Фернандо Алонсо 2005, 2006
  Макс Ферстаппен 2021, 2022
  Ніно Фаріна 1 1950
  Майк Хоторн 1958
  Філ Хілл 1961
  Джон Сертіс 1964
  Денні Гальм 1967
  Йохен Ріндт 1970
  Джеймс Гант 1976
  Маріо Андретті 1978
  Джоді Шектер 1979
  Алан Джонс 1980
  Кеке Росберг 1982
  Найджел Менселл 1992
  Деймон Гілл 1996
  Жак Вільнев 1997
  Кімі Ряйкконен 2007
  Дженсон Баттон 2009
  Ніко Росберг 2016

За громадянством ред.

 
Найбільш успішнішим серед усіх пілотів з Великої Британії є Джекі Стюарт, який тричі вигравав чемпіонат світу. 1969 рік, за кермом Matra MS80.
Країна Титулів Чемпіонів
  Велика Британія 20 10
  Німеччина 12 3
  Бразилія 8 3
  Аргентина 5 1
  Фінляндія 4 3
  Австралія 4 2
  Австрія 4 2
  Франція 4 1
  Італія 3 2
  США 2 2
  Іспанія 2 1
  Нідерланди 2 1
  Нова Зеландія 1 1
  Канада 1 1
  Південна Африка 1 1

За командами ред.

 
«Феррарі» — найуспішніша стайня чемпіонату за всю історію його проведення. За кермом Ferrari F2007 на Гран-прі Бельгії 2007 року останній чемпіон стайні —Кімі Ряйкконен.
Команда Титулів
  Феррарі 15
  Макларен 12
  Мерседес* 9
  Вільямс 7
  Лотус 6
  Ред Булл
  Бребгем 4
  Купер 2
  Рено
  Бенеттон
  Альфа Ромео
  Тірелл
  Мазераті*
  БРМ 1
  Матра
  Браун

Команди, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.

*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес». Це чемпіонство зараховано обом командам.

За виробниками двигунів ред.

 
Двигун Ford Cosworth DFV на боліді Ligier JS11 — один з найкращих двигунів в історії Формули-1. З деякими модифікаціями цей двигун дозволяв командам вигравати на Гран-прі протягом 17 років.
Виробник двигунів Титулів
  Феррарі 15
  Форд 13
  Мерседес
  Рено 11
  Хонда 6
  Клімакс 4
  ТАҐ 3
  Альфа Ромео 2
  Мазераті
  Репко
  БМВ 1
  БРМ
  RBPT

Виробники двигунів, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.

За виробниками шин ред.

 
«Професор» Ален Прост, чотириразовий чемпіон світу, всі свої титули здобув, змагаючись на шинах Goodyear. За кермом Ferrari 641, 1990 рік.
Виробник Країна Титулів
G Goodyear   Сполучені Штати 24
P Pirelli   Італія 12*  **
B Bridgestone   Японія 11
D Dunlop   Велика Британія 8
M Michelin   Франція 6
F Firestone   Сполучені Штати 4**
C Continental   Німеччина 2*
E Englebert   Бельгія 2

*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті» на шинах Pirelli, а потім — за «Мерседес» на шинах Continental. Це чемпіонство зараховано обом виробникам шин.

**У сезоні 1952 року Альберто Аскарі виступав за команду Феррарі на шинах Pirelli, але на перегонах Інді 500 машина була у гумі Firestone. І хоча на Інді 500 Аскарі не набрав жодного очка — чемпіонство зараховано обом виробникам шин.

Рекорди ред.

Наймолодші чемпіони ред.

 
Нікі Лауда, триразовий чемпіон світу, входить до числа як наймолодших, так і найстаріших чемпіонів Формули-1. За кермом Ferrari 312T2, 1976 рік.
Чемпіон Вік Сезон
1   Себастьян Феттель* 23 роки, 133 дня 2010
2   Льюїс Хемілтон 23 роки, 299 днів 2008
3   Фернандо Алонсо 24 роки, 58 днів 2005
4   Макс Ферстаппен 24 роки, 73 днів 2021
5   Емерсон Фіттіпальді 25 років, 273 дня 1972
6   Міхаель Шумахер 25 років, 314 днів 1994
7   Нікі Лауда 26 років, 197 днів 1975
8   Жак Вільнев 26 років, 200 днів 1997
9   Джим Кларк 27 років, 188 днів 1963
10   Кімі Ряйкконен 28 років, 4 дня 2007

Жирним шрифтом відзначено пілотів, які брали участь у Чемпіонаті 2021 року.

* Себастьян Феттель є наймолодшим дворазовим та триразовим чемпіоном світу.

Найстаріші чемпіони світу ред.

 
Джек Бребгем, триразовий чемпіон світу, один із найстаріших чемпіонів. Останній свій титул виграв, виступаючи за свою стайню, що носила його ж ім'я. За кермом Brabham BT11, 1965 рік.
Чемпіон Вік Сезон
1   Хуан Мануель Фанхіо 46 років, 41 день 1957
2   Ніно Фаріна 43 роки, 308 днів 1950
3   Джек Бребем 40 років, 155 днів 1966
4   Грем Хілл 39 років, 262 дня 1968
5   Найджел Менселл 39 років, 8 днів 1992
6   Ален Прост 38 років, 214 днів 1993
7   Маріо Андретті 38 років, 193 дня 1978
8   Деймон Гілл 36 років, 26 днів 1996
9   Льюїс Гамільтон 35 років, 313 днів 2020
10   Нікі Лауда 35 років, 242 дня 1984

Жирним шрифтом відзначено пілотів, які беруть участь у Чемпіонаті 2020 року.

 
Міхаель Шумахер — володар більшості персональних рекордів у Формулі-1.

Серії перемог у чемпіонатах ред.

Титулів
поспіль
Чемпіон Сезони
5   Міхаель Шумахер 2000, 2001, 2002, 2003, 2004
4   Хуан Мануель Фанхіо 1954, 1955, 1956, 1957
  Себастьян Феттель 2010, 2011, 2012, 2013
  Льюїс Гамільтон 2017, 2018, 2019, 2020
2   Альберто Аскарі 1952, 1953
  Джек Бребем 1959, 1960
  Ален Прост 1985, 1986
  Айртон Сенна 1990, 1991
  Міхаель Шумахер 1994, 1995
  Міка Хаккінен 1998, 1999
  Фернандо Алонсо 2005, 2006
  Льюїс Гамільтон 2014, 2015

Жирним шрифтом відзначено пілотів, які беруть участь у Чемпіонаті 2020 року.

Джерела ред.