Вікіпедія

Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Нижче наведений список головних тренерів футбольного клубу «Манчестер Юнайтед» і їх головних досягнень з 1892 року і дотепер. За всю історію у клубу було 18 головних тренерів.

Алекс Фергюсон, найуспішніший головний тренер в історії «Манчестер Юнайтед»

Найуспішнішим в плані виграних трофеїв тренером в історії клубу є сер Алекс Фергюсон, який виграв 13 титулів Прем'єр-ліги, п'ять Кубків Англії, чотири Кубка Футбольної ліги, десять Суперкубків Англії, дві Ліги чемпіонів УЄФА, а також Суперкубок УЄФА, Кубок володарів кубків,Міжконтинентальний кубок і Клубний чемпіонат світу.

Історія ред.

З 1878 по 1914 роки команда керувалася колегіально спеціальним комітетом, секретар якої володів приблизно тими ж повноваженнями і впливом, якими володіє головний тренер в даний час. За цей період в клубі змінилося четверо секретарів: Гей Ейч Елбат, Джеймс Вест, Ернест Мангнелл і Джон Бентлі.

Ернест Мангнелл став першим тренером, з яким клуб виграв трофеї. У сезоні 1907/08 під його керівництвом «Юнайтед» виграв свій перший чемпіонський титул. У наступному сезоні клуб виграв свій перший Кубок Англії, а в сезоні 1910/11 - ще один чемпіонський титул. Попри успіхи, досягнуті з командою, Мангнелл покинув «Юнайтед» в 1912 році, перейшовши в «Манчестер Сіті». Пост секретаря клубу зайняв Джон Бентлі, а два годя потому його змінив Джек Робсон, який став першим в історії клубу тренером, а не просто секретарем. Він тренував команду сім років, до грудня 1921 року, коли він серйозно захворів, а через місяць помер від пневмонії[1].

Наступним тренером клубу став Джон Чепмен. Вже в перший сезон під керівництвом Чепмена «Юнайтед» вилетів у Другий дивізіон, вперше з 1906 року. Команда провела три роки у Другому дивізіоні, після чого повернулася в Перший дивізіон. Привівши клуб на 9-е місце в чемпіонаті і довівши його до півфіналу Кубка Англії в сезоні 1925/26, Чепмен 8 жовтня 1926 отримав телеграму від Футбольної асоціації, в якій повідомлялося про його дискваліфікацію до кінця сезону без пояснення причини. До кінця сезону клуб тренував Лал Хілдіч, якого вже на постійній основі замінив Герберт Бемлетт [2].

Бемлетт знаходився на посту тренера клубу чотири роки, але не зміг домогтися з «Юнайтед» ніякого успіху: найвищою позицією команди в роки його керівництва було 12-е місце в чемпіонаті. 1931 року «Юнайтед» знову вилетів у Другий дивізіон. Бемлетта звільнили, а на його місце був призначений клубний секретар Волтер Крікмер. Крікмер керував командою всього один сезон, протягом якого клуб не зміг повернутися в Перший дивізіон. У червні 1932 головним тренером клубу був призначений Скотт Дункан, але в другому сезоні під його керівництвом «Юнайтед» досяг найнижчої в своїй історії позиції, посівши 20-е місце у Другому дивізіоні. Однак, Дункана не звільнили, і в 1936 році він домігся повернення клубу в Перший дивізіон. У наступному сезоні клуб знову вилетів з Першого дивізіону, і Волтер Крікмер вдруге взяв на себе повноваження головного тренера команди і залишався на цій посаді до закінчення Другої світової війни[3].

Ще до закінчення війни клуб провів переговори з Меттом Басбі, який незадовго до цього відкинув пропозицію «Ліверпуля» залишитися в тренерському штабі клубу, бо хотів мати більше повноважень з управління ігровою підготовкою команди, а не просто вибирати склад на матч. «Юнайтед» надав Басбі всі необхідні повноваження і призначив його головним тренером. У своїх перших п'яти сезонах Метт Басбі привів клуб до чотирьох срібних медалей Першого дивізіону, поки, нарешті, не виграв чемпіонат у сезоні 1951/52. Незабаром після цього він почав здійснювати масову заміну футболістів-ветеранів на зовсім юних гравців, які увійшли в історію як «малюки Басбі». Оновлений «Юнайтед» виграв два чемпіонські титули в сезонах 1955/56 і 1956/57, а також взяв участь у двох фіналах Кубка Англії. Кар'єри багатьох футболістів обірвалися в мюнхенській авіакатастрофі 1958, в якій сам Метт Басбі отримав важкі травми [4].

Поки Басбі відновлювався від отриманих травм у лікарні, тренерські обов'язки перейшли до його асистента, Джиммі Мерфі [5]. Після свого одужання, Басбі почав нову перебудову команди, і через п'ять років, в 1963 році, «Юнайтед» виграв Кубок Англії, вперше після 15-річної перерви. За перемогою в Кубку команда здобула два чемпіонські титули Першого дивізіону, а також найпрестижніший трофей клубного європейського футболу — Кубок європейських чемпіонів. Після успіху в Європі Басбі керував клубом ще один сезон, а потім передав повноваження головного тренера «Юнайтед» клубному тренеру Вілфу Макгіннессу. Макгіннессу не вдалося впоратися зі своєю новою посадою і в підсумку Басбі вмовили повернутися до керівництва командою на другу половину сезону 1970/71. Однак, вже влітку Басбі остаточно завершив тренерську кар'єру, і головним тренером команди став Френк О'Фаррелл. О'Фаррелл недовго пробув на своїй посаді - зокрема, через свою нездатність контролювати екстравагантні витівки Джорджа Беста. Рада директорів клубу вирішив передчасно розірвати контракт з О'Фарреллом, хоча він був розрахований на ще три роки [6].

Новим головним тренером команди став нещодавно призначений на пост тренера збірної Шотландії Томмі Догерті. Уже через місяць Догерті відмовився від роботи в збірній Шотландії, а його першим завданням в «Юнайтед» стало збереження клубу у вищому дивізіоні. Догерті вдалося добитися цього результату протягом першого року, але вже за підсумками сезону 1973/74 клуб вилетів у Другій дивізіон. У наступному сезоні «Юнайтед» повернувся в Перший дивізіон, і відразу після повернення посів у ньому третє місце, а також вийшов у фінал Кубка Англії 1976 року. У наступному сезоні клубу вдалося виграти фінал Кубка Англії у «Ліверпуля». Незабаром з'ясувалося, що у Догерті роман з дружиною клубного фізіотерапевта, після чого його відразу ж звільнили [7], замінивши на головного тренера «Квінз Парк Рейнджерс» Дейва Секстона.

Секстон був головним тренером «Юнайтед» протягом п'яти сезонів, але не зміг виграти з клубом жодного трофея. 1981 року головним тренером команди був призначений Рон Аткінсон. Аткінсону вдалося домогтися з командою вдалих виступів в кубкових турнірах: за п'ять років під його керівництвом «Юнайтед» виграв два Кубки Англії. При ньому команда досить успішно виступала в чемпіонаті, але після невдалого початку сезону 1986/87, Аткінсон був звільнений [8]. На місце головного тренера команди був призначений Алекс Фергюсон, який прославився тим, що тричі виграв Перший дивізіон чемпіонату Шотландії з «Абердіном», перервавши здавалося непорушниме домінування в Шотландії «Селтіка» і «Рейнджерс» [9].

З моменту свого призначення Фергюсон відзначився кількома вкрай вигідними для команди придбаннями, включаючи підписання контракту з Петером Шмейхелем і Еріком Кантона, кожен з яких обійшовся клубу менш ніж в £ 1,5 млн[10]. У сезоні 1992/93 Фергюсон повернув чемпіонський титул на «Олд Траффорд», по закінченні 26 років після останньої перемоги «Юнайтед» у чемпіонаті. Протягом наступного десятиліття Фергюсон вигравав Прем'єр-лігу ще шість разів, включаючи рекордний «хет-трик» чемпіонських титулів з 1999 по 2001 роки, який не вдавався ще жодному тренеру з однією командою [11]. 1999 року Фергюсон привів клуб до знаменитого «потроєнь»: перемоги в Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів УЄФА. Відтоді він виграв ще три чемпіонські титули Прем'єр-ліги, попри ряд заяв про свою швидку відставку [12]. У сезоні 2007/08 Фергюсон в десятий раз виграв Прем'єр-лігу, і вдруге - Лігу чемпіонів УЄФА. У наступному сезоні Фергюсон виграв 11-й титул Прем'єр-ліги, а також Кубок Футбольної ліги. У сезоні 2009/10 «Юнайтед» в четвертий раз виграв Кубок Футбольної ліги під керівництвом Фергюсона. У травні 2011 року Фергюсон виграв 12-й титул Прем'єр-ліги, зробивши «Манчестер Юнайтед» найтитулованішим клубом Англії (19 чемпіонських титулів) [13]. У сезоні 2012/13 Фергюсон виграв свій 13-й титул Прем'єр-ліги, а «Манчестер Юнайтед» став 20-кратним чемпіоном Англії.

Статистика ред.

Інформація відкоригована станом на 4 березня 2015 року. У статистику включений тільки офіційні матчі.

  • н/д — немає даних
фото ім'я громадянство Початок
роботи 		Закінчення
роботи 		М В Н П МЗ МП % перемог[A 1] трофеї Примітки
  Альфред Елбат[A 2][A 3]   Англія 01892 1892 01900 1900 н/д н/д н/д н/д н/д н/д н/д
  Джеймс Уест[A 2]   Англія 01900 1900 01903-09вересня 1903 113 46 20 47 159 147 40,71 [14]
  Ернест Мангнелл   Англія 01903-10-1010 жовтня 1903 01912-09-099 вересня 1912 373 202 76 95 700 476 54,16 2 перемоги в Першому дивізіоні
1 Кубок Англії
2 Суперкубка Англії 		[15]
Ті Джей Уоллуорт[A 4][A 2] 0 01912-09-099 вересня 1912 01912-10-2020 жовтня 1912 6 3 2 1 11 7 50,00
  Джон Бентлі[A 2]   Англія 01912-10-2828 жовтня 1912 01914-12-2828 грудня 1914 82 36 16 30 127 110 43,90 [16]
  Джек Робсон   Англія 01914-12-2828 грудня 1914 01921-10-3131 жовтня 1921 139 41 42 56 183 207 29,50 [17]
Джон Чепмен   Англія 01921-10-3131 жовтня 1921 01926-10-088 жовтня 1926 221 86 58 77 287 274 38,91 [18]
Лал Хілдіч   Англія 01926-10-088 жовтня 1926 01927-04-1313 квітня 1927 33 10 10 13 38 47 30,30 [19]
Герберт Бемлетт   Англія 01927-04-1313 квітня 1927 01931-11-099 листопада 1931 183 57 42 84 280 374 31,15 [20]
Волтер Крікмер   Англія 01931-11-099 листопада 1931 01932-07-1313 липня 1932 43 17 8 18 72 76 39,53 [21]
Скотт Дункан   Шотландія 01932-07-1313 липня 1932 01937-11-077 листопада 1937 235 92 53 90 371 362 39,15 [22]
Волтер Крікмер   Англія 01937-11-099 листопада 1937 01945-02-1515 лютого 1945 76 30 24 22 131 112 39,47 [21]
  Метт Басбі   Шотландія 01945-10-011 жовтня 1945 01969-06-044 червня 1969 1120 565 263 292 2286 1536 50,45 5 перемог в Першому дивізіоні
2 Кубок Англії
5 Суперкубка Англії
1 Кубок європейських чемпіонів 		[23]
Джиммі Мерфі[A 5]   Уельс 01958-02лютого 1958 01958-06червня 1958 22 5 7 10 27 42 22,73 [24]
  Уілф Макгіннесс   Англія 01969-06-044 червня 1969 01970-12-2929 грудня 1970 87 32 32 23 127 111 36,78 [25]
  Метт Басбі   Шотландія 01970-12-2929 грудня 1970 01971-06-088 червня 1971 21 11 3 7 38 30 52,38 [23]
Френк О'Фаррелл   Ірландія 01971-06-088 червня 1971 01972-12-1919 грудня 1972 81 30 24 27 115 111 37,04 [26]
Томмі Догерті   Шотландія 01972-12-2222 грудня 1972 01977-07-044 липня 1977 228 107 56 65 333 252 46,93 1 Кубок Англії [27]
Дейв Секстон   Англія 01977-07-1414 липня 1977 01981-04-2929 квітня 1981 201 81 64 56 290 240 40,30 1 Суперкубка Англії [28]
  Рон Аткінсон   Англія 01981-06-099 червня 1981 01986-11-066 листопада 1986 292 146 79 67 461 266 50,00 2 Кубок Англії
1 Суперкубка Англії 		[29]
  Алекс Фергюсон   Шотландія 01986-11-066 листопада 1986 02013-05-1919 травня 2013 1500 895 338 267 2769 1365 59,67 13 перемог в Прем'єр-лізі
5 Кубків Англії
4 Кубка Футбольної ліги
10 Суперкубків Англії
2 Ліги чемпіонів УЄФА
1 Кубок володарів кубків
1 Суперкубок УЄФА
1 Міжконтинентальний кубок
1 Клубний чемпіонат світу 		[30]
  Девід Моєс   Шотландія 02013-07-011 липня 2013 02014-04-2222 квітня 2014 51 27 9 15 86 54 52,94 1 Суперкубок Англії [31]
  Райан Гіггз[A 6]   Уельс 02014-04-2222 квітня 2014 02014-07-1414 липня 2014 4 2 1 1 8 3 50,00 [32]
  Луї ван Гал   Нідерланди 02014-07-1616 липня 2014 02016-05-2323 травня 2016 103 54 25 24 158 98 52,43 1 Кубок Англії [33]
  Жозе Моурінью   Португалія 02016-05-2727 травня 2016 02018-12-1818 грудня 2018 144 84 32 28 244 121 58,33 1 Кубка Футбольної ліги
1 Ліга Европи УЕФА
1 Суперкубок Англії 		[34]
  Уле Гуннар Сульшер   Норвегія 02018-12-1919 грудня 2018 02021-11-2121 листопада 2021 168 91 37 40 323 165 54,17 [35]
  Майкл Каррік
(виконувач обов'язків) 		  Англія 02021-11-2121 листопада 2021 02021-12-022 грудня 2021 3 2 1 0 6 3 66,67 [36]
  Ральф Рангнік
(тимчасовий тренер) 		  Німеччина 02021-12-033 грудня 2021 02021-05-2222 травня 2021 29 11 10 8 37 37 37,93 [37]
  Ерік тен Гаґ   Нідерланди 02023-05-2323 травня 2023 61 41 9 11 107 61 67,21 1 Кубка Футбольної ліги [38]

Коментарі ред.

  1. ↑ Відсоток перемог округляється до сотих (два знака після коми)
  2. ↑ а б в г Секретар комітету, який обирав склад команди на матч
  3. ↑ Тренерська статистика Ей Ейч Елбата недоступна, тому невідома точна дата його призначення на посаду клубного секретаря.
  4. ↑ Уоллуорт був тільки секретарем клубу, тому не включається до списку офіційних тренерів клубу.
  5. ↑ Мерфі був призначений виконувачем обов'язків головного тренера клубу після мюнхенської авіакатастрофи і керував командою, поки Метт Басбі перебував у лікарні і відновлювався від травм.
  6. ↑ Гіггз був призначений виконувачем обов'язків головного тренера клубу після звільнення Девіда Мойєса 22 квітня 2014 до призначення нового головного тренера.

Примітки ред.

  1. ↑ Manchester United History (англ.). Soccer-Ireland.com. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  2. ↑ History by Decade. 1920—1929 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  3. ↑ History by Decade. 1930—1939 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  4. ↑ History by Decade. 1950—1959 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  5. ↑ From sorrow to success (англ.). ManUtd.com. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  6. ↑ History by Decade. 1970—1979 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  7. ↑ Football - Docherty Sacked for Love Affair (англ.). Greatest Sporting Highlights of the 20th Century. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  8. ↑ History by Decade. 1980—1989 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  9. ↑ Profile: Sir Alex Ferguson (англ.). The Times.
  10. ↑ Ferguson: 21 best signings (англ.). Manchester Evening News. 7 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  11. ↑ Ferguson celebrates title triumph (англ.). BBC Sport. 25 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  12. ↑ Ferguson to quit Man Utd in 2002 (англ.). BBC Sport. 18 травня 2001. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  13. ↑ Managers. Sir Alex Ferguson (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  14. ↑ UNITED under James WEST (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  15. ↑ UNITED under Ernest MANGNALL (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  16. ↑ UNITED under J J BENTLEY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  17. ↑ UNITED under John ROBSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  18. ↑ UNITED under John CHAPMAN (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  19. ↑ UNITED under Clarence HILDITCH (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  20. ↑ UNITED under Herbert BAMLETT (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  21. ↑ а б UNITED under Walter CRICKMER (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  22. ↑ UNITED under Scott DUNCAN (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  23. ↑ а б UNITED under Sir Matt BUSBY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  24. ↑ UNITED under Jimmy MURPHY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  25. ↑ UNITED under Wilf McGUINNESS (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  26. ↑ UNITED under Frank O'FARRELL (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 10 березня 2015.
  27. ↑ UNITED under Tommy DOCHERTY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  28. ↑ UNITED under Dave SEXTON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  29. ↑ UNITED under Ron ATKINSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  30. ↑ UNITED under Sir Alex FERGUSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  31. ↑ UNITED under David MOYES (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  32. ↑ UNITED under Ryan GIGGS (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  33. ↑ UNITED under Louis van GAAL (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  34. ↑ UNITED under José MOURINHO (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 21 травня 2020.
  35. ↑ UNITED under Ole Gunnar SOLSKJÆR (англ.). StretfordEnd.co.uk.
  36. ↑ Michael Carrick Profile & MUFC Managerial Record. www.mufcinfo.com. Процитовано 2 грудня 2021.
  37. ↑ Ralf Rangnick Profile & MUFC Managerial Record. www.mufcinfo.com. Процитовано 22 травня 2022.
  38. ↑ Erik ten Hag Profile & MUFC Managerial Record. www.mufcinfo.com. Процитовано 27 квітня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_головних_тренерів_ФК_«Манчестер_Юнайтед»&oldid=40971834