Софія-Центральна
Софія-Центральна (болг. Централна гара София) — головний пасажирський залізничний вокзал болгарської столиці та найбільший вокзал країни. Побудований у 1882—1888 роках. Знаходиться поруч з Центральним автовокзалом.
| Софія-Центральна terminal train station, надземна станція, interchange station | |
|---|---|
 | |
| Розташування | |
| Розташування | Софія |
| Координати | 42°42′43″ пн. ш. 23°19′16″ сх. д. / 42.71213010636041219° пн. ш. 23.32112088092606683° сх. д.Координати: 42°42′43″ пн. ш. 23°19′16″ сх. д. / 42.71213010636041219° пн. ш. 23.32112088092606683° сх. д. |
| Структура | |
| Платформ | 7 |
| Тип платформ | Острівні |
| Колій | 12 |
| Історія | |
| Відкрито | 5 липня 1888 |
| Власник | Болгарські державні залізниці |
| Оператор | Болгарські державні залізниці, Національна компанія «Залізнична інфраструктура» |
| Код ЄМР (АСУЗТ) | SF, СФ |
| Код Експрес-3 | 5200500, 5221544 |
| Мапа | |
 | |
| Софія-Центральна на Вікісховищі | |
Центральний вокзал обслуговує декілька мільйонів пасажирів на рік. Щодня через вокзал проходять більш ніж 10 000 пасажирів, котрих перевозять більш ніж 100 поїздів. Центральний вокзал збуває понад 10 % залізничних квитків, з тих, що продаються у країні[1].
Історія ред.
Наприкінці XIX століття одним з головних завдань уряду Стефана Стамболова було будівництво та введення в експлуатацію залізничних ліній Цариброд — Софія, Софія — Вакарел та Вакарел — Бєлово. Перша залізнична лінія у Болгарії Едірне — Бєлово була відкрита 5 липня 1873. Вона була побудована та експлуатована акціонерною співдружністю барона фон Хірша. Ділянка Бєлово — Софія — Цариброд була побудована болгарськими робітниками та відкрита для внутрішніх залізничних сполучень 5 липня 1888. 12 серпня того ж року на Центральний вокзал у Софії прибув міжнародний потяг з Лондона та Парижа. Наступного дня він вирушив через Пловдив та Едірне до Стамбула.
Вокзал будувався у 1882—1888 роках по проекту архітекторів Колара, Прошека та Марінова, під керівництвом будівельних фахівців болгарського підприємця Івана Грозєва, який пізніше став кметом (мером) у болгарській столиці. Перша будівля була одноповерховою — 96 м у довжину та 12 м у ширину.
У XIX столітті через Центральний вокзал Софії двічі на тиждень проходили відомі міжнародні потяги «Симплон — Оріент-експрес» та «Директ — Оріент-експрес».
Першим керівником центрального софійського вокзалу був Йосип Карапіров, який до цього працював у залізничній компанії Хірша. Через 6 років Карапіров передав керування вокзалом Георгу Унтенбергу, який керував наступні 11 років.[1]
Комунікації ред.
До Центрального вокзалу у Софії можна дістатися наступними маршрутами:
- Автобусні лінії — 35, 60, 74, 77, 78, 82, 85, 101, 150, 213, 214, 305, 404 та 413;
- Софійський трамвай — 1, 3, 4, 6, 12 та 18;
- Софійський метрополітен — поруч з вокзалом розташовується станція «Центральний залізничний вокзал» другої лінії столичного метро.
Галерея ред.
-
Зала для очікування -
Начальник потягу (ліворуч) та залізничний диспетчер (праворуч) -
Вид вокзалу з потягу
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Национальная компания «Железодорожная инфраструктура». Гара София е построена през 1888 г. [Архівовано 2012-04-18 у Wayback Machine.]